Світова історія і коти

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

27 травня 1941 року у ході жорстких боїв був затоплений німецький лінкор Бісмарк.
З 2200 членів екіпажу вижили лише 118.
Але коли британський військовий корабель підійшов, або підібрати тих, хто вижив, то виявив серед врятованих чорно-білого кота, який тримався за дошку.
Якийсь час цей кіт-щасливець полював на мишей і підіймав британський бойовий дух.
Аж до раптового торпедного удару в корпус есмінця, після якого судно затонуло.
Але, на подив, кіт залишився живим.
Отримавши кличку "Непотоплюваний Сем", кіт разом з командою, яка його підібрала, вирушив на Гібралтар.
Потім він служив корабельним котом ще на трьох суднах.
Одне з яких навіть було потоплене.
А залишок життя він провів у будинку ветеранів флоту в Белфасті.
Багато хто не сприймає котів як членів команди, або як помічників, або компаньйонів на судні.
Однак, тисячі років коти працювали поряд з людьми й допомагали нам не менше, ніж ми їм.
Тож як ці мисливці-одинаки пройшли шлях від диких хижаків до морських офіцерів і любителів полежати на дивані?
Вважається, що кішок приручили в регіоні під назвою Родючий Півмісяць більше ніж 10000 років тому на початку епохи неоліту.
Люди навчилися підкоряти собі природу, виробляючи набагато більше їжі, ніж могли з’їсти за той же проміжок часу.
Землероби неоліту зберігали надлишок зерна у великих резервуарах, чи підземних сховищах.
Ці запаси їжі приваблювали силу-силенну гризунів.
Але й також хижаків — феліс сільвестріс лібіка, степових котів, що були поширені у Північній Африці та Південно-Західній Азії.
Ці дикі коти були спритними, жорстокими й небезпечними мисливцями.
За розмірами й зовнішністю вони були дуже схожі на сучасних домашніх кішок.
Основні відмінності полягають в тому, що дикі коти були більш м’язистими, мали смугасту шерсть і були менш соціальними щодо інших котів та людей.
Велика кількість здобичі в заповнених гризунами зерносховищах приваблювала туди котів-самітників.
Поступово дикі коти звикли до присутності інших котів та людей під час поїдання пійманих гризунів.
Вважається, що давні хлібороби також навмисне підпускали котів в обмін на безкоштовний контроль за шкідниками.
Стосунки були настільки корисними, що разом з хліборобами епохи неоліту коти розселилися від сучасної Анатолії до Європи й Середземномор’я.
Гризуни-шкідники також були лихом і для моряків.
Вони поїдали запаси провізії й перегризали корабельні мотузки.
Тому коти з давніх-давен стали для моряків звичними супутниками.
Приблизно тоді ж, коли анатолійські коти-мандрівники подорожували по світу, єгиптяни приручили своїх місцевих котів.
Завдяки їхній здатності справлятися з отруйними зміями, ловити птахів і вбивати щурів, домашніх котів почали шанувати в давній єгипетській релігійній культурі.
Їх увічнювали в настінних розписах, ієрогліфах, статуях і гробницях.
Котів навіть муміфікували разом із господарями.
Єгипетські корабельні кішки подорожували по Нілу, допомагаючи боротися з річковими зміями.
А потрапивши на великі судна, вони також стали мігрувати з порту в порт.
За часів Римської імперії кораблі, що курсували між Індією та Єгиптом, перевозили особин феліс сільвестріс орната, або азійської степової кішки.
Сотні років по тому в середньовіччя єгипетські коти на кораблях вікінгів дісталися аж до узбережжя Балтійського моря.
Далі, вже одомашнені, близькосхідні й північноафриканські коти продовжили свою подорож по Європі.
І, зрештою, дісталися до Австралії та Америки.
Більшість сучасних домашніх кішок походять від або азійського або від єгипетського кота степового.
Але детальний аналіз геному і паттернів забарвлення шерсті говорять нам, що на відміну від собак, яких століттями розводили методами селекції, сучасні кішки генетично дуже схожі на своїх давніх предків.
І за винятком того, що ми зробили їх більш соціальними й слухняними, нам практично не вдалося змінити їхньої природної поведінки.
Іншими словами, коти сьогодні є такими, якими були завжди — дикими тваринами, безжальними мисливцями, істотами, що не визнають нас своїми господарями.
І, з урахуванням нашої довгої спільної історії, вони мають на це повне право.