Чек — це не просто формальність. Це документальне підтвердження покупки та гарантія захисту прав споживача. Без нього повернути товар, обміняти його або довести факт оплати буде значно складніше.

Запам’ятайте: оплата без чека = ризик втратити гроші. Надійний продавець завжди видає чек одразу після проведення розрахунку.

Що робити покупцю?

Як перевірити справжність чека?

Відповідно до законодавства України, фіскальний чек повинен містити такі обов’язкові реквізити:

Також на фіскальному чеку обов’язково має бути QR-код, який дозволяє перевірити його справжність.

Електронний чек також має юридичну силу

В Україні дозволено видавати фіскальні чеки не лише в паперовій, а й в електронній формі. Електронний чек може надходити покупцю у вигляді текстового повідомлення, QR-коду або PDF-файлу на електронну пошту, мобільний телефон чи через спеціальний мобільний застосунок одразу після оплати товару або послуги.

Правила безпечних онлайн-покупок

Кіберполіція рекомендує дотримуватися простих правил платіжної безпеки:

Купуйте обачно та безпечно!

Якщо ви стали жертвою шахрайства або підозрюєте спробу обману, повідомте про це кіберполіцію через відповідну форму на офіційному сайті.

Складання коротких фрагментів ДНК вимагає наявності послідовностей, що виступають, відомих як «липкі кінці», для забезпечення ефективного зв'язування. Однак для утворення «липких кінців» потрібне точне розрізання у цільових місцях, що залишається складним завданням при використанні сучасних технологій.

Японська дослідницька група розробила технологію на основі наночастинок срібла для точного розрізання та з'єднання ДНК у цільових місцях, досягнувши у два-п'ять разів більшої ефективності складання ДНК, ніж при використанні традиційних методів за допомогою рестрикційних ферментів. Результати дослідження були опубліковані у журналі Nucleic Acids Research.

Обмеження наявних методів

Традиційне складання довгих ланцюжків ДНК використовує рестрикційні ферменти для розрізання ДНК та ДНК-лігази Т4 для повторного з'єднання фрагментів. Проте рестрикційні ферменти розрізають лише певні послідовності та утворюють «липкі кінці», які часто занадто короткі, що обмежує ефективність сполуки.

Для розв'язання цієї проблеми дослідна група під керівництвом професора Хіроші Абе та доцента Масахіто Інагакі з Університету Нагоя у співпраці з професором Нацухісою Ока з Університету Гіфу вивчила розщеплення ДНК у цільових ділянках з використанням хімічних реакцій замість рестрикційних ферментів.

Дослідники вивчили реакцію, описану в період з 1990 по 1992 рік, в якій іони срібла розщеплюють ДНК, модифіковану 3'-тіольними групами, у певних ділянках. Вони оцінили її потенціал для створення відповідних «липких» кінців. Результати показали, що хоча іони срібла ефективно розщеплюють ДНК, вони також зв'язуються неспецифічно, що призводить до осадження. Це призвело до низького ступеня отримання ДНК — близько 14%, що недостатньо для практичного застосування.

Як наночастинки покращили розщеплення

Потім команда використовувала наночастинки срібла, припустивши, що їх можна видалити після реакції центрифугування, що потенційно збільшить ступінь вилучення ДНК.

Експерименти показали, що ефективність розщеплення ДНК досягала приблизно 50% при 70°C (158°F) і майже 100% при 95°C (203°F) протягом двох годин. Однак такі високі температури становлять ризик пошкодження довголанцюгової ДНК.

Для розв'язання цієї проблеми команда покрила наночастинки поліетиленгліколем (ПЕГ), водорозчинним полімером, для підвищення стабільності та дисперсії. Ця модифікація збільшила ефективність розщеплення з 36% без ПЕГ до 92% ПЕГ при 37°C (99°F) протягом 31 години.

"У результаті ми оптимізували умови до практичного рівня і за кімнатної температури досягли ефективності розщеплення за допомогою ПЕГ вище 91% при 50°C (122°F) всього за одну-дві години", - сказав Інагакі, головний автор дослідження.

Додатковою перевагою цього процесу стало видалення небажаних фрагментів ДНК, пов'язаних з поверхнею наночастинок, в результаті чого в розчині залишалися бажані фрагменти з липкими кінцями. Цей процес очищення збільшив кінцевий рівень вилучення ДНК з 14% до 98%.

Більш міцне з'єднання та перспективи застосування

Використання наночастинок срібла також дозволило одержати фрагменти ДНК з липкими кінцями довжиною 8 основ, що є складним завданням при використанні звичайних рестрикційних ферментів. Застосовуючи ДНК-лігазу Т4 для з'єднання цих фрагментів, команда досягла приблизно вдвічі більшої ефективності з'єднання в порівнянні з традиційними методами.

При використанні 18-основного виступу ефективність сполуки досягла 44%, порівняно з 8% при використанні звичайного 4-основного виступу, що являє собою п'ятикратне поліпшення.

Для оцінки практичного застосування цього підходу дослідники зібрали фрагмент ДНК, що кодує зелений флуоресцентний білок (GFP), і ввели його в клітини HeLa людини. Вони успішно підтвердили експресію GFP, що вказує на точне складання.

Інагакі сказав: "Ми вважаємо, що ця технологія буде корисною для синтезу геномної ДНК, з безліччю можливих застосувань у таких галузях, як створення бібліотек мРНК для протиракових вакцин та генної терапії, а також розробка штучних білкових ліків та геномних культур".

Він також пояснив наступний крок: "Ми показали, що два фрагменти ДНК можуть бути з'єднані. Тепер нам потрібно підтвердити, чи можна поєднувати кілька фрагментів одночасно — це є ключовим кроком для створення ДНК геномного масштабу".

Результати дослідження були опубліковані у журналі Materials Science and Engineering.

Постійні магніти є важливою частиною нашого повсякденного життя. Від зберігання даних та керування електромобілями до високоякісної медичної візуалізації – постійні магніти використовуються всюди.

Високоефективні постійні магніти, виготовлені з використанням рідкісноземельних елементів, застосовуються в оборонній промисловості та енергетиці. Однак США сильно залежать від інших країн у питаннях перероблення рідкісноземельних елементів, що збільшує витрати та ризики для безпеки. Тому перед вченими Національної лабораторії Еймса біло поставлено завдання розробити постійні магніти, які не використовують рідкісноземельні елементи.

ШІ, ШІ всюди

Коли впровадження ШІ стрімко зростає, і жодна організація не хоче відставати, ще одна історія про робочі процеси ШІ не є великим сюрпризом. Однак для ідеальної роботи моделі ШІ необхідно навчати її на правильних даних.

Загалом модель ШІ можна навчати на загальних даних. Однак для ШІ, якому необхідно досягти успіху в матеріалознавстві, дослідницька група під керівництвом Прашанта Сінгха, вченого з Еймса, подбала про те, щоб моделі навчалися на експериментально виміряних та науково розрахованих властивостях матеріалів. Тільки це може гарантувати, що прогнози, які робить модель ШІ, ґрунтуються на реальній поведінці.

"Розуміння фізики матеріалів важливо враховувати у фреймворках ШІ під час розробки нових матеріалів. Якщо ви використовуєте дані тільки для навчання моделей, ви отримаєте тільки прогнози в межах інформації, що є у вас", — сказав Сінгх у пресрелізі.

"Але як тільки ви зрозумієте фізику того, що контролює конкретні властивості, ви з вашими агентними інструментами зможете дослідити довільний простір матеріалів", - додав Сінгх.

Розгляд всього процесу

Перевага використання такого підходу на основі ШІ полягає в тому, що він використовує атомну структуру та електронну поведінку матеріалу для визначення його властивостей. Сила намагнічування, опір розмагнічування, ємність зберігання енергії та поведінка постійного магніту за високих температур є основними параметрами, що визначають його корисність.

Використання моделі ШІ, яка враховує це, дозволяє дослідникам виявляти найперспективніші матеріали-кандидати та отримувати ймовірні результати за допомогою обчислень, а не реальних ітерацій.

"Сила лабораторії Еймса полягає в її глибокій експертизі та багаторічній історії даних у галузі магнітів, якої немає в жодній іншій установі", — пояснив Сінгх у пресрелізі.

"У будь-якій задачі проєктування матеріалів необхідно знати, як поєднання двох елементів змінить їх характеристики, перш ніж проводити експеримент. Ми розробляли як теоретичні, так і аналітичні інструменти для відповіді на це питання, і тепер ми впроваджуємо ШІ в цей процес, щоб зробити його швидшим і ширшим за охопленням".

Проте дослідники на цьому не зупинилися. Інструменти ШІ також враховують доступність та вартість матеріалу. Оскільки вразливість ланцюжків постачання неодноразово виявлялася в останнє десятиліття, моделі штучного інтелекту також враховують ці умови на самому етапі розробки, щоб гарантувати практичну здійсненність та можливість масштабування створюваного матеріалу.

Таким чином, дослідники розглянули весь цикл від відкриття до промислової доступності, оскільки США прагнуть знизити свою залежність від інших країн щодо критично важливих компонентів.

Цей надмініатюрний робот, розроблений в Наньянському технологічному університеті (NTU) в Сінгапурі, має довжину всього 4,4 мм (0,17 дюйма) і може повзати по м'яких тканинах, розрізати біологічний матеріал, вивільняти ліки, збирати зразки тканин і навіть генерувати терапевтичне тепло за потреби. Що найцікавіше, він може перемикатися між цими п'ятьма функціями менш ніж за секунду, і це без проводів, вбудованої електроніки або батарей.

