Котра година на Марсі? (Нейджін Кокс)

Час — одне з основних понять фізики і філософії, одна з координат простору-часу, вздовж якого протягнуті світові лінії фізичних (матеріальних) тіл.

Багато хто з вас, мабуть, бачив стрічку "Марсіанин".
Для тих, хто не бачив, - цей фільм про астронавта, який опинився на Марсі, та про його намагання вижити до того часу, як рятувальна місія поверне його на Землю.
На щастя, зв'язок з персонажем, астронавтом Уотні, було відновлено в якийсь момент, то ж він не почувався досить самотньо, допоки його не врятують.
Під час перегляду фільму, або навіть, якщо ви його не дивились, коли ви міркуєте про Марс, ви, можливо, розмірковували про те, як він далеко.
І, можливо, вам не спадало на думку, як необхідно організувати роботу на іншій планеті - для життя на двох планетах, коли люди перебувають на Землі та всюдиходи або люди - на Марсі.
Поміркуйте, якщо ви маєте друзів, родичів або колег в Каліфорнії, на західному узбережжі або в іншому куточку світу.
Коли ви намагаєтесь зв'язатись із ними, перше, про що ви думаєте, це: стривайте, а котра година в Каліфорнії?
Чи не розбуджу я їх? Чи зручно дзвонити зараз? Навіть, якщо ви спілкуєтесь з колегами з Європи, ви негайно думаєте про те, що необхідно для координації зв'язку з людьми на значній відстані.
Поки що людей на Марсі немає, але є всюдиходи.
Просто зараз на марсоході Curiosity [К'юріосіті] 6:10 ранку.
Так, 6:10 ранку на Марсі.
У нас на Марсі є чотири всюдиходи.
З середини 90-х років Сполучені Штати доставили на Марс чотири всюдиходи, і я маю честь працювати над трьома із них.
Я - інженер космічних апаратів, інженер експлуатації космічних апаратів в Лабораторії реактивного руху НАСА, Лос-Анджелес, Каліфорнія.
Ці всюдиходи - наші механічні посланці.
Вони - наші очі і вуха, і вони оглядають планету для нас, допоки ми не зможемо відправити людей.
Ми навчаємося працювати на інших планетах завдяки цим всюдиходам.
Перед тим, як відправити людей, ми відправили роботів.
Причиною того, що існує різниця між часом на Марсі та нашим часом є те, що доба на Марсі триває довше, ніж на Землі.
Доба на Землі триває 24 години, саме стільки часу потрібно Землі на обертання, стільки часу необхідно на один оберт.
Таким чином наша доба триває 24 години.
Марсу необхідно 24 години та приблизно 40 хвилин на здійснення одного оберту.
Це означає, що марсіанська доба на 40 хвилин довша за земну.
Групи людей, які керують всюдиходами на Марсі, такими як цей, ми живемо на Землі, але працюємо на Марсі.
Тож нам треба уявити, що ми насправді на Марсі з всюдиходом.
Наша робота, робота команди, частиною якої я є, полягає у передачі завдань всюдиходу, які він має виконати наступного дня.
Чи він має їхати, чи свердлити, чи він має робити щось інше.
І в той час, як він спить, а всюдихід вночі спить, тому що йому необхідно зарядити батареї та перечекати холодну марсіанську ніч.
Отже, він спить.
І в той час, поки він спить, ми працюємо над його програмою на наступний день.
Отже, я працюю в марсіанську нічну зміну.
(Сміх)
Для того, щоб прийти на роботу на Землі у той самий час і день на Марсі, наприклад, припустімо, я маю бути на роботі о 17:00, ця команда має бути на роботі о 17:00 за марсіанським часом кожного дня, тому ми маємо приходити на роботу на Землі на 40 хвилин пізніше кожного дня, з метою синхронізації з марсіанським часом Це схоже на щоденну подорож між часовими поясами.
Отже, одного дня ти приходиш о 8:00, наступного - на 40 хвилин пізніше, о 8:40, наступного дня - ще на 40 хвилин пізніше, о 9:20, наступного дня - о 10:00.
