Давайте прибирати космічне сміття ( Наталі Панек)

Космічне сміття або орбітальне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, які більше не виконують свої функції та літають навколо Землі або меншою мірою навколо інших планет.

Наше життя залежить від світу, невидимого для людського ока.
Згадайте події останнього тижня.
Ви дивилися телевізор, використовували навігатор, перевіряли прогноз погоди, вечеряли?
Багато речей, що полегшують нам життя, безпосередньо або опосередковано залежать від супутників.
І в той час, коли ми сприймаємо їх роботу як належне, супутники потребують нашої уваги, адже залишають вагомий слід у просторі, який займають.
Люди у всьому світі щодня покладаються на супутникову інфраструктуру для отримання інформації, розваг і спілкування.
Також для моніторингу сільського господарства і довкілля, Інтернет-зв'язку, навігації.
Супутники навіть відіграють роль у функціонуванні наших фінансових і енергетичних ринків.
Та ці космічні апарати, на які ми покладаємося щодня, мають обмежений термін служби.
У них може закінчитись паливо, вони можуть вийти з ладу, або ж просто природно дійти до кінця свого існування.
Коли це трапляється, супутники стають космічним сміттям, що захаращує орбітальне середовище.
Отже, уявіть, що ви їдете по швидкісному шосе чудового сонячного дня, займаючись щоденними справами.
Ви увімкнули музику, опустили вікна, і прохолодний вітерець розвіює вам волосся.
Чудове відчуття, чи не так?
Все йде добре, поки раптом ваш автомобіль не глохне і зупиняється прямо посеред шосе.
Тепер вам нічого не залишається, окрім як покинути своє авто на дорозі.
Можливо, вам пощастить пересунути його на узбіччя, щоб воно не заважало руху транспорту.
Декілька годин тому ваша машина була дивом технологічного прогресу і полегшувала ваше життя, а тепер це непотрібний шматок металу, що займає простір у важливій транспортній мережі.
І уявіть собі міжнародні дороги, захаращені зламаними авто, які тільки заважають транспортному руху.
Уявіть собі уламки, що будуть розкидані повсюди, якщо зіткнення дійсно відбудеться, - тисячі дрібних шматочків, що стануть новими перешкодами.
Це парадигма супутникової індустрії.
Супутники, що більше не працюють, часто залишаються дрейфувати протягом багатьох років, або переносяться на іншу орбіту, щоб тимчасово вирішити проблему.
В космосі немає міжнародних законів, які б зобов'язали нас прибирати за собою.
Перший штучний супутник Землі був запущений у 1957 році.
Того року відбулося лише три спроби запуску.
Пройшли десятиліття і десятки країн з усього світу запустили тисячі супутників на орбіту, і частота запусків у майбутньому буде тільки зростати, особливо якщо врахувати такі речі, як можливість запуску груп з більш ніж 900 супутників.
У наш час супутники запускають на різні орбіти в залежності від їхнього призначення.
Одним з найперших місць є низька навколоземна орбіта, де можна отримати зображення поверхні Землі з відстані близько 2000 км.
Там супутники зазвичай стикаються зі спротивом земної атмосфери, тому їхні орбіти зміщуються, а самі вони вигорають через декілька десятків років.
Інше поширене місце розташування супутників - геостаціонарна орбіта на висоті близько 35 тисяч кілометрів.
Під час обертання Землі супутники не змінюють свого місця, що уможливлює, наприклад, обмін інформацією або телемовлення.
Супутники можуть залишатись на подібних високих орбітах протягом багатьох століть.
А є орбіти, створені у якості "кладовища", куди навмисно переводять деякі апарати, аби ті "доживали" останні роки, не заважаючи руху інших супутників за діючими маршрутами.
З майже 7000 супутників, запущених з кінця 1950-х років, у наш час функціонує лише кожен сьомий, а окрім супутників, що більше не працюють, існують сотні тисяч дрібних уламків і мільйони "чіпсів" з відлущеної фарби, що також обертаються навколо Землі.
Космічне сміття становить загрозу як для космічних польотів, так і для супутників, на які ми покладаємось щодня.
Через те, що проблема космічного сміття викликає все більше хвилювань, з боку національних та міжнародних організацій було вжито заходів з розробки технічних стандартів для обмеження створення сміття у майбутньому.
Так, наприклад, існують рекомендації, за якими близькі до Землі космічні апарати мають бути виведені з орбіти після 25 років роботи, але це все ж досить довго, особливо, якщо супутник вже роками не працює.
Також існує розпорядження відправляти на "кладовище" несправні геостаціонарні супутники.
