Чи можна вважати ґрунт живим?

Ґрунт — самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки й властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови.

Це - ведмідь. Ви, мабуть, погодитеся з тим, що ведмідь живий.
Але як щодо ґрунту, на якому він сидить?
Звісно ж, ґрунт неживий. Чи не так?
Адже він не робить багато з того, що роблять живі істоти: не рухається і не розмножується тощо.
Але запитайте у вчених, чи живий ґрунт, і відповідь, найімовірніше, буде ствердною.
Але чому?
Вітаємо на "Хвилині Землі".
Насправді ґрунт має набагато більше спільного з ведмедем та іншими живими організмами, ніж може здаватися.
Все, з чого складається ведмідь, - живі та неживі компоненти, мінерали, повітря і вода — постійно взаємодіє і самопідтримується на певних рівнях, щоб ведмідь міг жити й займатися своїми ведмежими справами.
Так само і ґрунт є системою із живих та неживих компонентів, мінералів, повітря та води.
Усі ці складники не просто існують у ґрунті, вони і є ґрунтом; усі вони злагоджено працюють разом як одна динамічна, саморегульована система, що й дозволяє називати її живою.
Живі істоти взаємодіють з навколишнім середовищем найрізноманітнішими способами.
Наприклад, ведмідь вживає у їжу ресурси зі свого середовища існування і виділяє в нього поживні речовини.
Ґрунт також є динамічною ланкою у своїй екосистемі.
Завдяки своїй пористій структурі, ґрунт може вбирати воду, регулюючи таким чином швидкість колообігу води в природі.
Також ґрунт допомагає перетворювати рештки мертвих організмів на легкодоступні нітроген, фосфор та карбон, які потрібні живим організмам.
Ґрунт також функціонує як своєрідне "сховище" надлишків цих нутрієнтів.
І, можливо, найпереконливішим аргументом на користь того, що ґрунт живий, є той факт, що він може померти.
Як і ведмідь, ґрунт може втратити здатність здійснювати всі свої внутрішні процеси та зовнішні взаємодії.
Наприклад, зменшення пористості ґрунту знижує його здатність утримувати воду, що призводить до повеней та ерозій.
Якщо вміст певних поживних речовин зменшиться, ґрунт втратить здатність підтримувати життя.
А ґрунт, який не може підтримувати життя, втрачає свою користь і для нас - у ньому неможливо вирощувати їжу, яка потрібна нам для життя.
Такий ґрунт не здатен накопичувати вуглець, і таким чином запобігати кліматичним змінам.
Тож незалежно від того, чи вважаєте ви ґрунт живим, корисно подумати про нього як про "живий організм", оскільки це може допомогти нам зрозуміти функціонування ґрунту як комплексної, динамічної системи, і з'ясувати, як він може змінюватися з часом - особливо внаслідок наших дій.
Ба більше, це дозволяє нам знаходити "зручні" слова, щоб говорити про ці зміни.
Це справді може бути корисним - гіпотетично наділяти властивостями живого багато з того, що технічно не є живим - від океанів до економіки.
Можливо, це допоможе нам підтримувати роботу цих систем - а разом з ними й наше життя.