Як стати експертом: 4 умови

- Ти показуєш цей фокус на вечірках?
- Ні, для вечірок не годиться.
Тож почнімо.
3,1415926535897 (три-кома-один-чотири-один-п'ять-дев'ять-два-...)
- Це Ґрант Ґасмен.
Він подивився моє старе відео про те, як ми думаємо, про Системи 1 і 2.
Система 2 свідома, повільна і потребує зусиль.
А Система 1 неусвідомлена; швидка і машинальна.
Щоб з'ясувати, як вони працюють у його голові, Ґрант узявся запам'ятати сто цифр числа пі.
- Три, вісім, чотири, чотири, шість...
Але на ста цифрах він не зупинився.
Готуючись побити рекорд Північної Америки, він запам'ятав 23 тисячі цифр числа пі.
- ...95493038196
- Це 200.
(Дерек сміється)
- Неймовірно.
Я давно хотів зробити відео про експертів.
Це - Магнус Карлсен, п'ятикратний чемпіон світу з шахів.
Йому показують шахівницю, і питають, в якій грі фігури стояли так само.
- Певне, партія Таля проти Ботвинника.
(музика)
- Йой.
- Гаразд. Очевидно, це 24-та гра у Севільї.
(сміх)
- Тепер я почну гру спочатку.
Зупини мене, коли впізнаєш гру.
І якщо можеш сказати, хто грав чорними.
Гаразд.
(грайлива музика)
- Певен, що ти десь уже бачив такий початок.
- Гаразд. Схоже, це Ананд.
(сміється)
- Проти...
- Сапата.
- Як це йому вдається?
Це виглядає як надлюдська здібність.
Науковці хотіли дізнатися, що робить шахових майстрів особливими.
Можливо, у них високий рівень IQ?
Або добре розвинуте просторове мислення?
Або ж великий об'єм короткочасної пам'яті?
Виявляється, члени цієї групи шахових майстрів не є винятковими у жодному з цих критеріїв.
Але один експеримент показав, як саме їхні вміння перевершують аматорські.
У 1973 році Вільям Чейз та Герберт Саймон зібрали трьох шахістів: майстра, гравця-аматора класу А та початківця.
На шахівниці виставили 25 фігур, ніби у справжній грі.
Гравцям дозволили подивитися на дошку протягом п'яти секунд.
Тоді їх попросили з пам'яті відновити розташування фігур на іншій дошці.
Кожен міг взяти п'ятисекундні підказки, щоб відновити розташування фігур.
З першого погляду майстер зміг відновити позиції 16 фігур.
Гравець А класу правильно поставив вісім, а новачок - лише чотири.
Майстер узяв удвічі менше підказок, ніж аматор, щоб впоратися із завданням на відмінно.
Але потім дослідники поставили фігури на шахівницю у довільному порядку, який ніколи не виник би у справжній грі.
І тепер шаховий майстер впорався не краще за початківця.
З першої спроби гравці, хай якого розряду, пригадали позиції хіба що трьох фігур.
Результати очевидні.
У шахістів не краща пам'ять у цілому, проте вони ліпше запам'ятовують певні позиції, які можуть з'явитися у справжній грі.
Отже, шахового майстра робить особливим його досвід, здобутий у численних партіях.
За цей час мозок встиг засвоїти шаблони.
Тому замість окремих фігур на окремих позиціях майстри бачать меншу кількість впізнаваних комбінацій.
Цей називається "групуванням".
Те, що збереглося в довготривалій пам'яті, дозволяє нам розпізнавати складні стимули як одне ціле.
Наприклад, ви розпізнаєте це число як Пі, а не як вервечку непов'язаних цифр чи взагалі якісь нерозбірливі закарлюки.
- Мені дуже подобається ця послідовність: три, нуль, один, сім три.
Я міркую так: Стефен Каррі, під номером 30, виграв 73 гри, що ще у 2016 стало рекордом.
Три, нуль, один, сім, три.
В основі експертності лежить упізнавання.
Маґнус Карлсен упізнає позиції фігур так само як ми розпізнаємо обличчя.
А вже наслідком розпізнавання є інтуїція.
Ми бачимо сердите обличчя і добре уявляємо, що може статися далі.