Та жодна з цих настанов не є обов'язковою для виконання згідно з міжнародним правом, вони можуть бути реалізовані лише за допомогою національних механізмів.
Ці настанови не довгострокові, не превентивні, а також не стосуються наявного космічного сміття.
Вони створені для контролю подальшого засмічення.
Ніхто не несе відповідальність за космічні відходи.
Еверест - цікавий приклад нової сторінки у відносинах між людством та довкіллям, оскільки він має сумну славу найвищого у світі сміттєзвалища.
Через кілька десятиліть після першого підкорення найвищої гори світу той факт, що альпіністи залишають після себе тонни сміття, почав викликати занепокоєння.
Ви могли чути у новинах, що Непал нібито вживатиме суворіших заходів щодо альпіністів, тобто уведе контроль над виконанням правових зобов'язань та виплатою штрафів.
Метою є, звичайно, - переконати туристів прибирати за собою, - можливо, місцеві некомерційні організації доплачуватимуть їм за збирання сміття або будуть організовані волонтерські експедиції для очищення Евересту.
Але альпіністи вважають, що незалежні групи самі мають підтримувати порядок.
Не існує легкого рішення, і навіть екологічні ініціативи з добрими намірами часто стикаються з проблемами.
Та це не означає, що ми не повинні докласти усіх зусиль задля захисту середовища, від якого залежимо.
Як і з Еверестом, через віддаленість і нерозвиненість інфраструктури орбітального середовища, постає складне питання про утилізацію сміття.
Та ми просто не можемо піти далі та створити ще вище сміттєзвалище за межами нашого світу.
В умовах космосу, якщо якась деталь ламається, можливості для ремонту обмежені і потребують великих коштів.
А що було б, якби ми проєктували супутники більш продумано?
Якби всі супутники, незалежно від країни виробництва, мали однакові стандарти для перероблення, обслуговування та самоутилізації?
Якби були дієві міжнародні закони, що б змушували утилізувати супутники після закінчення терміну служби, а не просто прибирати їх зі шляху?
Або, можливо, виробникам супутників необхідно вносити заставу перед запуском на орбіту, яку буде повернено лише після його належної утилізації або у разі прибирання ним певної кількості сміття.
Або ж супутник має користуватись технологіями, що б могли швидко вивести його з орбіти.
Вже зроблено деякі обнадійливі кроки.
TechDemoSat-1, запущений Великобританією у 2014 році, оснащений космічним вітрилом для виведення з орбіти після закінчення терміну служби.
Воно підходить для супутника, тому що він невеликий, але супутники на вищих та більших орбітах та більші за розміром, наприклад, зі шкільний автобус, потребуватимуть інших варіантів утилізації.
Можливо, їх прибиратимуть за допомогою потужних лазерів, сіток чи тросів, хоча звучить це досить дивно, особливо у короткостроковій перспективі.
Існує дійсно крута ідея орбітальних евакуаторів або космічних механіків.
Уявіть, що робот-маніпулятор, закріплений на космічному евакуаторі, зміг би полагодити зламані деталі супутника, роблячи їх придатними для використання.
А якщо такий робот міг би заправити паливний бак космічного апарату, що працює на ракетному двигуні, так само легко, як ми заправляємо наші авто?
Роботизований ремонт та техобслуговування можуть продовжити життя сотень супутників, що обертаються навколо Землі.
Який би спосіб утилізації або очистки ми не винайшли, очевидно, що це не лише технічна проблема.
Існують також складні космічні закони та політика, в яких нам треба розібратися.
Простіше кажучи, ми досі не вміємо раціонально використовувати космічний простір.
Як людство, ми досліджуємо, впроваджуємо нововведення для покращення умов життя і праці, і в освоєнні космосу ми в буквальному сенсі рухаємося за межі Землі.
Але, просуваючись все далі в ім'я науки і прогресу, ми повинні пам'ятати, що відповідальність за наші вчинки нікуди не зникає.
Без сумніву, на низьких земних та геостаціонарних орбітах забагато супутників і ми не можемо запускати нові для заміни несправних, спершу не спробувавши полагодити їх, так само, як ми б ніколи не залишили зламану автівку посеред шосе.
І коли будете використовувати телефон, GPS, або перевірятимете прогноз погоди, подумайте про супутникові технології, що уможливлюють це.
А також подумайте про вплив супутників на навколоземне середовище і допоможіть проінформувати інших, що ми повинні мінімізувати наш вплив на нього.
Земна орбіта неймовірно красива, вона - наші ворота у світ досліджень невідомого.
Наш обов'язок - зберегти її такою.
Дякую.
(Оплески)