Наскільки розумними є дельфіни
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
У 1985 році трьом вченим, які вивчали дельфінів, стало трохи нудно.
Щоб трохи розважити колег, один з них зобразив Посейдона: надів вінок з водоростей на голову, а потім викинув його в воду.
Раптово з води показалася голова дельфіна з вінком водоростей на голові.
Звичайно, все це могло бути збігом, але цілком можливо і те, що дельфін таким чином передражнював вченого.
А все тому, що дельфіни — одні з найрозумніших видів тварин на Землі.
Так наскільки ж вони розумні?
Як кити й морські свині, дельфіни належать до групи морських ссавців, яка називається китоподібні й містить в себе 86 різних видів, які споріднені копитним.
Спочатку китоподібні були наземними тваринами, перші їх представники оселилися в воді близько 55 млн років тому, це були величезні гострозубі хижаки.
Потім, у зв'язку c пониженням температури океану близько 35 млн років тому, зменшилася і кількість їжі.
Ті представники групи зубастих китів, що вижили після таких поневірянь зменшилися в розмірах, їх зуби теж стали трохи менше, а мозок — більше, і його структура — складніше.
В результаті у них сформувалися складні соціальні відносини, а також ехолокація для пересування і спілкування.
Перенесемося в наш час.
Мозок у дельфінів настільки великий, що його коефіцієнт енцефалізаціі — відношення маси мозку до середньої маси тіла — поступається лише людському.
В процесі еволюції дельфіни вижили завдяки здатності формувати складні соціальні мережі, щоб полювати, відлякувати конкурентів, разом виховувати потомство.
Наприклад, група дельфінів біля узбережжя Флориди навчилася полювати на рибу хитромудрим способом.
Один дельфін, так званий «Загонич», підіймає мул з дна, другий подає сигнал іншим дельфінам, що можна стати в ряд і ловити тікаючу рибу.
Для досягнення подібних цілей потрібне планування і співпраця, які, своєю чергою, передбачають наявність цілеспрямованого спілкування.
Дельфіни передають здатність спілкуватися й інші навички з покоління в покоління.
Різні популяції дельфінів демонструють варіативність в привітаннях, стратегіях полювання та інших аспектах поведінки.
Таке культурне успадкування зачіпає навіть використання інструментів.
Афаліни, які живуть біля берегів Австралії й отримали прізвисько «Клуб дельфінів-любителів губок», навчилися не тільки садити на морду губки, щоб не поранитися, риючись в коралах, а й передавати цю навичку від матері до дочки.
Дельфіни навіть демонструють розуміння мови.
Коли їх навчили мови сигналів свистка і жестів, вони не тільки розуміли значення сигналів, але і їх послідовність: різницю між тим, коли м'яч підносили до кільця і коли кільце підносили до м'яча.
Тобто вони могли розуміти два головних елементів людської мови: символи, які означають предмети й дії, і синтаксис, керуючий їх структурою.
Дельфіни — одні з небагатьох тварин, здатних скласти дзеркальний тест.
Впізнавання себе в дзеркалі служить показником фізичного самосприйняття, а як показують дослідження, вони здатні впізнавати не тільки зовнішність, а й власні думки — властивість, звана метакогнітівним процесом.
В одному дослідженні дельфіни, порівнюючи два звуки, давали відповіді: «однакові», «різні» або «не впевнений у відповіді».
Подібно людям, вони відповідали з невпевненістю частіше на важкі завдання; передбачається, що вони усвідомлюють, що знають і наскільки впевнено застосовують знання.
Але, без сумніву, найдивніше в дельфінів — це здатність співпереживати, виявляти альтруїзм і відчувати прихильність.
Дельфіни допомагають пораненим, навіть якщо ті є представниками інших видів, про те свідчать чимало історій, коли дельфіни підіймали людей на поверхню, щоб вони могли дихати.
Як і ми, дельфіни сумують за померлими.
Поміркувавши над усім цим, ми можемо запитати себе, чому на дельфінів полюють заради м'яса, загрожують їх існуванню надмірною риболовлею і забрудненням і чому їх тримають в неволі на потіху публіці.
Найголовніше питання полягає не в тому, чи розумні дельфіни й наскільки вони унікальні, а в тому, чи вистачить людям людяності, щоб дати дельфінам життя і свободу.