Робот є нещодавньою розробкою в області магнітної медичної робототехніки, що швидко розвивається, де дослідники використовують зовнішні магнітні поля для управління мініатюрними пристроями всередині тіла. Ці системи широко розглядаються як потенційна майбутня альтернатива деяким видам малоінвазивної хірургії, що дозволяє проводити процедури у важкодоступних місцях без великих розрізів або громіздких хірургічних інструментів.

Одне з обмежень у цій галузі полягає в тому, що більшість магнітних мікророботів є спеціалізованими. Один робот може бути призначений для транспортування ліків, а інший для збору тканин. Об'єднання безлічі можливостей в одному пристрої виявилося досить складним завданням, оскільки магнітні поля, як правило, впливають на всього робота одночасно. Коли одна секція рухається, інші часто рухаються разом із нею.

Саме цю проблему, за словами команди із NTU, вони вирішили після семи років роботи.

"Більшість подібних магнітних роботів можуть виконувати лише одну або дві функції. Наш останній винахід тепер може виконувати п'ять, і наша довгострокова мета — дати лікарям можливість використовувати цих мініроботів в організмі, спрямовувати їх у потрібне місце та застосовувати для проведення процедур", — каже Лум Го Чжан, керівник групи та піонер у галузі м'якої мініатюрної робототехніки.

В основі їх робота лежить перепрограмований магнітний модуль, який може намагнічуватись, розмагнічуватись та намагнічуватись у різних напрямках. Кожна магнітна орієнтація фактично відкриває різні режими роботи, такі як рух або різання.

Дослідники також сконструювали різні області робота таким чином, щоб вони по-різному реагували на те саме магнітне поле. Замість поводитися як єдиний магніт, окремі ділянки можуть вибірково активуватися, тоді як інші залишаються незмінними. Цей рівень незалежного управління є одним із ключових технічних досягнень проєкту.

Сам робот виготовлений з м'яких силіконових матеріалів, які зазвичай використовуються в м'якій робототехніці, включаючи PDMS і Ecoflex. У ці матеріали вбудовані мікроскопічні магнітні частинки розміром приблизно 5 мікрометрів. Ретельно контролюючи розташування та намагнічування цих частинок, дослідники можуть дистанційно керувати роботом, використовуючи відносно слабкі магнітні поля, що створюються зовнішніми котушками.

В результаті вийшов малесенький, потенційно потужний робот, схожий на швейцарський армійський ніж.

Тепер про його можливості. У режимі різання пристрій може висувати крихітне лезо, яке розрізає біологічну тканину. У режимі біопсії захватний пристрій захоплює та зберігає зразки тканини для подальшого аналізу, що потенційно дозволяє лікарям проводити біопсію у важкодоступних місцях. У режимі доставляння ліків робот вивільняє завантажені препарати в дуже точних місцях тіла.

У четвертому режимі нагріву робот генерує локальне тепло за впливом високочастотного змінного магнітного поля. Ця можливість нагрівання може підтримати магнітну гіпертермію — експериментальну терапію раку, яка використовує тепло для пошкодження або руйнування пухлин, мінімізуючи при цьому шкоду навколишнім тканинам.

П'ята та остання функція робота, мабуть, найважливіша: рух. Рух — ще одна область, де технологія відрізняється від багатьох наявних мініатюрних роботів. Більшість магнітних мікророботів працюють з п'ятьма ступенями свободи, дозволяючи рух уздовж трьох осей та обертання у двох напрямках. Робот NTU вводить шостий ступінь свободи шляхом обертального руху, дозволяючи йому обертатися навколо своєї поздовжньої осі. Додаткова маневровість може бути корисною при переміщенні у вузьких, нерівних та часто слизьких просторах усередині людського тіла.

На відміну від деяких недавніх концепцій м'яких роботів, що нагадують згустки слизу або краплі рідини, конструкція NTU зберігає міцну, але гнучку структуру. Дослідники стверджують, що це робить його більш надійним та потенційно полегшує вилучення після процедури, що є важливим фактором для будь-якого майбутнього клінічного застосування.

Для оцінки його можливостей команда протестувала робота на моделях тканин на основі желатину та курячої печінки. У ході лабораторних експериментів він успішно розрізав тканини, доставляв частинки, що імітують лікарські препарати, збирав зразки тканин та генерував локальне нагрівання.

Дослідники також вивчили біосумісність матеріалів робота, використовуючи культивовані клітини шкіри людини. Більше ніж 99% клітин залишалися життєздатними після дії, що свідчить про те, що матеріали значною мірою нетоксичні у лабораторних умовах.

Тепер про реальність. Технологія нині далека від клінічного застосування. Сьогоднішній прототип працює у лабораторії з використанням зовнішніх магнітних котушок, а не всередині живих пацієнтів. Він також не є автономним. Лікарі зрештою повинні будуть направляти та контролювати робота, а не дозволяти йому самостійно пересуватися по тілу. Однак це звучить скоріше як плюс, ніж мінус.

Проте проєкт може виявитися фантастичним для малоінвазивної медицини. Замість введення безлічі інструментів через хірургічні розрізи або катетери, майбутні лікарі зможуть використовувати єдину мініатюрну роботизовану платформу, здатну виконувати діагностику, лікування, забір зразків та терапію за одну процедуру.

Начебто виняткової концепції «5 в 1» недостатньо, команда зараз вивчає, як майбутні версії можуть бути інтегровані з технологіями візуалізації, сенсорними системами та клінічно реалістичними моделями штучних органів, які більш точно імітують фізичну поведінку людських тканин. Вони також співпрацюють з хірургами, щоб зрозуміти, як мініроботизовані системи зрештою можуть вписатися в реальні клінічні робочі процеси.

Проблема напрочуд проста. Тканини людини м'які, гнучкі та постійно рухаються. Звичайна електроніка – ні. Навіть найпередовіші кремнієві чіпи залишаються жорсткими, що робить довгострокову інтеграцію з органами, м'язами та шкірою надзвичайно складною. Пристрої, прикріплені до серця, що б'ється, легень, що розширюються або суглобів, що згинаються, можуть подразнювати тканини, втрачати контакт і, зрештою, виходити з ладу.

Сьогодні дослідники застосовують принципово інший підхід. Замість того щоб змушувати тіло адаптуватися до електроніки, вони перепроєктують електроніку таким чином, щоб вона поводилася більше як саме тіло.

В огляді, опублікованому в Міжнародному журналі екстремального виробництва, висвітлюється розвиток м'якої нейроморфної електроніки — нового класу пристроїв, що поєднують сенсорику, пам'ять і обчислення в матеріалах, здатних розтягуватися, згинатися й адаптуватися до живих тканин. Технологія черпає натхнення з роботи мозку, не тільки у тому, як обробляє інформацію, а й у тому, як фізично взаємодіє з навколишнім середовищем.

Електроніка, натхненна мозком

На відміну від традиційних схем, які покладаються виключно на рух електронів металевими шляхами, ці системи використовують м'які матеріали, такі як гнучкі полімери та гелеподібні іоногелі, які транспортують як електрони, так і іони.

Цей механізм, відомий як органічна змішана іонно-електронна провідність, більше нагадує електрохімічну сигналізацію нервової системи. Активні матеріали можуть поглинати та вивільняти іони з навколишнього середовища, безперервно змінюючи свій внутрішній електричний стан.

В результаті один м'який транзистор може імітувати синаптичну пластичність - біологічний процес, що дозволяє клітинам мозку зміцнювати або послаблювати зв'язки з часом. По суті саме обладнання може демонструвати поведінку, аналогічну механізмам навчання, що спостерігаються в головному мозку.

Розтяжність та енергоефективність

Останні досягнення в матеріалознавстві дозволили цим пристроям досягти вражальної гнучкості. Деякі компоненти можуть розтягуватися до 140% від своєї первісної довжини, перевершуючи природну розтяжність людської шкіри та дозволяючи їм функціонувати у високорухливих областях тіла.

Пристрої також працюють із надзвичайно низьким енергоспоживанням. Завдяки використанню ефективних електрохімічних процесів замість великих електричних струмів, вони можуть виконувати складні завдання, включаючи класифікацію серцевого ритму, при напрузі нижче 0,5 вольтів.

Така низька робоча напруга допомагає мінімізувати тепловиділення та електричну напругу - два критично важливі фактори для електроніки, призначеної для постійного контакту з живими тканинами.

Ця технологія також може змінити виробництво пристроїв, що носяться. Замість встановлення жорстких датчиків на гнучкі підкладки інженери могли б друкувати інтегровані м'які обчислювальні мережі, що об'єднують датчики, пам'ять та обробку даних в одному матеріалі. Такий підхід міг би дозволити створювати електронну шкіру та м'які роботизовані кінцівки, здатні інтерпретувати дотики та рухи локально, замість постійного надсилання даних на зовнішній комп'ютер.

Виходячи за межі лабораторії

Попри досягнутий прогрес перед клінічним застосуванням м'якої нейроморфної електроніки залишаються значні технічні перешкоди.

Однією з найбільших проблем є збереження пам'яті. Багато сучасних м'яких пристроїв швидко втрачають збережену інформацію після закінчення сигналу, що обмежує їх придатність для довготривалого зберігання даних.

Для розв'язання цієї проблеми дослідники зосередилися на острівно-мостових архітектурах. У таких конструкціях компоненти постійної пам'яті розміщуються на крихітних жорстких острівцях, захищених від механічної напруги, а високоеластичні спіральні з'єднання з'єднують компоненти між собою.

Дослідники вважають, що поєднання цих архітектур з хімічно стабільними, нетоксичними матеріалами може забезпечити практичний шлях створення довговічних нейроморфних пристроїв, здатних до довгострокової інтеграції з людським тілом.

Дослідження опубліковано у журналі Science.

Декілька років тому вуглецеві нанотрубки привертали багато уваги преси. Але з'явився новий претендент, який пропонує деякі переваги перед вуглецевим аналогом, які можуть спонукати інженерів розробляти продукти на їх основі.

