Що можна дізнатися, вивчаючи стародавні скелети
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
У період між 2008 та 2012 роками в результаті археологічних розкопок було знайдено руїни стародавньої лікарні в Англії.
В процесі було виявлено низку скелетів.
Один, зокрема, належав багатію, який жив у ХІ чи ХІІ столітті й помер від прокази у віці 18-25 років.
Як ми це дізналися?
Просто проаналізувавши давні збережені землею кістки?
Навіть через століття після смерті скелети зберігають унікальні дані, що розповідають нам про їх власників.
А за допомогою сучасних інструментів та техніки ми можемо зчитати ці дані, як підказки.
Ця галузь науки називається біологічною антропологією.
Вона дозволяє дослідникам скласти цілісну картину з відомостей про стародавніх людей і визначати історичні події, що мали вплив на все населення.
Коли дослідники знаходять скелет, найперші підказки — як-то вік чи стать — вони отримують завдяки морфології, тобто структурі, зовнішньому вигляду та розміру скелета.
Кістки, наприклад, ключиці, припиняють рости у 25-річному віці, тож скелет з не до кінця сформованими ключицями мав належати комусь молодшому.
Так само зростання черепних швів може тривати до 40 років, чи трохи більше.
Тож співставляючи ці підказки з мікроскопічними знахідками у скелеті, антропологи можуть визначити приблизний вік смерті.
Між тим, тазові кістки допомагають визначити стать.
Анатомічно, у жінок таз ширший, що дозволяє їм народжувати, а у чоловіків — вужчий.
Кістки також вказують на давні хвороби.
Наприклад, такі недуги як анемія залишають на кістках сліди.
А стан зубів може вказувати на такі фактори, як раціон їжі чи недоїдання, що можна співставити з бідністю чи багатством.
Білок колаген може дати нам ще глибші деталі.
Повітря, яким ми дихаємо, вода, яку ми п'ємо, їжа, яку ми їмо, залишають постійний слід на наших кістках та зубах у вигляді хімічних сполук.
Ці сполуки містять ізотопи.
Стабільні ізотопи в кістковому колагені й зубній емалі у ссавців варіюються залежно від того, де вони жили й що їли.
Тож аналізуючи ці ізотопи, ми можемо зробити безпосередні висновки щодо раціону і розташування історичних народів.
Та це не все, адже впродовж життя, кістки проходять постійний цикл реструктурування.
Тож якщо хтось переїде з одного місця на інше, кістки, сформовані після цього переїзду, будуть містити нові ізотопні маркери навколишнього середовища.
Це означає, що скелети можна використовувати як міграційні мапи.
Так, наприклад, в період між 1 та 650 роками нашої ери у великому місті Теотіуакан в Мексиці жили тисячі людей.
Дослідники вивчили ізотопи у зубній емалі скелетів, що містили дані про їхній раціон харчування, коли вони були молодими.
Археологи знайшли докази значної міграції людей до міста.
Більшість осіб народилися в іншому місці.
З глибшим геологічним і скелетним аналізом вони зможуть визначити, звідки всі ці люди прибули.
Ця робота в Теотіуакані також є прикладом того, як біоантропологи вивчають скелети на кладовищах та в масових похованнях, аналізують їх схожості й відмінності.
Завдяки цій інформації вони можуть дізнатися про культурні вірування, соціальні норми, війни та причини їхньої смерті.
Сьогодні ми використовуємо ці інструменти, щоб відповісти на великі питання про те, як такі фактори як міграція та хвороби вплинули на сучасний світ.
Деякі відносно добре збережені стародавні останки дозволяють навіть зробити аналіз ДНК.
Це допомагає нам зрозуміти, як захворювання, наприклад, туберкульоз, еволюціонували протягом століть, й завдяки цим даним ми можемо знайти кращі ліки для людей сьогодні.
Стародавні скелети можуть розповісти нам навдивовижу багато про минуле.
Тож якщо ваші останки одного дня знайдуть недоторканими, що у далекому майбутньому з них зможуть зчитати археологи?
