Як тварини відчувають біль
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Людям знайомий цей різкий і несподіваний біль від уколу голкою, невгамовний біль забитого пальця ноги, та пульсуючий зубний біль.
Ми можемо визначити багато видів болю і маємо різноманітні способи його лікування.
Але як щодо інших живих істот?
Як оточуючі нас тварини відчувають біль?
Спробуємо знайти відповідь на це запитання.
Ми утримуємо наших домашніх улюбленців, бо вони створюють нам приємну компанію.
Ми розводимо багато видів тварин задля їжі, і, також, ми використовуємо їх в експериментах для просування науки та охорони здоров'я.
Без сумніву тварини є дуже важливими для нас.
Так само важливо не завдавати їм зайвого болю.
Для тварин, подібних до нас, наприклад ссавців, у більшості випадків видно, коли їм боляче.
Але все ж таки багато чого не є очевидним.
Як, наприклад, чи допоможуть їм ті тільки самі болезнижуючі засоби, які допомагають нам?
І чим більше тварини відрізняються від нас, тим важче зрозуміти, що вони відчувають.
Як ви можете розрізнити боляче креветці, чи ні? Або змії? Або равлику?
В хребетних істот, включаючи людину, біль можна розглядати як два окремих процеси.
В першому випадку нерви й шкіра відчувають якийсь небезпечний вплив і повідомляють про це спинному мозку.
В ньому мотонейрони викликають скорочення м'язів, що перетворюється на рух, змушуючи нас різке відсмикнутися від небезпеки.
Це фізичне розпізнавання тілесного ушкодження називають фізіологічним болем.
Його відчувають майже усі тварини, навіть ті, чия нервова система має дуже просту будову.
Без цієї здатності тварини були б не в змозі уникати небезпек і їхні виживання було під загрозою.
Другий процес — це свідоме розпізнавання ушкодження.
В людей це відбувається, коли сенсорні нейрони в нашій шкірі передають сигнал через спинний мозок до головного мозку.
Там в різних ділянках головного мозку мільйони нейронів створить больові відчуття.
Для нас це дуже складне відчуття, пов'язане з такими емоціями як страх, тривога, паніка, та стрес, про які ми можемо розповісти іншим.
Але не так вже і просто дізнатися, як тварини відчувають цей аспект болю, тому що більшість з них не можуть показати нам, що саме вони відчувають.
Проте, ми можемо знайти ключ до розгадки, спостерігаючи за їхньою поведінкою.
Поранені дикі тварини, як відомо, зализують свої рани, здіймають галас, щоб показати свої страждання, та усамітнюються.
Роблячи лабораторні дослідження, вчені виявили, що такі тварини, як кури або щури, самостійно керують споживанням болезнижуючих засобів, коли йому боляче.
Тварини також уникають ситуацій, які спричинили біль раніше, що передбачає усвідомлення ними загроз.
На даному рівні розвитку науки ми можемо стверджувати, що хребетні тварини відчувають біль.
Через це в багатьох країнах завдавання шкоди тваринам без необхідності є протизаконним.
Але як щодо інших видів тварин, наприклад, безхребетних?
Ці тварини не захищені законом, частково тому, що їхню поведінку складно витлумачити.
Ми можемо робити припущення щодо деяких із них, як-от устриць, хробаків та медуз.
Це приклади тварин у яких відсутній мозок, або ж їхній мозок дуже простої будови.
Так, наприклад, якщо устрицю окропити лимонним соком, вона відчуває фізіологічний біль і буде намагатися сховатися.
Але малоймовірно, що маючи таку просту нервову систему вона спроможна усвідомлювати відчуття болю.
Інші безхребетні тварини є більш складними.
Наприклад, як восьминіг, що має розвинутий мозок, тому його вважають одним з найрозумніших безхребетних.
Тим не менш, у багатьох країнах люди продовжують вживати в їжу живих восьминогів.
Ми також варимо живих раків, креветок, та крабів, не маючи чіткого уявлення про те, як вони при цьому страждають.
Це створює етичну проблему, тому що ми насправді можемо завдавати цим істотам зайвих страждань.
Наукові досліди дають нам деякі підказки, хоча вони є суперечливими.
Випробовування на раках-самітниках показують, що під впливом електричного струму вони залишають небажану мушлю, але залишається в ній якщо це хороша оболонка.
Інший приклад — восьминоги.
Вони зазвичай загортають пошкоджене щупальце, щоб захистити його, але ризикнуть використати його, щоб спіймати здобич.
Це свідчить про те, що ці тварини дають болю суб'єктивну оцінку замість простої рефлекторної реакції на нього.
У той же час відомо, що краби багато разів труть ділянку свого тіла, що зазнала удару електричним струмом.
І навіть морські слимаки тікають, коли усвідомлюють, що можуть зазнати ушкодження.
Це вказує на наявність у них певної пам'яті фізичних відчуттів.
Нам все ще належить багато чого дізнатися про відчуття болю тваринами.
І в міру зростання обсягу наших знань одного прекрасного дня ми зможемо жити у світі, де ми не завдаватимемо болю без необхідності.
Українською мовою озвучено творчою спільнотою «Струґачка» спеціально для каналу «Цікава наука».