Нанотрубки з дисульфіду молібдену (MoS2), хоча й мають експериментальний характер, вказують на можливості застосування в напівпровідниковій електроніці, високоточному зондуванні та дослідженнях у галузі квантової фізики. "Нам вдалося синтезувати напівпровідникові нанотрубки з атомною точністю та нанометровим діаметром. Коаксіальна структура, в якій напівпровідникова нанотрубка MoS2 оточена ізоляційною нанотрубкою з нітриду бору (BN), приваблива для транзисторів із затвором, що охоплює всю поверхню, — однією з найпередовіших архітектур транзисторів", — сказав доцент Юсуке Наканіші з кафедри передових матеріалів.

"У нашій статті подано спосіб структурного контролю неорганічних напівпровідникових нанотрубок на атомному рівні. Експериментально ми продемонстрували, що ширина забороненої зони (пов'язана з тим, як матеріали працюють як напівпровідники) нанотрубок зменшується в міру зменшення їх діаметра, що узгоджується з теоретичними передбаченнями, запропонованими понад чверть століття тому".

Традиційні методи одержання нанотрубок зазвичай обмежуються діаметрами понад 10 нанометрів, багатошаровими концентричними трубками та погано контрольованими чи нерегулярними атомними структурами.

Наканіші та його команда синтезували одношарові нанотрубки MoS2 шириною 1 нанометр із чітко визначеною атомною структурою. Їм удалося це зробити за допомогою хімічних реакцій усередині вузького простору нанотрубок BN. Обмежений простір стримує нанотрубки MoS2, які інакше було б важко сформувати, і сприяє чітко визначеним атомним розташуванням, необхідним для інженерних застосувань.

"У нанотрубках навіть невеликі структурні відмінності можуть сильно впливати на їх властивості. Якщо структуру можна точно контролювати, властивості стають стабільнішими, що вкрай важливо для надійної та відтворюваної роботи транзисторів. Їхня головна перевага — контроль структури на атомному рівні", — сказав Наканіші.

"Сучасні кремнієві транзистори зазвичай виготовляються шляхом травлення об'ємного кремнію, але стає все складніше підтримувати їхню структуру ідеальною при менших розмірах, де дефекти мають великий вплив".

"Вуглецеві нанотрубки також стикаються з проблемою застосування в транзисторах, оскільки навіть найдрібніші структурні відмінності можуть змінити їхню поведінку, у тому числі чи поводитимуться вони більше як метали або як напівпровідники. Наші нанотрубки можуть запропонувати надійніший спосіб створення надмалих напівпровідникових каналів з постійними властивостями".

Практичне застосування, ймовірно, ще попереду, і перед створенням транзисторних пристроїв, що працюють, залишаються важливі завдання. Зокрема, команда хоче збільшити довжину нанотрубок з нинішньої межі в кілька сотень нанометрів до приблизно 1 мікрометра (що становить 1000 нанометрів та одну тисячну міліметра).

Ще один перспективний напрямок пов'язаний з матеріалами: цей метод також може дозволити створювати інші неорганічні нанотрубки, включаючи магнітні та надпровідні матеріали. Дослідники сподіваються, що ця робота допоможе розширити науку про нанотрубки за межі вуглецевмісних систем і відчинить двері для ширшого класу атомно-точних нанотрубкових матеріалів для досліджень, сенсорики та більш дрібних та швидких пристроїв.

Виявляється, Харрінгтон не самотня — нове дослідження, проведене нею та її колегами, показує, що довгостроковий перехід до віддаленої чи гібридної роботи після пандемії міг негативно позначитися на психічному здоров'ї працівників. Дослідження було опубліковано у журналі Science.

Важливо відзначити, що в дослідженні порівнювалося психічне здоров'я працівників і час, що проводився на самоті, до та після пікових років пандемії, щоб оцінити вплив віддаленої роботи за межами 2020 та 2021 років, коли COVID-19 був найгострішим та люди були змушені самоізолюватися. Безумовно, багато робочих місць залишалися повністю віддаленими або мали гібридну політику роботи в офісі. Наприклад, опитування, проведене Бюро статистики праці США у 2023 році, показало, що кожна п'ята людина заявила, що працює віддалено.

Харрінгтон, нині доцент Університету Вірджинії, та її співавтори проаналізували результати п'яти опитувань, проведених у період з 2011 по 2024 рік і загалом охопили 588 322 американців. Команда розділила працівників на «віддалені» професії, такі як розробка програмного забезпечення або юриспруденція, та «невіддалені» професії, такі як сестринська справа.

Результати дослідження виявилися разючими: після врахування таких факторів, як вік, наявність дітей і рівень освіти, працівники, зайняті на віддаленій роботі, особливо ті, хто жив один, повідомляли про те, що проводять набагато більше часу на самоті та відчувають більш виражені ознаки психічного стресу, ніж їхні колеги, які працюють у звичайному режимі.

Одна статистика особливо привернула увагу Харрінгтон: останніми роками близько 25 відсотків респондентів, які одночасно працювали віддалено та жили одні, заявили, що проводили весь день на самоті. "Така ізоляція може мати досить згубні наслідки для психічного здоров'я", - говорить Харрінгтон.

Дослідження не охоплює всіх аспектів впливу віддаленої роботи. Автори, наприклад, не фокусувалися на продуктивності праці чи індивідуальних перевагах, як-от відсутність стресових поїздок на роботу чи проведення додаткового часу із сім'єю. "Наші результати не говорять про те, що віддалена робота не приносить жодної користі", - говорить Харрінгтон. Натомість за її словами, результати вказують на «сумарний ефект» на психічний добробут по всій країні.

Зрештою, віддалена робота популярна: дослідження показують, що близько 80 відсотків працівників хочуть працювати з дому хоча б один день на тиждень. Дані свідчать про те, що "найкращий спосіб покращити психічне здоров'я під час роботи з дому — це дозволити людям вибирати", — каже Ніколас Блум, професор економіки Стенфордського університету, який вивчає віддалену роботу, але не брав участь у новому дослідженні Science. "Люди не хочуть бути змушеними ходити до офісу п'ять днів на тиждень, але й не хочуть бути вимушеними працювати з дому п'ять днів на тиждень".

"Найбільше я боюся, що це дослідження буде неправильно витлумачено як доказ того, що робота з дому шкідлива для психічного здоров'я, і ​​це змусить багатьох керівників говорити: 'Робота з дому шкідлива для вас, тому повертайтеся до офісу прямо зараз; це для вашого ж блага'", - додає Блум.

За словами Харрінгтона, неясно, що може бути причиною розбіжності між перевагами людей щодо віддаленої роботи та потенційними негативними наслідками для їхнього психічного добробуту. "Наша гіпотеза полягає в тому, що для прояву цих негативних наслідків людям просто потрібен деякий час", - каже вона. Ця затримка може ускладнити встановлення зв'язку між віддаленою роботою та негативними наслідками для психічного здоров'я, додає вона. Але для точної відповіді потрібні додаткові дослідження.

Також неясно, чи відвідування офісу кілька днів на тиждень зможе «пом'якшити» негативні наслідки для психічного здоров'я, пишуть автори. Важливо також враховувати, наскільки саме робоче середовище може впливати на працівників.

Як мінімум, нам слід подумати про способи покращення віддаленої роботи, роблять висновок автори. "У рамках різних форм віддаленої роботи як окремі особи, так і організації можуть захотіти приділити першорядну увагу тому, щоб зробити віддалену роботу менш ізоляційною, наприклад, координуючи дні роботи в офісі для співробітників, які працюють за гібридним графіком, або заохочуючи неформальне спілкування навіть в онлайн-форматі", - пишуть вони. Хто хоче влаштувати вечірку у Zoom?

дослідження

Microsoft стверджує, що кубіти на Majorana 2, її новому чипі, працюють у середньому 20 секунд, а не мілісекунди, як на Majorana 1.

Це означає, що новий чип у 1000 разів надійніший — покращення продуктивності, яке технологічний гігант порівнює з різницею між телефоном, який потрібно заряджати щодня, та телефоном, який потрібно заряджати раз на кілька років.

"У 2029 році у нас буде квантова машина, здатна вирішувати комерційно життєздатні, реалістичні завдання", - сказав Зульфі Алам, корпоративний віцепрезидент Microsoft Quantum.

Для цього будуть потрібні ще величезні подальші досягнення, оскільки такий пристрій вимагатиме мільйонів кубітів — за словами Алама, нинішній чип має 12.

Оцінити заяви компанії складно, оскільки вона не оприлюднює повні подробиці своїх відкриттів, посилаючись на комерційну таємницю.

У світі тривають перегони за розробкою цієї технології, враховуючи її потенціал у вирішенні завдань, які нині вважаються надто складними навіть для найпотужніших традиційних комп'ютерів.

Microsoft витратила 20 років на розробку підходу до квантових обчислень, відомого як "топологічний".

Підхід компанії заснований на використанні властивостей так званої квазічастинки, яка існувала тільки в теорії відколи була вперше передбачена в 1930-х роках італійським фізиком Етторе Майорана.

Для цього їй довелося використовувати новий стан матерії - відмінний від трьох відомих станів: рідини, твердого тіла та газу.

Пол Стівенсон, професор фізики з Університету Суррея, заявив, що запропонований технологічним гігантом графік звучить правдоподібно, якщо його дослідження підтвердять заявлені результати.

"Схоже, Microsoft зробила прорив у своїй спробі створити життєздатні топологічні кубіти", - сказав він.

"Якщо їм це вдасться, вони перетворяться з гравця, який не має у виробництві квантових комп'ютерів, на серйозного учасника перегонів за створення наступного покоління відмовостійких машин".

