Наслідки вивержень супервулканів
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Йшов 1816 рік.
Європа і Північна Америка щойно пережили ряд руйнівних воєн.
Здавалося, що все ось-ось почне відновлюватися, але природа розпорядилася інакше.
За двома неврожайними роками послідувала дощова і дуже холодна весна, яка принесла повені, що спричинили неврожаї від Британських островів до Швейцарії.
В той час, як сніг дивного кольору випав в Італії та Угорщині, гостра нестача їжі, голодні бунти та епідемії ширилися Європою.
Тим часом Нову Англію, регіон в США, оповив незвичайний туман, який не розвіювався, а земля залишалася мерзлою навіть у червні.
Цього року, який пізніше став відомим як "рік без літа", багато людей вважали, що настав кінець світу.
Цей настрій відображений у поемі Байрона "Пітьма".
"Я бачив сон, який і сном не був.
Яскраве Сонце згасло і зірки
блукали в темряві безмежжя,
без сяйва, без мети.
І крижана Земля неслася сліпо
в безмісячному повітрі.
Приходив ранок та йшов,
не принісши за собою дня."
У цих людей не було жодного способу дізнатися, що справжня причина їхніх нещасть відбулась за рік до того на відстані кількох тисяч миль.
Виверження вулкана Тамбора в 1815 році на Індонезійському острові Сумбава характеризується обсягом вивержених матеріалів, який у багато разів перевершує викиди при виверженні звичайного вулкана.
І хоча найвідомішим зображенням вулканічного руйнування є потоки розплавленої лави, що поглинають все навколо, набагато більше руйнувань викликає те, що залишається в повітрі.
Вулканічний попіл, що розноситься вітрами, може впродовж кількох днів закривати собою небо, в той час, як з токсичних газів, як от діоксиду сірки, у стратосфері утворюються сірчано-кислі аерозолі, які поглинають сонячне випромінювання, охолоджуючи атмосферу і поверхню ще більше.
Обумовлена цими чинниками вулканічна зима, разом з іншими факторами, на кшталт кислотних дощів, може проявитися на кількох континентах, порушуючи природні цикли й знищуючи рослинність, від якої залежать інші організми, включно з людьми.
Викинувши близько 160 кубічних кілометрів гірських порід, попелу і газів, виверження вулкана Тамбора стало найбільшим в задокументованій історії, забравши життя майже 90 тисяч людей.
Однак, більш ранні виверження були ще смертоноснішими.
Виверження перуанського вулкана Уайнапутіна в 1600 році, найімовірніше, стало причиною голоду в моськовському царстві, жертвами якого стали від 2-х до 3-х мільйонів осіб.
Давнішим виверженням приписують масштабні світові події, такі як падіння китайської династії Ся, зникнення Мінойської цивілізації, і навіть генетичний ефект пляшкового горла в еволюції людства, через який 70 тисяч років тому чисельність популяції скоротилася до кількох тисяч людей.
Одним з найнебезпечніших типів виверження супервулкана є вибухове виверження з утворенням кальдери, яка утворюється в результаті обрушення стінок кратера після сильного виверження, коли порожня магматична камера більше не в змозі витримати власну вагу.
І, навіть, якщо надземна частина вулкана обвалилася, підземна вулканічна активність триває.
Не маючи виходу на поверхню, магма і вулканічні гази продовжують накопичуватися і розширюватися під землею.
І тиск під вулканом зростає доти, доки масивний і потужний вибух не стане неминучим.
Одна з найбільших кальдер, що є частиною активного супервулкана, розташована прямо під Національним парком Єллоустоун.
Під час останнього його виверження 650 тисяч років тому більша частина Північної Америки була похована під майже двометровим шаром попелу і каміння.
Вчені постійно спостерігають за активними вулканами.
А процедури передбачення вивержень, проведення евакуації та відведення потоків лави суттєво поліпшились за останні роки.
Проте, масштабність і глобальне охоплення супервулкана означає, що в разі його виверження багатьом людям нікуди буде тікати.
На щастя, поточні дані свідчать, що таке виверження не повинне статися в найближчі кілька тисяч років.
Але сама думка про раптове і невідворотне знищення цивілізації, викликане подіями на протилежному боці планети, залишає сильне і страхітливе уявлення про майбутнє, реалістичніше, ніж нам хотілось би.
"Вітри вщухли у стоячому повітрі.
І хмари зникли теж цілком.
Пітьма не мала більше в них потреби.
Вона була усесвітом тепер."
Джордж Гордон Байрон.
