Історія Карибської кризи

Карибська криза — надзвичайно напружене протистояння між СРСР і США внаслідок таємного розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Нескладно уявити світ, де в будь-який момент вас та усіх, кого ви знаєте, можуть змести з лиця землі без попередження, лише натиснувши на кнопку.
Такою була реальність для мільйонів людей протягом 45-річного періоду після Другої світової війни, що тепер відомий під назвою "холодна війна".
Перебуваючи у конфлікті, Сполучені Штати й Радянський Союз знали, що суперник має ядерну зброю, яка може їх знищити.
І загроза знищення була найбільш реальною протягом 13-ти днів Карибської кризи.
У 1961 США безуспішно спробували повалити новий комуністичний уряд на Кубі.
Цей невдалий хід названо "операцією в Затоці Свиней".
Він змусив Кубу шукати підтримки з боку СРСР.
Радянський лідер Микита Хрущов радо погодився допомогти, таємно розмістивши ядерні ракети на Кубі, не лише заради безпеки острова, а й щоб протистояти загрозі американських ракет в Італії й Туреччині.
Перш ніж розвідка США викрила план, устаткування для запуску ракет уже було на місці.
На екстреній зустрічі 16 жовтня 1962 року військові радники наполягли на авіаударі по місцях розміщення ракет та окупації острова.
Однак президент Джон Ф. Кеннеді вирішив діяти обачніше.
22 жовтня він заявив, що морські сили США будуть перехоплювати всі судна на шляху до Куби.
Тільки була одна проблема: морська блокада означала війну.
І хоча президент називав це карантином, що дозволяв доставку речей першої потреби, радянська влада не визнавала цієї різниці.
У гнівному листі до Кеннеді Хрущов писав: "Порушення свободи користування міжнародними водами та міжнародним повітряним простором є актом агресії, який штовхає людство у прірву світової ядерної війни".
Так розпочались 6 найбільш напружених днів холодної війни.
США вимагали вивести ракетне озброєння, а Куба та СРСР стверджували, що це лише захист.
І оскільки зброя надалі була готовою до запуску, США готувались до можливого вторгнення.
27 жовтня розвідницький літак, яким керував майор Рудольф Андерсон, збила радянська ракета.
Того ж дня радянський підводний човен із ядерним озброєнням зачепила глибинна бомба, яку запустили з американського судна, щоб змусити човен піднятись.
Командири човна, що був заглибоко, аби підтримувати зв'язок із поверхнею, думали, що почалась війна, і готувались запустити ядерну торпеду.
Це рішення мали одностайно схвалити три офіцери.
Капітан та офіцер із питань політики погодились на запуск, проте Василь Архипов, перший помічник капітана, відмовився.
Це рішення врятувало становище і, напевно, світ.
Однак криза не закінчилась.
Уперше в історії збройні сили США перейшли на рівень високої бойової готовності, що означало ймовірність початку ядерної війни.
Сотні ядерних ракет були готові до запуску, тож стрілки Судного Годинника показували хвилину до півночі.
Проте дипломати продовжували свою справу.
У Вашингтоні міністр юстиції Роберт Кеннеді таємно зустрівся із послом СРСР Анатолієм Добриніним.
Під час напружених переговорів вони досягли домовленості.
США виведе свої ракети з Туреччини та Італії й ніколи не нападатиме на Кубу.
Натомість СРСР відкличе свої війська із Куби під наглядом представників ООН.
Як тільки зустріч завершилась, Добринін надіслав телеграму до Москви, у якій мовилось: "Часу небагато, і ми не повинні втрачати шанс".
О 9-тій ранку наступного дня від Хрущова надійшло повідомлення про те, що радянські ракети на Кубі буде ліквідовано.
Кінець кризи.
Хоча тоді уряди обох країн критикували політиків через угоду з ворогом, сучасні історичні аналітики виявляють чимале захоплення вмінням Кеннеді та Хрущова дипломатично знайти вихід із кризи.
Тривожним уроком стало те, що невелика помилка в перемовинах чи поспішне рішення командира могли звести нанівець усі їхні зусилля, що мало не сталось, якби не хоробрий вибір Василя Архипова.
Карибська криза показала, якою все-таки крихкою є людська політика у порівнянні із моторошно потужною силою, яку вона може вивільнити.