Невдалий старт

Захоплення Microsoft топологічними кубітами часом викликало суперечки.

Компанія була змушена відкликати статтю, опубліковану в журналі Nature у 2018 році, в якій стверджувалося, що було знайдено докази існування майоранівської функції.

Проте робота над цим проєктом тривала, і перший чип, який використовує майоранівську функцію, було випущено у 2025 році.

Однак, Microsoft зіткнулася зі значним скептицизмом, у тому числі щодо своїх заяв про майоранівську функцію, з боку невпевнених експертів.

Генрі Легг, фізик з Університету Сент-Ендрюс, заявив тоді Бі-Бі-Сі, що, на його думку, квантові дослідження Microsoft "твердо відійшли від науки та увійшли в область віри".

Сьогодні Джейсон Зандер, виконавчий віцепрезидент Microsoft Quantum and Discovery, сказав: "Ми підтримуємо це на 100%.

"Ми справді прагнемо наукової суворості. Ми вітаємо дискусії, які завжди були частиною фізики… головне, що я порадив би людям: читайте статті й дивіться, що там є, поговоріть з експертами, яким ми надали докладну інформацію".

Microsoft бере участь у завершальному етапі програми квантових розробок, яку проводить американське агентство оборонних досліджень DARPA, метою якої є "перевірка та підтвердження концепції квантового комп'ютера промислового масштабу", і заявляє, що поділилася з ним усіма своїми даними та результатами роботи, включаючи комерційно конфіденційні матеріали, для оцінки.

Проте стаття, опублікована одночасно з оголошенням, не пройшла рецензування — процес, в рамках якого вона перевіряється незалежними експертами, — і вчені, з якими розмовляла Бі-Бі-Сі, хотіли отримати більше інформації.

Друге покоління чипа Майорани засноване на тих же принципах, що і перше, але більш ефективно частково тому, що вчені замінили алюміній свинцем як надпровідником.

Хоча команда використовує ШІ для покращення та прискорення своїх зусиль, Зандер сказав, що ідея зміни матеріалів прийшла до вчених-людей.

Дилема кубіта

Майбутні терміни дозволяють припустити, що квантові комп'ютери зможуть вирішувати завдання, на вирішення яких можуть піти десятиліття, наприклад, позбавлення від мікропластику або розробка ефективніших добрив для виробництва харчових продуктів.

Зандер сказав, що бачить місце для людини, ШІ та квантових комп'ютерів.

"Якщо подивитися на видалення вічних хімікатів, порятунок від мікропластику тощо, то традиційно на це йде 15, 20, 30 років", - сказав він.

"Ми хочемо максимально скоротити цей часовий цикл, і тому можливість для людей та ШІ прискорити цей процес та скоротити часові рамки, я думаю, це справді чудово.

"Таким чином, йдеться не про усунення людей, а про надання людям інструментів, які допоможуть їм прискорити цей процес, і це, я думаю, справді допоможе суспільству".

Але стримувальним чинником цього є фундаментальна складність квантових обчислень.

Кубіти надзвичайно крихкі, і навіть крихітні зміни температури або невелика вібрація можуть вплинути на них та викликати помилки.

Підтримка їх працездатності протягом довшого часу — серйозне завдання всієї квантової промисловості.

Квантові машини знаходяться на початковій стадії розвитку, і хоча багато компаній прагнуть створити комп'ютер, що масштабується, нікому поки не вдалося цього зробити.

Деякі також вважають, що ми, можливо, зарано списали з рахунків сучасні комп'ютери.

"Ми не знаємо, яка межа [класичних комп'ютерів]", - нещодавно сказав автору Себастьяну Маллабі в книзі "Розум нескінченності" сер Деміс Хасабіс, співзасновник Google Deepmind.

топологічний

Одна група вчених щойно продемонструвала безводний спосіб прання білизни у космосі. Дослідники показали технологію холодної плазми, яка може дезінфікувати одяг та житлові модулі астронавтів на майбутніх місячних та марсіанських базах без використання води.

Підтримання чистоти у космосі

На Міжнародній космічній станції (МКС) екіпажі використовують сухі пилотяги та хімічні серветки для чищення одягу. Жоден із цих методів не є особливо ефективним.

Це означає, що екіпажу МКС також доводиться вдаватися до іншого методу: вони носять одяг протягом тривалого часу, зрештою викидаючи його, коли він стає занадто брудним. Ця практика є неприйнятною для тривалих місій на Місяць або Марс, де місії з постачання будуть обмежені.

Вода також є цінним ресурсом у космосі, що робить традиційне прання непрактичним. Команда, яка розробила нове безводне рішення, очолювалася Гейбом Сю з Університету Алабами в Хантсвіллі у співпраці з мікробіологом НАСА Челсі Кассіллі. Вони створили компактний пристрій, що генерує найтонший струмінь холодної плазми для знищення бактерій на тканинах.

Вони представили свою експериментальну версію пристрою на конференції з астробіології минулого місяця. Пристрій використовує високовольтну електрику для іонізації суміші гелію, повітря та водяної пари. При дії на тканину плазма генерує активні форми кисню, такі як озон. Ці форми проникають у волокна тканини та знищують мікроби за допомогою окиснювального стресу.

На відміну від гарячої плазми або дугового зварювання, ця холодна плазма працює при кімнатній температурі та не становить небезпеки для тканин або шкіри людини.

У лабораторних умовах команда направила струмінь плазми на зразки Staphylococcus caprae, шкірної бактерії, раніше виявленої на МКС. Вони виявили, що їх пристрій зменшив кількість колоній бактеріальних спор на зразках бавовни приблизно з 250 000 на міліметр до приблизно 60 000 на міліметр.

Зрештою, ця технологія знищила бактерії ефективніше, ніж наявні методи, що використовуються на МКС. За словами дослідників, їхній метод може не видаляти помітні плями, але він знищить бактерії, які можуть спричинити захворювання в астронавтів.

В інтерв'ю LiveScience Сюй пояснив: "Існують мікроби, стійкі до УФ-випромінювання, але, наскільки ми можемо судити з наших експериментів, немає нічого, що було б стійким до окиснювального стресу — якщо ви з'їсте отруту, вона вас уб'є".

Створення здорових умов проживання майбутніх дослідників космосу

Поточний прототип очищає лише невелику область за раз, приблизно шириною олівця.

Дослідники прагнуть розробити збільшені версії, включаючи плазмову камеру, що нагадує пральну машину, та комбіновану плазмово-вакуумну систему для поверхонь. Ці інструменти також можна використовувати для стерилізації скафандрів, інструментів та м'яких меблів у житлових модулях.

Оскільки НАСА прагне розширити присутність людства в космосі, контроль над мікроорганізмами матиме вирішальне значення для здоров'я та виживання екіпажу. Невеликі популяції, що живуть у компактних житлових модулях, будуть особливо вразливі для бактерій та хвороб. Хоча пилотяг видаляє пил, він неефективно усуває біологічні забруднення, що робить нову систему особливо цінною.

Хоча вона демонструє великі перспективи, необхідні подальші випробування для підтвердження ефективності проти ширшого спектра мікробів, а також її довгострокового впливу на зносостійкість тканин.

У разі успіху плазмова санітарія може допомогти забезпечити постійну присутність людини за межами Землі. Це допоможе мінімізувати споживання ресурсів та ризики забруднення, дозволяючи астронавтам досліджувати незвідане.

Гральні кістки можуть мати щербини та дефекти, що впливають на їхній кидок.

Генератори випадкових чисел на комп'ютері працюють на основі алгоритмів.

Навіть підкидання монети підпорядковується фізичним силам, які теоретично можна передбачити.

Складність полягає не в генерації чисел, які здаються випадковими, а в доказі того, що ніхто не міг передбачити результат — що система не схильна до прихованих, ледве вловних правил або упереджень.

Тепер група фізиків з ETH Zurich у Швейцарії подолала цю проблему, використовуючи одне з найдивніших явищ у квантовій механіці: квантову заплутаність.

Результати дослідження опубліковані у журналі Nature.

"Отримана послідовність нулів та одиниць тепер справді цілком випадкова, і ми навіть можемо це підтвердити", — каже фізик Ренато Реннер з ETH Zurich.

Випадковість має вирішальне значення для сучасної безпеки.

Це ключова особливість, яка ускладнює вгадування паролів, кодів автентифікації та ключів шифрування.

Саме тому генератори паролів будуть видавати послідовність безглуздо перемішаних символів, а не щось на зразок YourFirstPet123.

Але ставки виходять далеко за межі пароля Flickr і стосуються міжнародної безпеки.

Нещодавні приклади уразливостей у системі безпеки включають вразливість PuTTY 2024 року, в якій один із найпоширеніших у світі SSH-клієнтів мав недолік у генерації випадкових чисел для криптографічних підписів.

І не варто забувати про помилку RDSEED в AMD Zen 5 2025 року, в якій апаратна інструкція генерації випадкових чисел генерувала передбачувані значення, хибно повідомляючи про успіх.

Якщо код не є абсолютно випадковим, зловмисникам легше його вгадати.

"Будь-який звичайний електронний пристрій, такий як телефон або комп'ютер, повністю детермінований", - розповів Реннер Адаму Ковачу з Scientific American, - "тому комп'ютеру або будь-якому іншому електронному пристрою дуже складно згенерувати випадкове значення".

Щоб спробувати знайти розв'язання цієї проблеми, дослідники звернулися до квантового експерименту, відомого як тест Белла.

Вони створили пару заплутаних квантових бітів, або кубітів, розділених відстанню 30 метрів (98 футів), і охолодили їх до температури, близької до абсолютного нуля.

Заплутані частинки - це частинки, які при вимірі демонструють подібності, які не пояснюються лише класичною фізикою.