Тож ти приходиш кожного наступного дня на 40 хвилин пізніше, аж поки одного дня ти не прийдеш на роботу опівночі, опівночі за земним часом.
Ви уявляєте, як це може збивати з пантелику?
Це - марсіанський годинник.
(Сміх)
Механізм у цьому годиннику було відрегульовано таким чином, що він рухається повільніше.
Ми не замислювались над цим - Цей годинник у мене з 2004 року, коли ми почали супроводжувати всюдиходи Спіріт та Оппорт'юніті.
Ми не замислювались, що нам потрібні марсіанські годинники.
Ми думали, добре, у нас є годинники на комп'ютерах, на екранах управління польотами, і цього достатньо.
Так, небагато.
Тому що ми не просто працювали за марсіанським часом, ми насправді жили за марсіанським часом.
І ми постійно були дезорієнтовані з приводу того, котра зараз година.
Тож нам потрібне було щось на нашому зап'ясті, що говорило б нам: Котра година на Землі? Котра година на Марсі? І нас збивав з пантелику не тільки час на Марсі.
Ми також мусили говорити про це один з одним.
"Sol" ["сол"] - це марсіанська доба, нагадаю, 24 години і 40 хвилин.
Коли ми говоримо про щось, що відбувається на Землі, ми говоримо "today" ["сьогодні"].
Тож для Марсу ми скажемо "tosol" ["сьогодні на Марсі"].
(Сміх)
"Yesterday" ["вчора"] перетворюється на "yestersol" ["вчора на Марсі"].
Повторюся, ми не думали навмисно: "О, нумо вигадаймо мову".
Це просто викликало плутанину.
Пам'ятаю, як одного разу хтось підійшов до мене і сказав: "Я хотів би зробити це на всюдиході завтра".
Я відповіла: "Завтра, завтра, чи завтра на Марсі?"
Ми почали використовувати ці терміни, тому що ми мали спілкуватись один з одним.
(Сміх)
"Tomorrow" ["завтра"] перетворилось на "nextersol" ["наступного дня на Марсі"] або "solorrow" ["завтра на Марсі"].
Тому що різні люди можуть використовувати різні слова.
Хтось може сказати "soda" ["содова"], а хтось скаже "pop" ["шипучка"].
Тож різні люди кажуть "nextersol" або "solorrow".
Я дещо помітила після кількох років роботи у цих місіях - люди, які працюють з всюдиходами, кажуть "tosol".
Люди, які працюють на поверхні та не мандрують навколо, кажуть "tosoul".
Я можу навіть сказати, що ваше завдання формує ваш марсіанський акцент.
(Сміх)
Таким чином, у нас є годинники і мова, ви слідкуєте за моєю думкою, так?
Щоб ми не заплутались.
Але навіть денне світло може збити нас с пантелику.
Якщо ти прийшов на роботу, і на Марсі зараз північ, а з вікон ллється сонячне світло, це, напевно, тебе дезорієнтує.
На цьому фото диспетчерської видно, що всі жалюзі опущені.
Світло вас не відволікає.
Жалюзі опускаються по всій будівлі приблизно за тиждень до висадки, та не підіймаються, допоки ми не покинемо Марс.
Це також стосується і наших домівок.
Я жила за марсіанським часом три рази, і мій чоловік щоразу погоджується жити за марсіанським часом.
Він покриває фольгою вікна та вішає темні штори, тому що це також впливає на вашу родину.
І коли я жила в такому затемненому середовищі, то і він так жив.
І він звик до цього.
А потім я отримувала від нього ці жалібні листи, коли він був на роботі.
Мені можна прийти додому? Ти не спиш? Котра година на Марсі? І я вирішила, йому потрібен марсіанський годинник.
(Сміх)
Але звичайно, надворі 2016, і ми маємо додаток для цього.
(Сміх)
Тепер замість годинників ми використовуємо наші телефони.
Вплив на наші родини був відчутний по всіх напрямках.
Це стосувалось не тільки нас, тих, хто працює з всюдиходами, але впливало також і на наші родини.
