Як працюють вакцини
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
У 1796 (тисяча сімсот дев'яносто шостому) році лікар і вчений Едвард Дженнер увів речовину з коров'ячою віспою восьмирічному хлопчику, припустивши, що це забезпечить захист, який врятує його й інших людей від смертоносних спалахів натуральної віспи.
Експеримент вдався.
Восьмирічного хлопчика було щеплено проти хвороби, і це була перша в історії людства вакцина.
Але чому вона спрацювала?
Щоб зрозуміти, як діють вакцини, треба спершу розібратися, як імунна система захищає нас від інфекційних хвороб.
Коли в організм проникають чужорідні мікроби, імунна система запускає серію реакцій, щоб ідентифікувати "ворогів" і видалити їх з організму.
Ознаками того, що ця імунна відповідь працює, є кашель, чхання, запалення й підвищена температура тіла.
Усі вони призначені, щоб вловити, стримати й позбавити організм загрозливих об'єктів, як-от бактерій.
Ці первинні імунні реакції також активують нашу другу лінію оборони — набутий імунітет.
Особливі лімфоцити - B-клітини й T-клітини - призначені боротися з мікробами.
Вони зчитують і зберігають інформацію про загарбників: про їхній вигляд, і про те, як з ними найкраще боротися.
Це "ноу-хау" стане в пригоді, якщо ті ж патогени знову проникнуть в організм.
Але навіть попри таку розумну відповідь ризик все одно існує.
Організму потрібен час, щоб навчитись реагувати на патогенні мікроби й вибудувати захист.
Але навіть після цього, якщо організм занадто слабкий чи молодий, щоб дати відсіч прибульцям, він може зіткнутися з дуже серйозним ризиком, якщо патоген особливо сильний.
Але що, якби ми могли підготувати імунну відповідь організму заздалегідь: ще до того, як хтось захворіє?
Ось тут і вступає в гру вакцина.
Послуговуючись тими ж принципами, які використовує організм для самозахисту, вчені використовують вакцини задля формування набутого імунітету, не піддаючи людину впливу справжнього захворювання.
Так було створено чимало вакцин, кожна з яких діє в унікальний спосіб.
І вони поділяються на багато різних типів.
По-перше, існують ослаблені живі вакцини.
Вони містять сам збудник, але суттєво ослаблений і менш вірулентний.
Також існують інактивовані (або вбиті) вакцини, до складу яких входять мертві патогени.
Ослаблення й інактивація інфекційних агентів в цих типах вакцин гарантують те, що патогени не зможуть викликати повноцінного захворювання.
Але так само як і справжня хвороба, вони викликають імунну відповідь, навчаючи організм розпізнавати напад шляхом завчасного створення інформації про патогенні мікроби.
Проблема в тому, що живі ослаблені вакцини складно виготовити, а оскільки патогени в них живі й доволі сильні, їх не можна вводити людям з ослабленою імунною системою, тоді як інактивовані (вбиті) вакцини не створюють довготривалого імунітету.
Третій тип — компонентні або корпускулярні вакцини, які містять лише одну частину інфекційного агента — антиген, який, власне, й викликає імунну реакцію.
Відділяючи специфічні компоненти антигенів, наприклад, білки чи полісахариди, створюють вакцини, здатні викликати певні імунні реакції.
Сьогодні науковці працюють над розробкою цілком нового класу вакцин — так званих ДНК-вакцин.
З цією метою вони виокремлюють гени, що забезпечують продукування специфічних антигенів, потрібних організму для запуску імунної відповіді на конкретний патоген.
Після введення ДНК-вакцини в організм гени, що містяться в ній, дають можливість клітинам тіла синтезувати антигени.
Це викликає сильну імунну реакцію, і готує організм до майбутніх загроз, оскільки вакцина містить лише специфічний генетичний матеріал, і у її складі немає жодних інших частин патогенів, що могли б спричинити хворобу й зашкодити пацієнту.
Якщо ці вакцини виявляться успішними, нам вдасться створити ефективніші способи боротьби з інфекційними агентами в найближчі роки.
Так само як дивовижне відкриття Едварда Дженнера дало поштовх до розвитку сучасної медицини, розробка нових вакцин може дозволити нам лікувати хвороби на кшталт ВІЛ, малярії, чи лихоманки Ебола.