Вимірювання, проведені на кубітах, виявили настільки сильні кореляції, що їх не можна було пояснити звичайними прихованими правилами або заздалегідь запрограмованою поведінкою.

Для досягнення цього результату були потрібні значні технічні поліпшення як стабільності, так і швидкості експерименту, що дозволило команді провести понад мільярд випробувань Белла приблизно за дев'ять годин.

Попередні квантові генератори випадкових чисел могли видавати украй випадкові результати, але вони все ще покладалися на надійне обладнання та абсолютно випадкові початкові умови.

Команда з ETH Zurich натомість продемонструвала так зване посилення випадковості, навмисно починаючи з недосконалої випадковості — беручи випадковість, яка може містити незначні недоліки чи усунення, і перетворюючи її на випадковість, яку можна з упевненістю назвати абсолютно непередбачуваною.

"Що особливо важливо, - пишуть вони у своїй статті, - посилення випадковості було доведено як неможливе суто класичними методами".

В результаті вийшла система, яка здатна генерувати гарантовано ідеальну випадковість, навіть якщо вихідні дані недосконалі або містять помилки.

Крім того, вона не залежить від пристрою, тобто випадковість не залежить від довіри до самого обладнання, а від квантової поведінки, що спостерігається в експерименті.

У довгостроковій перспективі, за словами дослідників, їхня система може виконувати ту ж функцію, що й атомний годинник для вимірювання часу — фізично сертифіковане джерело випадковості, за яким можна порівнювати та встановлювати інші значення.

"Технічні вдосконалення дозволили нам вперше створити випадкові числа, які залишаться ідеально випадковими протягом усієї вічності - незалежно від того, які аналітичні методи використовуються для оцінки їхньої випадковості", - говорить Реннер.

У короткій історії впровадження ШІ в бізнесі завдання навчання, тонкого настроювання, великомасштабного виведення та багато іншого покладалися на потужні системи ШІ, що працюють на Linux. Проте бізнес здебільшого не використовує Linux. Їхні інструменти підвищення продуктивності, програми для проєктування та розробки – все це працює на Windows.

Таким чином, розробка інструментів ШІ для внутрішнього використання потребує додаткового кроку: забезпечення доступу до даних для ШІ систем, що працюють на Linux. За допомогою DGX Station для Windows NVIDIA усуває цю складність і спрощує створення, запуск та підключення агентів ШІ до наявних програм та інфраструктури на платформі Windows.

Що таке DGX Station?

DGX Station працює на базі суперчіпа NVIDIA GB300 Grace Blackwell Ultra, який підключається до 72-ядерного процесора NVIDIA Grace. Система може похвалитися 748 Гб когерентної пам'яті із продуктивністю до 20 петафлопс у режимі FP4.

DGX Station оснащена мережевою картою NVIDIA ConnectX-8 SuperNIC, яка підтримує мережне з'єднання 800 Гбіт/с, оптимізоване для гіпермасштабних обчислювальних навантажень ШІ. ConnectX-8 SuperNIC може бути розгорнута для забезпечення надзвичайно швидких мереж передачі даних для робочих навантажень ШІ або для з'єднання кількох станцій DGX, забезпечуючи ще потужніші рішення.

"У міру того, як підприємства масштабують агентів ШІ у своїх організаціях, їм необхідна інфраструктура ШІ, яка може безпосередньо підключатися до додатків і робочих процесів, що забезпечують роботу їхнього бізнесу", - заявив Кріс Марріотт, віцепрезидент з корпоративних платформ NVIDIA, у пресрелізі.

"DGX Station надає ШІ суперкомп'ютерного класу безпосередньо в Windows, де мільйони людей вже щодня проєктують, розробляють, досліджують і створюють", - додав Марріотт. DGX Station, розроблена у співпраці з Microsoft, є виділеною інфраструктурою для запуску моделей ШІ з кількістю параметрів до 1 трильйона. При необхідності DGX Station може бути налаштована для одночасного запуску сотень агентів ШІ в масштабі.

Агенти ШІ, що працюють цілодобово

Хоча наш досвід роботи з агентами ШІ може обмежуватися відповідями на наші запити, використання ШІ в бізнесі відбувається інакше. Корпоративний ШІ працює постійно, підключений до додатків та робочих процесів, продовжуючи міркувати та реагувати в режимі реального часу.

За наявності доступу до великих обсягів даних автономні агенти повинні розроблятися та розгортатися в безпечному середовищі виконання, яке визначає їхні дії, використовувані інструменти та роль у більшій системі.

DGX покликана надати компаніям безпечне середовище виконання для розгортання та тестування агентів ШІ перед масштабуванням до центрів обробки даних. NVIDIA OpenShell забезпечує безпечне середовище виконання та використовує нові функції безпеки Windows для створення окремих ізольованих пісочниць для роботи агентів ШІ.

Розділяючи операції на рівні додатків та забезпечення дотримання політик на рівні інфраструктури, DGX Station виводить політики конфіденційності та безпеки за межі досяжності агента, запобігаючи їх витоку або перевизначенню.

"Протягом десятиліть Microsoft і NVIDIA співпрацюють для розвитку найпотужніших обчислювальних платформ у світі", - заявив Паван Давулурі, виконавчий віцепрезидент Windows + Devices у Microsoft, у пресрелізі.

"Сьогодні ми виводимо цю співпрацю на новий рівень, масштабуючи всю потужність Windows від тонких та легких ПК до робочих станцій класу центрів обробки даних за допомогою DGX Station на базі GB300. Це відкриває новий клас продуктивності ШІ на Windows, платформі, якій підприємства довіряють у питаннях безпеки, керованості та сумісності".

пресрелізі

Препарат, який отримав назву дараксонрасиб, мабуть, є проривом у лікуванні захворювання з найвищим рівнем смертності серед усіх основних видів раку.

Він допомагає запобігти поширенню раку, блокуючи й відключаючи мутований ген KRAS, який є більш ніж у 90% пухлин підшлункової залози та який стимулює зростання ракових клітин.

У дослідженні, в якому взяли участь 500 пацієнтів із Північної Америки, Європи та Азії, було встановлено, що середній час виживання пацієнтів, які отримували хімієтерапію, становив 6,6 місяця, порівняно з 13,2 місяцями у пацієнтів, які приймали дараксонрасиб. Препарат також викликав менше побічних ефектів.

"Ці результати кардинально змінюють ситуацію для пацієнтів з метастатичним раком підшлункової залози з мутацією KRAS", - сказала Рачна Шрофф, керівник відділення гематології/онкології Онкологічного центру Університету Аризони. Рак підшлункової залози часто виявляється на пізніх стадіях і, як відомо, важко піддається лікуванню. Понад половину людей із раком підшлункової залози помирають протягом трьох місяців після встановлення діагнозу.

За даними організації Cancer Research UK, у Великій Британії щорічно діагностується 11 500 випадків цього захворювання, і близько 10 200 людей помирають. Актор Алан Рікман помер від цієї хвороби у 2016 році, через п'ять місяців після встановлення діагнозу.

Симптоми можуть включати жовтяницю, свербіж шкіри, потемніння сечі, збліднення калу, незрозумілу втрату ваги, втому та високу температуру.

Діагностика може бути утруднена, оскільки симптоми часто не виявляються на ранніх стадіях та можуть вказувати на інші захворювання.

У дослідженні, проведеному американськими вченими та представленому на щорічній конференції Американського товариства клінічної онкології в Чикаго, взяли участь 248 пацієнтів, яким призначали дараксонрасиб, та 252 пацієнти, яким проводили хімієтерапію.

Більшість пацієнтів мали пухлини зі специфічними мутаціями гена KRAS.

Крім значного продовження життя пацієнтів, препарат, який приймається один раз на день, також викликав менше побічних ефектів у порівнянні з хімієтерапією.

Тяжкі побічні ефекти спостерігалися у 43,6% пацієнтів, які приймали дараксонрасиб, порівняно з 57,5% пацієнтів, які приймали хімієтерапію.

Анна Джуелл, директор з послуг, досліджень та інновацій в організації Pancreatic Cancer UK, заявила, що цей метод лікування є "одним із найзахопливіших досягнень у галузі лікування раку підшлункової залози за дуже довгий час".

Вона додала: "Більш часу з тими, кого ми любимо найбільше, воістину неоціненно. Ми повинні зробити все можливе, щоб найперспективніші нові методи лікування були доступні тут, у Великій Британії".

Можливо, ця порада не має тієї ж сили, що й безкомпромісна цілеспрямованість, але, згідно з математичною моделлю, створеною вченими для вивчення того, як виявляються амбіції, прагнення до рівня трохи вище середнього зазвичай дає кращі результати.

Для тих, хто хоче більше математики у своєму житті, модель надає керівний принцип для різних ситуацій: від визначення того, на яку зарплату погодитися і яку квартиру винаймати, до того, чи краще зайняти перше місце для паркування, що трапилося, або почекати кращого. Це може навіть допомогти у знайомствах.

Метт Берджесс, економіст з Університету Вайомінгу, сказав, що модель забезпечує математичну основу для загальноприйнятих уявлень із деякими важливими модифікаціями. "Ми чуємо суперечливі поради: з одного боку, ми не хочемо задовольнятися тим, що маємо, а з іншого - не хочемо гнатися за недосяжним і розчаровуватися", - сказав він. "Головний висновок з нашої роботи полягає в тому, що, як правило, ви досягнете найкращих результатів, якщо будете прагнути показників вище середнього, але не нескінченно високих".

Берджесс та його колеги заглибилися в механіку амбіцій після того, як у більш ранніх дослідженнях було виявлено, що рибальство показує найкращі результати, коли рибалки припиняють пошуки нової риби, досягнувши уловів вище за середній. Вони хотіли перевірити, чи математика підтверджує цю стратегію і в інших сферах життя.

