Що трапиться, якщо зрізати всі міські дерева

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Це історія про два стародавніх міста і дерева, що визначили їхню долю.
У 3000 (трьохтисячному) році до н.е. Урук був більш густонаселений, ніж сучасний Нью-Йорк.
Ця багатолюдна столиця була змушена постійно розширювати свою зрошувальну систему, щоб прогодувати зростаюче населення.
Через 2500 (дві з половиною тисячі) років у Шрі-Ланці, в міста Анурадхапура виникли схожі проблеми.
Вони також постійно зростали, і, як і у випадку з Уруком, їхнє місто сильно залежало від складної зрошувальної системи.
В міру зростання Урука, його фермери почали вирубувати дерева, щоб звільнити місце для вирощування рослинних культур.
В Анурадхапурі, однак, дерева були священними.
У їхньому місті було розташоване легендарне дерево Бодгі, під предком якого сам Будда, згідно з легендою, досягнув просвітлення.
Релігійне шанування сповільнило вирубування лісів фермерами, і навіть призвело до насаджування додаткових дерев у міських парках.
Спершу розширення Урука відбувалось досить добре.
Але без дерев, що "фільтрували" запаси води, зрошувальна система Урука забруднилася.
В результаті випаровування води ґрунт став надто солоним для сільського господарства.
З іншого боку, зрошувальна система Анурадхапури була пристосована для роботи у взаємодії з навколишнім лісом.
Їхнє місто, зрештою, за населенням стало вдвічі більшим, ніж Урук.
І сьогодні Анурадхапура, як і раніше, піклується про дерево, посаджене понад 2000 років тому.
Ми можемо вважати, що природа зв'язана з нашими міським простором, але дерева завжди були невід'ємною частиною успішних міст.
Дерева діють наче природна губка, вбираючи дощовий стік, перш ніж випустити цю воду назад в атмосферу.
Мережива їхнього коріння запобігають зсувам ґрунту, водночас дозволяючи ґрунту втримувати воду та відфільтровувати отруйні речовини.
Корені допомагають запобігати повеням, зменшуючи при цьому потребу в зливових дренажних системах та водоочисних спорудах.
Їхнє пористе листя очищає повітря шляхом захоплення вуглецю та інших забруднювачів, що робить дерева важливим елементом у боротьбі зі змінами клімату.
Людство століттями розкривало ці пов'язані з деревами переваги.
Але дерева важливі не лише для здоров'я міської інфраструктури; вони відіграють життєво важливу роль і для здоров'я містян.
У 1870-х роках на Мангеттені було дуже мало дерев поза межами парків острова.
Без дерев, які забезпечували б тінь, будинки поглинали до дев'яти разів більше сонячного випромінювання під час смертельних періодів літньої спеки.
У поєднанні з низьким рівнем санітарії у цей час, задушлива спека зробила місто місцем розмноження бактерій на кшталт тих, що викликають холеру.
У сучасному Гонконзі високі хмарочоси та підземна інфраструктура утруднюють зростання дерев.
Це сприяє небезпечно поганій якості повітря в місті, що своєю чергою може стати причиною бронхіту і зниження функції легенів.
Дерева впливають і на наше психічне здоров'я.
Дослідження показують, що наявність в полі зору зеленого листя збільшує тривалість концентрації уваги й знижує рівні стресу.
Було навіть показано, що в лікарні пацієнти з видом на цегляні стіни одужують повільніше, ніж пацієнти, що можуть бачити дерева.
На щастя, багато міст сповнені зелених пейзажів — і це не випадково.
Ще у 18 столітті містобудівники почали гідно оцінювати важливість міських дерев.
У 1733 році полковник Джеймс Оглторп планував місто Саванна в штаті Джорджія так, щоб жоден район не був далі, ніж за 2 хвилини ходьби від парку.
Після Другої світової війни Копенгаген спрямував усю нову забудову вздовж п'яти артерій, кожна з яких була оточена парками.
Таке планування підвищило стійкість міста до забруднення та стихійних лих.
Міські дерева приносять користь не лише людям.
Лісовий парк Портленда зберігає природне біорізноманіття регіону, що робить місто домівкою для різних місцевих рослин, 112 (ста дванадцяти) видів птахів та 62 (шістдесяти двох) видів ссавців.
Жодне з міст не прихильне до дерев більше, ніж Сингапур.
З 1967 року уряд Сингапуру посадив понад 1,2 (одну цілу і дві десяті) мільйона дерев, включно з рослинами у 50-метрових (п'ятдесятиметрових) вертикальних садах під назвою "супердерева".
Ці структури підтримують себе та розташовані поруч оранжереї за рахунок сонячної енергії та зібраної дощової води.
Сьогодні дерева та рослинність покривають понад 50% сингапурського суходолу, зменшуючи потреби в кондиціонуванні повітря та сприяючи використанню транспорту з низьким рівнем забруднення.
До 2050 (дві тисячі п'ятдесятого) року, за підрахунками, понад 65% населення світу житиме в містах.
Містобудівники можуть закласти екологічно чистий фундамент, але все залежить від людей, які живуть у цих міських лісах.
І люди повинні зробити ці парки та ліси домівками не лише для людей.