Що змушує людей блювати?
Якщо ви з’їли щось отруйне, то блювання може врятувати вам життя.
І ми, люди, викидаємо вміст наших шлунків досить часто.
Проте в більшості випадків це не пов'язано з потраплянням у шлунок отрути.
Натомість причиною може бути грип, вагітність, нудота під час руху в автомобілі або страх перед публічним виступом.
Чому ми так багато блюємо?
Ласкаво просимо на "Хвилину Зем..."
О-о. Гаразд, неважливо. Рухаємося далі.
В довгастому мозку є своєрідний "центр контролю блювання", єдина функція якого полягає в тому, щоб спробувати з’ясувати, чи не проковтнули ми щось таке, чого не варто було ковтати.
Цей центр контролю блювання діятиме, базуючись на кількох різних потоках інформації.
Однак жодне з джерел цієї інформації не є цілковито надійним.
Першим джерелом є кров.
Якщо ви з'їли або випили щось отруйне, то отруйні речовини швидко з вашого шлунка потраплять у кров.
Тому спеціалізовані клітини в блювотному центрі постійно "відбирають зразки" з навколишніх капілярів.
Якщо вони виявлять високий рівень токсинів або патогенів у вашій крові, то блювотний центр почне діяти, щоб видалити небезпечну речовину зі шлунка.
Але існує багато шляхів проникнення чужорідних речовин у кров.
Наприклад, хімієпрепарати й деякі віруси можуть опинитися у крові, взагалі не потрапляючи у ваш шлунок.
В таких випадках також може відбуватися блювання, хоча воно жодним чином не допомагає усунути проблему.
Ваш блювотний центр також контролює рівень нудоти.
Коли ви перебуваєте в потенційно небезпечному стані, наприклад, якщо ви їсте щось, що погано пахне, або жуєте галюциногенні гриби, ваша нервова система починає генерувати приступи нудоти.
Зазвичай, це достатньо дискомфортно, аби змусити вас припинити робити ризиковані речі.
Втім якщо нудота досягне достатньо високого рівня, центр контролю блювання очистить вміст вашого шлунка, щоб усунути причину завданої шкоди.
Але є безліч не пов'язаних з їжею ситуації, які ваше тіло сприймає як ризиковані.
Швидка їзда по гірській дорозі або підготовка до публічного виступу також можуть викликати нудоту, а отже, і блювання.
Останнім джерелом інформації, яку використовує ваш центр контролю блювання, є стан вашого шлунка.
Нерв, що безпосередньо з’єднує шлунок з мозком, передає інформацію про наповненість шлунка.
Якщо ви з’їли занадто багато або у вас кишкова непрохідність, ваш шлунок посилає "сигнал тривоги", і блювотний центр намагається зменшити цей тиск шляхом блювання, щоб вберегти вашу травну систему від пошкодження.
Але гормони, що виробляються під час вагітності, іноді можуть взяти під свій контроль цей нерв, змушуючи його надсилати повідомлення про переповнення шлунка незалежно від справжньої кількості їжі в шлунку, тож центр контролю запускає блювання.
А оскільки ці гормони не надходять з їжею, то і після блювання їхня кількість не падає, через що центр блювання задіюється знову, і знову, і знову.
Можливо, ми повинні радіти, що наші центри контролю блювання функціонують задля нашої безпеки.
Зрештою, ймовірно, це вберегло наших предків від вимирання.
Але в сучасному світі ми зіштовхуємо наше тіло і мозок з різноманітними новими відчуттями, до яких вони (тіло і мозок) не дуже добре підготовлені.
В підсумку наші блювотні центри надалі задіюватимуться частіше, ніж будь-коли раніше.
Ласкаво просимо в майбутнє.