У моделі агенти представляють людей, які шукають певну винагороду та мають граничне значення того, що їх задовольнить. Наприклад, пошук роботи із певною зарплатою. У ході роботи моделі агенти відхиляють пропозиції, які нижчі за їх порогове значення, і приймають ті, які відповідають цьому порогу.

Щоб вивчити різні сценарії, дослідники експериментували з пороговими значеннями та пропозиціями, які отримували агенти. У деяких випадках високі винагороди були рідкістю, наприклад, вони нагадували шанси підприємця стати мільярдером. В інших випадках високі винагороди були звичайним явищем, схожим на пошук цікавої книги в книгарні.

Дослідники, у тому числі Кет Ландгрен, науковий співробітник Стенфордського університету, і Райан Лангендорф, теоретичний еколог з Університету Колорадо в Боулдері, виявили, що оптимальне задоволення досягалося при встановленні планки вище за середній рівень, але не надмірно. Коли агенти були надмірно амбітні, тобто їх порогове значення було значно вищим за середню винагороду, в середньому вони показували гірші результати, ніж агенти, які були менш амбітні на ту ж величину. Коротко кажучи, бути занадто прискіпливим гірше, ніж бути просто прискіпливим.

Було вигідно бути більш амбітним, ніж у середньому, коли винагороди були нестабільними, подібно до полювання за квартирами на ринку будинків мрії та халуп. Те саме відбувалося, коли негативні крайнощі були більш позитивними, що може ставитися до економічної політики, спрямованої на стимулювання економічного підйому за одночасного запобігання глибокій рецесії.

Ще одне відкриття, яке нікого не здивує у соціальних мережах, — це небезпека оцінки свого успіху щодо тих яскравих моментів, про які люди пишуть у соціальних мережах. Коли агенти мали таке спотворене уявлення про світ, вони ставали хронічно незадоволеними й упускали досяжні нагороди. Подробиці опубліковані в журналі Physical Review E. Ландгрен сказав, що результати наголошують на важливості знання всього спектра можливостей, а не тільки тих, про які хваляться в соціальних мережах.

Хоча модель до певної міри підтверджує загальноприйняті уявлення, автори визнають, що реальне життя складніше. Отже, вона може бути основною стратегією для пошуку кращого партнера. "Я не наважуюся кількісно оцінювати відносини таким чином", - сказав Ландгрен.

Норман Вінсент Піл, американський священник і пропагандист позитивного мислення, закликав людей «прагнути до Місяця», додаючи: "Навіть якщо ви промахнетеся, ви опинитеся серед зірок". Модель припускає, що ця порада потребує коригування. "Я б сказав, цільтеся трохи нижче Місяця", - сказав Ландгрен. "Прагніть зір, але переконайтеся, що зірки, які ви бачите, - це те, що дійсно існує".

Пітер Ейтон, директор Центру досліджень прийняття рішень у бізнес-школі Лідського університету, заявив, що, хоча автори й визнали, що модель простіша, ніж рішення в реальному житті, вона "спонукає замислитися щодо розуміння взаємозв'язку між амбіціями та досягненнями".

"Наші амбіції можуть дуже тонко і примхливо змінюватися", - сказав він. "Одне дослідження бігунів на марафонах у США показало, що просте прохання до бігунів вказати мету перед забігом покращило їхні результати порівняно з бігунами, яких про це не просили". Перевага була еквівалентна збільшенню тренувань на 13,5% або дев'яти років омолодження для 42-річного бігуна.

До кінця цього року НАСА планує відправити на поверхню Місяця два місячні посадкові модулі Blue Moon компанії Blue Origin для доставлення двох місячних всюдиходів, які розробляють комерційні партнери Astrolab і Lunar Outpost.

Тим часом компанія Firefly Aerospace, чий посадковий модуль Blue Ghost успішно приземлився на Місяці у березні 2025 року, займеться розробкою безпілотних літальних апаратів для дослідження нерівної поверхні.

І це лише підготовка до місії НАСА «Артеміда-4», першої запланованої пілотованої посадки за півстоліття, яка попередньо запланована на 2028 рік. «Артеміда-3», яка спочатку замислювалася як спроба посадки, тепер включатиме випробування посадкового модуля Blue Origin або Starship компанії SpaceX на низькій навколоземній орбіті наступного року.

Назвати плани НАСА щодо створення місячної бази амбітними було б величезним применшенням. По-перше, посадковий модуль Blue Moon компанії Blue Origin ще не зміг успішно доставити корисне навантаження на навколоземну орбіту після невдалої спроби минулого місяця. Досягнення Місяця, м'яка посадка та випуск роботизованого посадкового модуля, ймовірно, виявляться набагато складнішим завданням.

Агентство представило плани трьох «місій місячної бази», починаючи з доставляння наукових приладів компанією Blue Moon «восени 2026 року», за якою буде доставляння «понад 1100 фунтів вантажу на посадковому модулі Griffin компанії Astrobotic», включаючи марсохід.

Третя місія, яка «також запланована на цей рік», доставить ще більше наукових корисних навантажень, у тому числі розроблюваних Європейським космічним агентством та Корейським інститутом астрономії та космічних наук.

"Ці місії — перші з понад дюжини місій, які будуть оголошені цього року, кожна з яких призначена для отримання оперативних даних та зниження ризиків перед пілотованими операціями на поверхні в рамках програми «Артеміда»", — написало агентство у своєму звіті про захід у вівторок.

Сама база займатиме сотні квадратних миль, за словами керівника програми місячних баз Карлоса Гарсіа-Галана. Безпілотники, що отримали назву MoonFall, позначатимуть периметр цієї бази, що неминуче може стати вельми спірним позначенням території.

MoonFall, ініціатива, очолювана Лабораторією реактивного руху НАСА, спрямована на посадку поблизу Південного полюса Місяця до 2028 року. Оптичні камери високої роздільної здатності, встановлені на безпілотниках розміром приблизно сім футів у поперечнику та чотири фути у висоту, будуть робити докладні знімки передбачуваного рельєфу бази задовго до будь-яких пілотованих посадок. У своїй заяві адміністратор НАСА Джаред Айзекман заприсягся, що США «ніколи більше не відмовляться від Місяця», розвиваючи свою програму «Артеміда».

"Ми повертаємося на Місяць, будуємо базу і робимо інші речі", - написав він, посилаючись на культову промову Джона Ф. Кеннеді 1962 про політ на Місяць. "Це більше не те, про що можна прочитати в підручниках історії, ви творите історію".

Однак, враховуючи величезну складність завдання, успішний запуск не однієї, а цілої серії місій на поверхню Місяця до кінця 2026 може незабаром зіткнутися з серйозним випробуванням реальністю. Іншими словами, нас не здивує ще більше затримок, оскільки НАСА під керівництвом Айзекмана посилює тиск на створення постійної присутності на Місяці.

Якщо терміни будуть порушені — що, з огляду на історичні прецеденти, далеко не виключено, — Китай може таки випередити США до кінця цього десятиліття, як попереджають експерти.

"Мене анітрохи не здивує, якщо Китай випередить Китай", - заявив Бі-Бі-Сі Сімеон Барбер, вчений-місяцезнавець з Відкритого університету.

—

Система, що отримала назву SMEAR-ULM, є високотехнологічним рішенням, здатним виявляти рак шкіри на ранніх стадіях шляхом вимірювання дрібних змін температури на поверхні шкіри. Результати дослідження, проведеного під керівництвом професора INRS Цзіньян Лян, опубліковано у журналі Nature Sensors.

Робота проводилася у тісній співпраці з кількома дослідницькими групами, включаючи групи під керівництвом професора INRS Фіоренцо Ветроне, а також професора фармакології Давіда Брамбілла та професора медицини Сільвена Мелоша з Університету Монреаля.

Потенційний вплив цієї роботи є значним, кажуть вчені.

Зростання числа випадків захворювання

Захворюваність на меланому в Канаді продовжує зростати, і рання діагностика має вирішальне значення для підвищення показників виживання. Сучасні діагностичні підходи ґрунтуються на візуальному огляді з подальшою біопсією — інвазивними та іноді непотрібними процедурами.

Завдяки можливості швидкої, прямої та неінвазивної оцінки підозрілих уражень шкіри, ця технологія може скоротити кількість непотрібних біопсій, підвищити точність ранньої діагностики та підтримати ухвалення клінічних рішень.

"Наша мета - надати мінімально інвазивний інструмент для виявлення дуже маленьких, але все ще агресивних меланом", - сказав Цзіньян Лян, старший автор дослідження, що спеціалізується на надшвидкій візуалізації та біофотоніці в INRS.

"Через свій невеликий розмір (меланоми) зазвичай виключаються з клінічного візуального огляду, що залишає загрозу поза увагою. Ми хочемо їх виявити, щоб можна було якнайшвидше вжити заходів.

"Хоча це дослідження проводилося на мишах, ця тваринна модель відтворює генетичні зміни, що спостерігаються в меланомах людини, і тому потенційно може принести користь пацієнтам", - додав Сільвен Мелош, дослідник з Інституту досліджень імунології та раку Університету Монреалю та співавтор дослідження.

Цей підхід також переосмислює роль температури у виявленні раку. Хоча відомо, що пухлини генерують більше тепла через свою вищу метаболічну активність, цей сигнал традиційно був занадто неточним для використання як діагностичного маркера. SMEAR-ULM змінює це, перетворюючи незначні температурні зміни на високочутливий та вимірний сигнал.

Тимчасове «татуювання»

В основі системи лежить пластир із безболісних мікроголок, які вводять спеціальні наночастинки безпосередньо під шкіру. Ці наночастинки утворюють тимчасове «інтелектуальне татуювання», яке поводиться як масив мікроскопічних термометрів.