Шахові майстри впізнають положення фігур і на рівні інтуїції знають найкращий хід.
- У більшості випадків я знаю, що робити.
Мені не потрібно шукати хід.
- Розвиток довготривалої пам'яті експерта займає багато часу.
10 тисяч годин - це загальне правило, про яке говорив Малкольм Ґладвелл.
Проте самих лише десяти тисяч годин практики недостатньо.
Існує чотири додаткові важливі критерії, без дотримання в певній галузі яких неможливо стати експертом.
Перша вимога - численні спроби зі зворотним зв'язком.
Тенісисти відпрацьовують один удар сотні разів.
Від гросмейстера шахіста відділяють тисячі партій.
Фізики вирішують тисячі задач.
Кожен з них отримує фідбек: тенісист оцінює свій результат за польотом м'яча; шахіст виграє чи програє партію; фізик розв'язує задачу правильно або ні.
Але через багаторазове повторення однотипних завдань проходять не всі.
Політолог Філіп Тетлок дослідив двісті вісімдесят чотири людини, які заробляють на консультуванні щодо політичних та економічних тенденцій.
Це - журналісти, фахівці із зовнішньої політики, економісти та аналітики розвідки.
Двадцять років він ставив їм питання штибу "Чи переоберуть Джорджа Буша?", "Чи закінчиться апартеїд у Південній Африці мирно?", "Чи відокремиться Квебек від Канади?", "Чи лусне бульбашка "доткомів"?".
Щоразу експерти оцінювали імовірність кількох можливих наслідків.
Упродовж дослідження Тетлок нарахував 82 361 (понад вісімдесят дві тисячі) передбачень.
То як ці експерти впоралися?
Досить кепсько.
Ці експерти, більшість із вченими ступенями, впоралися гірше, ніж якби вони вважали усі наслідки рівноймовірними.
Тобто люди, які вкладають свій час і заробляють вивченням певної теми, прогнозують гірше, аніж якби вони просто вгадували.
Навіть у фахових галузях експерти не були суттєво кращими за нефахівців.
Річ в тім, що більшість передбачуваних подій одноразові.
В експертів не було повторюваного досвіду з подібними подіями.
Навіть президента обирають не щодня, причому щоразу у трохи різних обставинах.
Тому до експертів, які не пройшли належної підготовки, слід бути дещо скептичними.
(ритмічна музика) Наступною вимогою є валідне середовище.
Воно має бути досить стабільним і хоча б частково передбачуваним.
Скажімо, гравець у рулетку може пройти через одну й ту саму подію тисячі разів.
Щоразу гравці отримують чіткий фідбек: поразка чи перемога.
І все ж ви не можете назвати їх фахівцями, оскільки середовище має низьку валідність.
Гра в рулетку - це випадковість: жодних закономірностей для виокремлення.
У дві тисячі шостому відомий інвестор Воррен Баффет заклався на мільйон доларів, що обере інвестицію, яка перевершить найкращі гедж-фонди Волл-стриту за 10 років.
Гедж-фонди - інвестиційні, ними активно керують чи не найдосвідченіші трейдери Волл-стриту.
Вони застосовують передові методи продажів цінних паперів, щоб забезпечити якнайбільший прибуток.
Відповідно, вони стягують значні комісії.
Одна людина прийняла виклик Баффета.
Це був Тед Сайдіс з "Protege Partners" (протеже партнерс).
Для інвестиції він обрав п'ять гедж-фондів.
А точніше 5 фондів, що вкладають у гедж-фонди.
Тож загалом це була збірка з понад двохсот окремих фондів.
Воррен Баффет застосував зовсім інший підхід.
Він обрав найпростіший та найнудніший пасивний індексний фонд, який відстежує середню вартість п'ятисот найбільших компаній США - S&P 500 (ес енд пі п'ятсот).
Парі стартувало 1-го січня 2008, й спочатку здавалося, що удача не на боці Баффета.
Тоді почалася глобальна фінансова криза, і ринок обвалився.
Але гедж-фонди могли міняти свої холдинги й навіть отримувати прибуток.
Вони втратили частину вартості, але менше, ніж ринок у середньому.
Гедж-фонди були попереду протягом іще трьох років, але у 2011 S&P 500 (ес енд пі п'ятсот) наздогнав їх.
