Вчені спантеличені фрагментами пластику всередині людських сердець

Дослідники виявили мікропластик у тканинах людського серця, хоча, як зазначають вчені, це не повинно бути надто дивним.

«Скрізь, де вчені шукають мікропластик, — йдеться у прес-релізі про нове дослідження, — вони його знаходять».

Будь то в їжі, воді, повітрі та навіть у деяких частинах людського тіла, мікропластик присутній абсолютно скрізь. І, як виявилося, людське серце, один із самих внутрішніх органів тіла, не помилували.

Міжнародна група дослідників провела пілотне дослідження, зібравши зразки серцевої тканини у 15 пацієнтів під час операції на серці, а також зразки крові половини цих учасників.

Їх попередні висновки, опубліковані в журналі Environmental Science & Technology, припускають, що "мікропластик був несподівано введений під час процедур".

Використовуючи інструменти лазерної прямої інфрачервоної візуалізації, дослідники виявили «від десятків до тисяч окремих частинок мікропластику в більшості зразків тканин», хоча, як зазначається в прес-релізі, «кількість та матеріали варіювалися між учасниками».

Команда виявила вісім типів пластику в тканинах, включаючи поліетилентерефталат, який в основному міститься в одязі з поліестеру, та полівінілхлорид або ПВХ.

Зразки крові всіх учасників також містили найдрібніші частинки пластику різних типів, але, як не дивно, «після операції їхній середній розмір зменшився».

Хоча це далеко не перший випадок, коли матеріали залишаються в людському тілі після операції, це пілотне дослідження проливає світло на те, як мікропластики, подібні до тих, які були виявлені у цих 15 пацієнтів, можуть бути введені без будь-якого втручання зі сторони хірургії.

"Результати показують, що інвазивні медичні процедури є недооціненим шляхом впливу мікропластика, — зазначається в прес-релізі, — забезпечуючи прямий доступ до кровотоку та внутрішніх тканин".

Звичайно, більш масштабні та різноманітні дослідження проводяться для того, щоб з'ясувати, наскільки поширена ця проблема насправді, але цих попередніх результатів більш ніж достатньо, щоб вважати це серйозним напрямом дослідження.

Джерела: American Chemical Society