Чому Еверест настільки високий
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Щовесни сотні шукачів пригод мріють про сходження на Джомолунгму, також відому як гора Еверест.
Вони сидять у базовому таборі місяцями, очікуючи шансу піднятися на цю величну, смертоносну вершину.
Але чому люди ризикують життями й кінцівками задля сходження на Еверест?
Це випробування власних сил?
Незрівнянний краєвид?
Можливість торкнутися неба?
Багатьох приваблює статус Евересту, як найвищої гори на планеті.
Варто зазначити, що Мауна-Кеа насправді найвища.
Якщо вимірювати від основи до вершини.
Але за показником 8850 метрів над рівнем моря Еверест має найвищу висоту на планеті.
Щоб зрозуміти, як виникнуло це величне утворення, потрібно заглянути в глиб кори нашої планети, де стикаються континентальні плити.
Поверхня Землі схожа на панцир броненосця.
Частини земної кори постійно переміщуються — над, під, та навколо одна одної.
Для таких величезних континентальних плит рух відносно швидкий.
Вони переміщуються на відстань від 2-х до 4-х сантиметрів щороку.
Приблизно з такою ж швидкістю ростуть нігті.
Коли дві плити стикаються, одна наштовхується на, або під іншу, зминаючись на границі й створюючи так зване підняття надлишку земної кори.
Так виник Еверест.
50 мільйонів років тому Індостанська плита змістилась на північ і наштовхнулась на більшу Євразійську плиту.
Тож кора зім’ялася, утворивши величезне підняття.
Гора Еверест розташувалася у самому центрі на краю Індостано-Евразійської зони зіткнення.
Але гори формуються також і іншими, відмінними від підняття силами.
Через те, що земна поверхня піднята вгору, повітряні маси також змушені підійматися.
Піднімаючись, повітря охолоджується, спричиняючи конденсацію водяної пари й формування дощу або снігу.
Під дією опадів ландшафт зазнає ерозії.
Каміння руйнуються і подрібнюються в процесі, який називають вивітрюванням.
Вода, стікаючи вниз, змиває вивітрений матеріал й розмиває ландшафт, викарбовуючи глибокі долини та зубчасті піки.
Такий баланс між підняттям та ерозією надає горі її форму.
Порівняємо надхмарні вершини Гімалаїв із затишними пагорбами Аппалачів.
Очевидно, що всі гори різні.
Це тому, що час також входить у рівняння.
Під час першого зіткненні плит підйом відбувається швидко.
Піки здіймаються у височінь, утворюючи круті схили.
Однак, з плином часу, сила тяжіння та вода роблять їх нижчими.
Зрештою ерозія наздоганяє підняття, стираючи вершини швидше, ніж вони підіймаються.
Третій фактор формування гір — клімат.
При від’ємних температурах сніги тануть не повністю.
Натомість вони повільно ущільнюються, аж поки не перетворюються на лід.
Так формується снігова лінія, яка досягає різних висот на нашій планеті, залежно від клімату.
За полярними колами снігова лінія знаходиться на рівні моря.
Поблизу ж екватора вам потрібно піднятися на п'ять кілометрів, перш ніж стане достатньо холодно для утворення льоду.
Накопичений лід починає текти під власною величезною вагою, створюючи замерзлу ріку, відому як льодовик, що руйнує нижче розташовані гірські породи.
Чим крутіший схил, тим швидше рухається лід.
І тим швидше він стирає кам'яну поверхню.
Льодовики можуть роз'їдати ландшафт швидше, аніж дощ та ріки.
Там, де гірські вершини вкриті льодовиками, вони шліфуються так швидко, що верхівки наче відрізає гігантською сніговою пилкою.
Як же тоді льодяна гора Еверест стала настільки високою?
Катастрофічне континентальне зіткнення, внаслідок якого вона виникла, було першим, що зробило її величезною.
По-друге, гора розташована поруч з тропіками, тому снігова лінія лежить високо, а льодовики відносно малі.
Їхньої величини ледь вистачає, щоб сточувати гору.
Еверест розташований в ідеальному комплексі умов, що зберігають його вражаючу висоту.
Але так буде не завжди.
Ми живемо у світі, що змінюється.
Де континентальні плити, земний клімат, та планетарна сила ерозії можуть одного дня змовитися, щоб укоротити висоту Евересту.
Але, принаймні зараз, він залишається легендарним у свідомості альпіністів, мандрівників, так звичайних мрійників.
Українською мовою озвучено творчою спільнотою «Струґачка» спеціально для «Цікава наука» у 2017 році.