І відтоді був далеко попереду.
Середній дохід ринку зріс, залишивши гедж-фонди позаду.
Через 10 років індексний фонд Баффета зріс на сто двадцять шість відсотків проти тридцяти шести відсотків для гедж-фондів.
Ситуація на ринку в цей період не була незвичною.
Приріст у вісім з половиною відсотків щороку майже дорівнював середньому приросту фондового ринку.
Тож чому стільки фахівців з інвестицій, маючи роки галузевого досвіду, доступні дослідження та фінансову мотивацію, не можуть перевершити ринок?
Бо цінні папери не гарантують високої валідності.
На коротких періодах коливання цін майже непередбачуване.
Тому навіть бездоганний фідбек не відображає якості ухвалення рішень.
Це ближче до рулетки, аніж до шахів.
Протягом десяти років 80% усіх активно керованих інвестиційних фондів не можуть перевищити середню дохідність ринку.
А для триваліших періодів частка таких фондів досягає 90% (дев'яноста).
І перш ніж сказати: "Що ж, 10% менеджерів таки знаються на своїй справі", згадайте, що ринок можна обіграти й завдяки випадковості.
Навіть кіт, що обирав випадковий номер, чи гра в дартс тому свідчення.
Окрім удачі, є також шахрайські методи: від інсайдерської торгівлі до маніпуляцій курсом.
Я не кажу, що серед інвесторів немає фахівців.
Воррен Баффет - яскравий приклад експерта.
Однак більшість фінансових брокерів та інвестиційних менеджерів не демонструють очікуваних результатів через низьку достовірність середовища.
Виникає запитання: якщо ми знаємо, що персональний підбір акцій дає гірші результати, і що комісії менеджерів рідко окуповуються тим додатковим доходом, що вони приносять, то чому тоді стільки грошей інвестується в окремі акції, спільні та гедж-фонди?
Я б хотів відповісти історією: Якось учені провели дослід зі щурами та людьми.
Були дві кнопки, які спалахували червоним або зеленим.
У вісімдесяти відсотках випадків засвічувалась зелена кнопка, у 20% - червона, але в довільному порядку.
Нічого не свідчило, яка кнопка засвітиться наступною.
Піддослідний - щур чи людина - мав вгадати, яка саме кнопка загориться, і натиснути її.
Якщо вдавалося, щур отримував шматочок сиру.
А в разі помилки - легкий удар струмом.
Щур хутко втямлює, що слід натискати лиш зелену кнопку, і виграє з імовірністю 80%.
Люди ж зазвичай натискали зелену кнопку, та все ж іноді намагалися вгадати, коли спалахне червона.
В підсумку відсоток вдалих спроб становив 68%.
Ми неохоче приймаємо середні результати.
А також схильні до повсюдного пошуку закономірностей.
Тож ми намагаємось передбачати закономірні події.
Проте якщо закономірностей немає - така стратегія жахлива.
І навіть якщо вони є, потрібен регулярний фідбек, щоб їх вивчити.
YouTube знає це, саме тому повідомляє, наскільки вдалим вийшло відео порівняно з останніми десятьма.
Якщо відео стає найуспішнішим, на екрані спалахує феєрверк.
Наче дрібниця, але уявіть, яка це винагорода для ютубера, і скільки зусиль він вкладає у своє відео, щоб отримати цю дозу дофаміну.
Для розуміння різниці між миттєвим та відкладеним фідбеками психолог Даніел Канеман протиставляє досвіди анестезіолога та рентгенолога.
Анестезіолог контактує з пацієнтом і отримує фідбек миттєво.
Пацієнт непритомний? Показники життя стабільні?
Миттєвий фідбек дозволяє легше засвоїти закономірності свого середовища.
Рентгенологи ж, навпаки, не мають швидкого фідбеку про діагноз, якщо взагалі мають.
Це значно гальмує для них професійний розвиток.
Рентгенолог правильно діагностує рак молочної залози зі знімка лише у 70% випадків.
Відтермінований фідбек є проблемою і для приймальної комісії коледжів та рекрутерів.
Після зарахування до коледжу чи найму до великої компанії про успіхи людини дізнаються або пізніше, або ніколи.
Це ускладнює розпізнавання закономірностей в ідеальних кандидатах.