При освітленні ближнім інфрачервоним світлом наночастинки випромінюють видиме світло. Важливо, що тривалість цього світлового випромінювання залежить від локальної температури. Оскільки ракові клітини споживають більше кисню та поживних речовин, аніж здорові клітини, вони виділяють додаткове тепло, яке можна виявити за допомогою цього оптичного сигналу.

Використовуючи надшвидку систему візуалізації, SMEAR-ULM захоплює всю цю інформацію в одному високошвидкісному знімку, створюючи докладну теплову карту з просторовою роздільною здатністю менше міліметра та температурною чутливістю менше градуса.

"Ми отримуємо всю необхідну інформацію для миттєвої температурної карти за один знімок, що робить метод швидким і надійним для безперервного моніторингу аномальних теплових реакцій у невеликих меланомах - навіть у складних умовах in vivo", - сказав головний автор дослідження Інмін Лай, науковий співробітник INRS, який захистив докторську дисертацію в галузі енергетики та матеріалознавства в INRS.

Усього чотири дні

Завдяки цьому дослідники успішно виявили мікромеланоми вже на чотириденній стадії — стадії, коли вони, як правило, занадто малі, щоб їх можна було ідентифікувати за допомогою звичайних методів візуалізації.

Навпаки, звичайні методи тепловізійного фільмування ґрунтуються на інфрачервоних технологіях, які страждають через обмежену роздільну здатність та високого рівня шуму. В результаті вони зазвичай виявляють тільки пухлини розміром понад 5 міліметрів - ураження, що вже можна побачити неозброєним оком.

Крім того, наявні методи виявлення на основі мікроголок потребують багаторазових вимірювань, що обмежує їх використання на живих організмах.

Технологія SMEAR-ULM долає ці обмеження, поєднуючи кодування мікроголками, наночастинки, леговані рідкісноземельними елементами, та надшвидку оптичну візуалізацію в систему, здатну до термічного картування in vivo в режимі реального часу за один знімок.

За словами дослідників, цей прорив ефективно перетворює температуру шкіри з вторинного індикатора на точний діагностичний біомаркер для меланоми на ранній стадії.

Крім виявлення раку шкіри, їх платформа може бути адаптована для картування інших фізіологічних параметрів, таких як pH або концентрація іонів, відкриваючи нові можливості в біомедичній візуалізації та діагностиці.

INRS

Одну з найнебезпечніших схем — вербування дропів, або так званих «грошових мулів» пояснює начальник 9-го відділу управління протидії кіберзлочинам в місті Києві капітан поліції Андрій Пархоменко.

Хто такі дропи?

Дроп — це людина, яка надає свою банківську картку, рахунок або особисті дані для переказу чи обготівковування чужих коштів.

Найчастіше ці гроші отримані незаконним шляхом: через шахрайство, кібератаки, продаж наркотиків, фінансові махінації чи інші злочини.

Основна мета злочинців — приховати походження грошей і заплутати сліди. Саме тому вони використовують чужі банківські рахунки.

Багато людей стають дропами через необізнаність, думаючи, що просто допомагають із переказами або працюють «посередниками». Але незнання закону не звільняє від відповідальності.

Як працює схема?

Шахраї розміщують оголошення про «легкий заробіток» у соцмережах, месенджерах, Telegram-каналах або на сайтах вакансій. Людині пропонують:

За це обіцяють винагороду — від кількох сотень до тисяч гривень на день. При цьому роботодавці часто запевняють, що все “законно”, “офіційно” або “це просто фінансовий сервіс”.

Насправді ж людина стає частиною злочинного ланцюга.

Чому це небезпечно?

Бути дропом — це не “підробіток”, а ризик кримінальної відповідальності.

Важливо розуміти:

Крім того, інформація про підозрілі операції може негативно вплинути на кредитну історію та подальше користування банківськими послугами.

Хто найчастіше потрапляє в пастку?

Шахраї зазвичай шукають людей, які потребують швидкого заробітку або не мають достатнього досвіду:

Саме на бажанні швидко заробити й будуються подібні схеми.

Ознаки шахрайської вакансії

Варто насторожитися, якщо:

Особливо небезпечними є “іноземні компанії” без офіційного представництва в Україні — перевірити їхню діяльність практично неможливо.

Що робити, якщо ви вже погодилися?

Якщо ви підозрюєте, що стали дропом:

Чим швидше ви повідомите про проблему — тим більше шансів уникнути серйозних наслідків.

Як убезпечити себе?

Будьте пильні

Швидкий заробіток без зусиль — одна з найпоширеніших приманок шахраїв. Навіть якщо ситуація складна фінансово, не погоджуйтеся використовувати свої банківські реквізити для чужих операцій.

Кілька хвилин “легкої роботи” можуть обернутися роками проблем із законом.

Не ставайте інструментом у руках злочинців.

Команда, що стоїть за цією роботою, зазначає, що наявні ультразвукові методи мають недоліки: безперервний моніторинг частоти серцевих скорочень плода та скорочень матки з використанням сучасних методів призводить до високого рівня помилкових спрацьовувань, у той час, як використання більш традиційних портативних пристроїв для візуалізації обмежено невеликою кількістю сканувань під час вагітності та має виконуватися кваліфікованим оператором.

"Сучасні діагностичні пристрої працюють з перебоями - вони можуть зафіксувати лише моментальний знімок того, що відбувається з дитиною", - сказав професор Шен Сюй зі Стенфордського університету, один із провідних авторів роботи. "Пацієнти можуть проводити такі виміри лише у лікарні. Вони втрачають багато інформації та даних між відвідуваннями лікарні".

На відміну від цього, за словами Сюя, пристрій може безперервно фіксувати те, що відбувається в будь-якому місці.

"Ви не упускаєте жодної деталі, що дозволяє визначити базовий рівень сигналів кожного окремого пацієнта, проаналізувати зміни й характер цих сигналів", - сказав він, - "що може призвести до унікального діагнозу або набору втручань".

Сюй і його колеги створили ультразвуковий пластир, що носиться, який можна використовувати протягом декількох годин для безперервної візуалізації плода в утробі матері та відстеження його кровотоку в режимі реального часу, у тому числі в рухомих структурах, таких як пуповина.

Хоча зараз цей пристрій є експериментальним зразком, підключеним до зовнішньої електроніки та вимагає традиційного ультразвукового дослідження для початкової установки, команда стверджує, що ця технологія, що отримала назву UPatch, є першою у своєму роді.

"Ця стаття знаменує собою дуже важливий крок, який демонструє, як на практиці можна зробити щось подібне", - сказала доктор Антонія Георгієва, старший автор дослідження з Оксфордського університету.

У статті, опублікованій у журналі Nature Biotechnology, команда дослідників повідомила про те, як вони використовували різні електронні компоненти та алгоритми для розв'язання ключових проблем, таких як втрата сигналів під час руху плода в утробі матері та слабкі сигнали, що виникають через глибину кровоносних судин.

Дослідники, багато з яких також працюють у компаніях, які займаються медичними технологіями, протестували UPatch під час випробувань у США та Великій Британії.

В одному з тестів, у якому взяли участь 62 вагітні жінки, команда порівняла вимірювання кровотоку, отримані за допомогою UPatch в одній точці часу, із вимірюваннями, отриманими за допомогою стандартних портативних ультразвукових пристроїв.

"Ми спостерігали тісний збіг між ультразвуковим пластиром і звичайним ультразвуковим пристроєм за всіма цими показниками", — сказав Том Парк, аспірант інженерної школи імені Джейкобса Каліфорнійського університету в Сан-Дієго і провідний автор роботи.

Команда також використовувала пристрій для безперервного моніторингу частоти серцевих скорочень плода та вимірювання кровотоку у 52 вагітних жінок, в одному випадку із драматичними наслідками.

"У разі прееклампсії пристрій UPatch виявив тяжкість внутрішньоутробної затримки зростання плода, що призвело до кесаревого розтину для запобігання мертвонародженню", — заявила команда дослідників.

Парк зазначив, що ще одним важливим висновком пристрою стало те, що вимірювання кровотоку плода можуть динамічно коливатися з часом, включаючи тимчасові зміни, які не обов'язково вказують на постійну проблему.

"Це підкреслює обмеженість використання лише коротких, періодичних сканувань", - сказав він.

Парк додав, що команда зараз розробляє бездротову версію технології: «Наша довгострокова мета — ультразвукова система, що носиться, яку можна використовувати безперервно в повсякденному житті, в тому числі вдома і під час звичайної діяльності».

Сюй зазначив, що пристрої, що носяться, особливо підходять для регіонів з обмеженими ресурсами, таких як країни з низьким і середнім рівнем доходу, а Георгієва сказала, що переваги таких пристроїв будуть дуже широкими.

"Потенціал для безпосереднього запобігання мертвонародженню величезний", - сказала вона, додавши, що пристрій також може надати важливі наукові дані.

"Для нас наявність подібних даних може відчинити двері для вивчення набагато більшої кількості факторів, завдяки яким одні діти виживають [в утробі матері], а інші – ні".

моніторинг

Нова технологія, розроблена вченими зі Школи фізики та астрономії Університету Монаша, поєднує передові матеріали та нанотехнології для подолання давньої проблеми в «велітроніці» — нової галузі, яка може стати основою для швидших та енергоефективних обчислень та квантових технологій.

Вперше команда продемонструвала повністю інтегровану систему, здатну генерувати спеціальні світлові сигнали, спрямовувати їх у точно заданих напрямках і перетворювати на електричні сигнали - все це в компактному пристрої на основі чіпа.

Ці світлові сигнали несуть інформацію, використовуючи властивість, відому як «долина ступеня свободи» — квантову характеристику матеріалів, яку можна використовувати для кодування та обробки даних абсолютно новими способами.