Це Девід О, один із наших керівників польотів.
Він на пляжі у Лос-Анджелесі зі своєю родиною о 1:00 ранку.
(Сміх)
Через те, що ми висадились у серпні, і його діти не мусили повертатися до школи до вересня вони фактично перейшли на марсіанський час разом із ним на один місяць.
Вони прокидалися на 40 хвилин пізніше кожного дня.
Вони жили за розкладом свого батька.
Вони жили за марсіанським часом протягом місяця і мали такі чудові пригоди, як ігри у боулінг опівночі, або похід на пляж.
І ми виявили, що можна дістатися будь-якого місця в Лос-Анджелесі о третій годині ранку без заторів.
(Сміх)
Коли закінчувалась наша робота, і ми не хотіли повертатися додому і турбувати наші родини, якщо ми зголодніли, то замість шукати нагоди поїсти десь поблизу ми вирішували: "Стривайте, є той чудовий цілодобовий магазин на Лонг Біч. І ми можемо дістатися туди за 10 хвилин!"
Ми вирушали у дорогу, і це було як у 60-ті, без заторів.
Ми приїжджали, і власники ресторанів дивувалися: "Хто ви, люди? І чому ви прийшли до мого ресторану о третій годині ранку?"
Так вони зрозуміли, що існують такі зграї марсіан, які подорожують автострадами Лос-Анджелеса опівночі, посеред земної ночі.
І ми дійсно стали називати себе марсіанами.
Ті з нас, хто жив за марсіанським часом, говорили про себе як про марсіан, всі інші були земляни.
(Сміх)
Через те, що ти щодня подорожуєш між часовими поясами, починаєш відчувати себе відокремленим від усіх інших.
Ти буквально знаходишся у своєму власному світі.
У мене є цей значок, на якому написано: "Я витримала марсіанський час. Сол 0-90".
І тут є зображення.
Ми отримали ці значки, бо працювали за марсіанським часом, з метою бути якомога ефективнішими при роботі з всюдиходами та найкращого використання нашого часу.
Але ми не живемо за марсіанським часом більше, ніж три або чотири місяці.
Зрештою, ми перейдемо на скоригований марсіанський час, з яким ми зараз працюємо, і це тому, що це важко для вашого тіла, це важко для вашої родини.
Фактично, за нами спостерігали дослідники сну, бо подовження доби - це дуже незвично для людей.
Вони відібрали близько 30 із нас для проведення дослідів із позбавлення сну.
Тож я пройду тести, і буду спати на кожному із них.
І це тому, що, повторюся, зрештою, це стає дуже важко для вашого тіла.
Навіть, якщо це було неймовірно.
Це був величезний досвід єднання з іншими членами команди, але це було складно витримати.
Ці місії всюдиходів - наші перші кроки у сонячну систему.
Ми вчимося жити більш, ніж на одній планеті.
Ми змінюємо наше майбутнє, щоб стати мультипланетарними.
Отже, коли наступного разу ви будете дивитися фільм "Зоряні війни", і побачите людей, що подорожують із системи Дагоба до Татуїну, поміркуйте, що насправді означає таке розповсюдження людства.
Що це означає з точки зору відстані між людьми, як вони будуть почуватися відокремленими один від одного, та й просто організації часу.
Ми поки що не послали людей на Марс, але сподіваємось на це.
Разом з такими компаніями як SpaceX, NASA і всіма іншими міжнародними космічними організаціями світу ми сподіваємося зробити це протягом наступних кількох десятиліть.
Невдовзі ми відправимо людей на Марс і станемо дійсно мультипланетарними.
Молоді хлопці та дівчата, які полетять на Марс, можуть сьогодні бути в цій аудиторії або слухати нас.
Я хотіла працювати в ЛРР з того часу, як мені виповнилось 14 років, і я маю честь бути частиною цього.
Це чудовий час космічних програм, і всі ми у цій подорожі разом.
Тож наступного разу, коли вам не вистачатиме часу, просто пам'ятайте, що це тільки справа вашої земної точки зору.
Дякую.
(Оплески)