Річард Мелтон спробував передбачити оцінки першокурсників в кінці першого року навчання.
14 консультантів проводили годинні співбесіди з кожним студентом.
Також брали оцінки зі старшої школи, тест здібностей та вступні есе.
Мелтон створив алгоритм, який використовував частину тієї інформації - лише оцінки зі старшої школи й тест здібностей.
Алгоритм дав точніші результати, ніж 11 з 14 консультантів.
Дослідження Мелтона опублікували разом із низкою схожих досліджень у багатьох інших сферах: від передбачення порушників умовного терміну до найкращих пілотів.
Якщо вам відмовляли у зарахуванні на навчання чи в отриманні роботи, то фахівець визначив ваш потенціал як недостатній для успіху.
Мені двічі відмовляли у школі кінематографа та театральних курсах.
Тож зараз приємно усвідомлювати, що посередники не завжди здатні передбачити успіх.
Отже, якщо ви у валідному середовищі, отримуєте повторюваний досвід з чітким зворотним зв'язком, то за 10 тисяч годин ви гарантовано станете експертом, так?
На жаль, ні.
Бо більшість з нас не хоче напружуватися.
Для життєвих завдань ми можемо набути компетентності за короткий час.
Розгляньмо кермування.
Спочатку воно вимагає зусиль: працює вся Система 2.
Проте через 50 годин кермування стає звичним.
Задіюється Система 1, яка потребує менше свідомих зусиль.
Після цього додатковий час кермування вже не покращує навичку.
Щоб вдосконалюватись, вам слід кермувати у тяжчих умовах: нова місцевість, вища швидкість чи складні погодні умови.
Я граю на гітарі вже 25 років, проте я не експерт, бо граю зазвичай одні й ті ж пісні.
Просто так легше і веселіше.
Але щоб вчитися, вам слід практикувати на межі своїх можливостей і полишати зону комфорту, фокусуватися на діях і регулярно вправлятися у тому, що вдається найгірше.
[Мар'яна] Ви можете практикувати так, як потрібно, як записано у нотах, але з такою швидкістю, щоб встигати усвідомлювати, як кожен правильний рух пальців відповідає звучанню.
Це - усвідомлена практика.
І в багатьох галузях фахівці не обтяжують себе цим, тож їхні навички не розвиваються.
Іноді вони навіть погіршуються.
Якщо вам болить у грудях, то до кого ви підете: до недавнього випускника медвишу чи лікаря з 20-річним досвідом?
Виявлено, що діагностичні навички студентів-медиків поліпшуються під час навчання, що цілком логічно.
Що більше випадків з фідбеком, то краще розпізнаються закономірності.
Але це працює не завжди.
У випадках рідкісних захворювань серця або легенів лікарі з багаторічним досвідом діагностували хворобу гірше за випускників медвишів.
Оскільки їм довго не траплялися такі рідкісні захворювання.
Вони гірше розпізнають симптоми.
Лікарі зможуть правильно виявити такі хвороби хіба що після підвищення кваліфікації.
Те саме застосовне і до шахів.
Найкращим показником майстерності є не кількість зіграних турнірів, а кількість годин, присвячених ґрунтовному самонавчанню.
Гравці проводять купу часу за вивченням теорії, і аналізують власні та чужі партії.
Вони розбирають комбінації, націлені на розпізнавання тактичних прийомів.
У шахах чи будь-якій іншій справі буває складно змусити себе усвідомлено вчитися.
Тому так цінуються вчителі та наставники.
Вони виявляють ваші слабкості та дають завдання на їх усунення.
Щоб стати фахівцем, ви маєте набути тисячі годин практики у непростих умовах, вправляючись у тому, що поки виходить найгірше.
Справжня майстерність захоплює.
Я сприймаю її як магію, хоча це не вона.
В основі цього дива лежить розпізнавання, яке досягається величезною кількістю структурованої інформації у довготривалій пам'яті.
Для такої пам'яті необхідними є чотири речі: прогнозоване середовище, численні повторення, своєчасний фідбек та тисячі годин усвідомленої практики.
Якщо цих вимог дотримано, то людські здатності вражають.
А якщо ні, то маємо людей, які вважаються експертами, однак такими не є.