The Sagan Series — Бліда блакитна цятка

Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.

З цього далекого і зручного для споглядання місця здається, що Земля не особливо цікава.
Але для нас все інакше.
Погляньте ще раз на цю цятку.
Це тут. Це дім. Це ми.
Тут всі, кого ви любите. Всі, кого знаєте. Всі, про кого колись чули.
Кожна людина, яка коли-небудь існувала.
Сукупність наших насолод та страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій і економічних доктрин, кожен мисливець та збирач, кожен герой та боягуз, кожен творець та руйнівник цивілізацій, кожен король та селянин, кожна молода пара закоханих, кожна мати та батько, кожна бажана дитина, винахідник та мандрівник, кожен вчитель моралі, кожен корумпований політик, кожна суперзірка, кожен верховний вождь, кожен святий та грішник в історії нашого виду жив тут, на цій пилинці, що застигла в сонячному промені.
Земля дуже маленька сцена на тлі неосяжної космічної арени.
Подумайте про ріки крові, пролиті всіма цими генералами та імператорами, щоб у променях слави та тріумфу вони лиш на мить вони могли стати господарями частини цієї піщинки.
Подумайте про нескінченні знущання, які проявляють мешканці одного куточка цієї цятки до мешканців іншого, які ледве від них відрізняються.
Наскільки звичні непорозуміння між ними.
Як охоче вони вбивають одне одного.
Наскільки палко вони ненавидять.
Наша поза, наша уявна важливість, ілюзія, що ми маємо привілейований статус у всесвіті оспорює ця бліда цятка світла.
Наша планета самотня порошинка у всепоглинаючій космічній темряві.
У нашому незнанні усій цій неосяжності немає жодного натяку на те, що хтось допоможе врятувати нас від нас самих.
Наразі Земля єдиний відомий світ, де є життя.
Нам нема куди емігрувати, принаймні в найближчому майбутньому.
Відвідати — так, оселитися — поки що ні.
Подобається нам чи ні, наразі Земля — наш дім.
Кажуть, що астрономія — це досвід, який приборкує та будує характер.
Напевно, ніщо краще не демонструє людської пихи, ніж ця далека картина нашого крихітного світу.
Як на мене, вона підкреслює наш обов’язок бути добрішими одне до одного, та берегти й плекати наш єдиний дім — бліду блакитну цятку.