Провідний автор дослідження, опублікованого в журналі Nature Photonics, доктор Чи Лі заявив, що цей прорив вирішує ключове вузьке місце, яке обмежувало розвиток цієї області протягом багатьох років.

"Досі ми могли генерувати або виявляти ці сигнали, але не могли робити все це в одному інтегрованому пристрої", - сказав Лі.

"Ми створили повноцінну систему на чипі, здатну створювати, спрямовувати та зчитувати цю інформацію з дуже високою точністю".

Доктор Кайцзянь Сін, співавтор та науковий співробітник Університету Монаша, сказав, що пристрій працює шляхом використання надтонких матеріалів, завтовшки всього в кілька атомів, у поєднанні зі спеціально розробленими наноструктурами, які контролюють поведінку світла у надзвичайно малих масштабах.

"Ми використовуємо простий метод пошарового нанесення для інтеграції надтонких матеріалів з метаповерхнями, долаючи технічні проблеми прямого вирощування матеріалів на фотонних структурах та забезпечуючи подальший прогрес у велітроніці", - сказав доктор Сін.

Важливо відзначити, що система працює при кімнатній температурі, що робить її набагато більш практичною, ніж багато квантових технологій, що вимагають екстремального охолодження.

Головний автор, доктор Хаоран Рен, стипендіат програми ARC Future Fellow та керівник групи Monash NanoMeta Group, сказав, що ця робота відкриває двері для нового класу компактних програмованих фотонних пристроїв і може дозволити створювати швидші та енергоефективні обчислювальні системи, а також нові підходи до захищеного зв'язку та обробки даних. "Це значний крок на шляху до технологій, що масштабуються на основі чипів, що використовують світло замість електрики для обробки інформації", - сказав доктор Рен.

"Фотонні пристрої використовують світло для досягнення величезної смуги пропускання, надшвидкої швидкості передачі даних та зниження енергоспоживання, тому досягнуте нами має великий потенціал для застосування у квантових обчисленнях, передових системах візуалізації та оптичних системах зв'язку наступного покоління".

У вражальній демонстрації команда успішно закодувала та обробила два різні зображення одночасно за допомогою пристрою, показавши, як воно може обробляти кілька потоків інформації одночасно.

Професор Стефан А. Майєр, керівник Школи фізики та астрономії та лабораторії нанофотоніки в Університеті Монаша, сказав, що ця робота є значним кроком уперед у подоланні розриву між експериментальною фізикою та практичними інтегрованими технологіями.

"Це важливий крок на шляху до повністю інтегрованих велітронних систем", - сказав професор Майєр. "Об'єднуючи світло та квантові матеріали на чипі, ми отримуємо доступ до нових способів кодування та обробки інформації".

У дослідженні взяли участь фахівці з Австралії, Китаю, Сінгапуру, Німеччини та Японії, які об'єднали свій досвід у галузі нанофотоніки, двовимірних матеріалів та оптоелектроніки. До складу команди Університету Монаша увійшли доктор Чи Лі, доктор Кайцзянь Сін, професор Майкл С. Фюрер, професор Стефан А. Майєр та доктор Хаоран Рен. Важливий внесок також зробили Сінгапурський університет технологій та дизайну; Мюнхенський університет імені Людвіга Максиміліана; та Сіднейський технологічний університет.

Нікотин, хімічна речовина, що викликає звикання до тютюнових виробів, використовується людиною понад 10 000 років. Але, попри десятиліття досліджень, вчені не могли до кінця зрозуміти, як рослини, такі як Nicotiana tabacum — основне джерело тютюну — насправді синтезують молекулу нікотину.

Тепер вчені виявили відсутні гени й фермент, необхідні тютюновим рослинам для виробництва нікотину, і відтворили цей процес у лабораторії та всередині живих рослин, довівши те, як він працює.

Забруднення

Доктор Бенджамін Ліхман з Центру нових сільськогосподарських продуктів (CNAP) кафедри біології Йоркського університету сказав: "Тютюнові рослини можуть використовуватися в біотехнології як платформи для виробництва вакцин або інших фармацевтичних продуктів, але це пов'язано з проблемою присутності нікотину, який забруднює продукти та потребує обробки для його видалення.

"Однак загадка того, як тютюнові рослини виробляють нікотин, існує з кінця 1820-х років, коли нікотин був вперше вилучений із рослин. З того часу ніхто не розгадав таємницю того, як це відбувається. Це важливий момент у науці про рослини та біохімії, оскільки тепер у нас є відповідь, яку ми шукали понад 200 років!

"Завдяки цим новим знанням ми можемо видаляти або перепрофілювати нікотин, який природно виробляється рослиною, і створювати більш досконалі біотехнологічні інструменти, а також у майбутньому відкривається захопливий потенціал для адаптації нікотинової системи тютюну для виробництва корисних фармацевтичних сполук".

Молекула глюкози

Команда дослідників, до якої входили вчені з Копенгагенського університету, виявила, що нікотин спочатку утворюється, бувши пов'язаним із молекулою глюкози, яка додається для надання його будівельним блокам необхідного енергетичного імпульсу для з'єднання. Однак на завершальному етапі глюкоза видаляється, начебто зникаючи. Цей прихований етап пояснює, чому загадка залишалася так довго нерозгаданою.

Бенджамін Швабе, аспірант Йоркського університету та головний автор дослідження, також виявив точні структури двох особливих рослинних ферментів – NaGR та NicGS – які допомагають збирати молекулу нікотину з дрібніших фрагментів. Сама молекула складається з двох сполучених кілець, кожне з яких утворюється у різних частинах метаболізму рослини. Одне утворюється з вітаміноподібної сполуки, інше — з амінокислоти, що пов'язана з побудовою білків.

Доктор Ліхман сказав: "Це захоплює, тому що це реальне практичне застосування. Близький родич тютюну, Nicotiana benthamiana, вже використовується в 'молекулярному рослинництві' для виробництва життєво важливих ліків та вакцин.

"Це відкриває нові можливості для використання тютюнових рослин на благо: не в цигарках, а в ліках та інших цінних продуктах".

"Спостерігаючи за розповсюдженням радіохвиль, ми можемо створити зображення навколишнього середовища та присутніх людей", — каже професор Торстен Штрюфе з KASTEL — Інституту інформаційної безпеки та надійності KIT. "Це працює аналогічно звичайній камері, різниця лише в тому, що в нашому випадку для розпізнавання використовуються радіохвилі замість світлових", - пояснює експерт з кібербезпеки. "Таким чином, не має значення, є у вас при собі пристрій Wi-Fi чи ні".

Вимкнути смартфон недостатньо, щоб уникнути виявлення. За словами дослідників, бездротові пристрої, що знаходяться поблизу, підключені до мережі, все ще генерують достатню кількість сигналів для роботи системи.

Wi-Fi роутери можуть стати прихованими інструментами спостереження

Команда стверджує, що ця технологія може перетворити звичайні роутери на безшумні системи моніторингу, які працюють не привертаючи уваги. "Ця технологія перетворює кожен роутер на потенційний засіб стеження", - попереджає Джуліан Тодт з KASTEL. "Якщо ви регулярно проходите повз кафе, що працює в мережі Wi-Fi, вас можуть ідентифікувати там, і ви можете бути впізнані пізніше — наприклад, державними органами чи компаніями".

Дослідник Фелікс Морсбах зазначає, що спецслужби або кіберзлочинці нині мають простіші способи стеження за людьми, включаючи зламані камери відеоспостереження або підключені до інтернету дверні дзвінки. Однак, за його словами, мережі Wi-Fi є особливою проблемою, оскільки вони майже всюди та значною мірою невидимі.

"Однак усюдисущі бездротові мережі можуть стати практично всеосяжною інфраструктурою стеження з однією тривожною властивістю: вони невидимі та не викликають підозр".

Бездротові мережі зараз поширені в будинках, офісах, ресторанах, аеропортах та громадських місцях по всьому світу, що потенційно забезпечує цій технології величезне охоплення.

Не потрібне спеціальне обладнання

На відміну від попередніх експериментальних систем, які покладалися на дорогі датчики або спеціалізоване обладнання, новий метод працює зі звичайним Wi-Fi обладнанням, що вже є в більшості будинків і підприємств.

Попередні підходи часто залежали від інформації про стан каналу (CSI), яка вимірює, як змінюються радіосигнали після відбиття від стін, меблів і людей. Нова методика натомість використовує звичайний зв'язок між Wi-Fi-маршрутизаторами та підключеними пристроями.

Пристрої безпроводової мережі регулярно відправляють дані зворотного зв'язку, відомі як інформація зворотного зв'язку формування променя (BFI), на маршрутизатор. Оскільки ця інформація передається без шифрування, будь-хто, хто перебуває в зоні дії, потенційно може її прочитати. Дослідники кажуть, що ці відбиття сигналу можуть ефективно створювати кілька «зображень» людини, дозволяючи системам ШІ навчатися та розпізнавати індивідуальні особистості.

Після навчання моделі машинного навчання ідентифікація людини займає всього кілька секунд.

Майже ідеальна точність викликає побоювання щодо конфіденційності

У тестах за участю 197 осіб дослідники заявили, що система ідентифікувала людей з точністю близькою до 100%. Розпізнавання залишалося ефективним незалежно від кута огляду чи ходи учасників.

"Технологія потужна, але водночас пов'язана з ризиками для наших основних прав, особливо для недоторканності приватного життя", - наголошує Струфе.

Дослідників особливо турбує можливість використання цієї технології в авторитарних країнах для стеження за протестувальниками чи відстеження громадян без їхнього відома. Вони закликають до включення більш суворих заходів захисту та гарантій конфіденційності до майбутнього стандарту Wi-Fi IEEE 802.11bf.