Чому вода розчиняє (майже) все?

Розчинник — індивідуальна хімічна сполука або суміш, здатна розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що складаються з двох або більшого числа компонентів — розчини.

Такі рідини, як скипидар, етанол і сірчана кислота, є чудовими розчинниками: вони можуть розчиняти фарбу, мінеральну оливу, метал, шкіру, кістки тощо.
Але існує інша рідина, яка може розчинити значно більше речовин, ніж будь-що інше на Землі... Вода.
Її іноді називають «універсальним розчинником».
Однак цей суперрозчинник є скрізь; він падає з неба і тече в трубах наших будинків, у ньому ми купаємося, миємо ним руки, а також щодня ллємо його у наше тендітне горло.
Якщо вода є настільки хорошим розчинником, то чому вона не розчиняє взагалі усе?
Ласкаво просимо на "Хвилину Землі".
Вода справді дуже добре розчиняє величезну кількість речовин.
Щоб рідина могла щось розчинити, вона повинна роз'єднати молекули, з яких складається ця речовина, і втримувати їх окремо одна від одної.
Вода просто створена для цього: її молекули полярні, тобто такі, що мають розділені позитивні та негативні заряди.
Тож молекули води можуть відривати заряджені частини молекул інших речовин, і проникати в утворені проміжки.
У багатьох різних молекул є заряджені частини, тож величезна кількість різних речовин на нашій планеті розчиняються (принаймні до певної міри) у воді.
Ось чому вода є основним нашим засобом для очищення: нею можна змити липкий апельсиновий сік зі стола, або кров з одягу.
Проте вода не розчиняє поверхню стола чи одяг, наші вікна і вулиці, що на перший погляд здається досить щасливим збігом обставин.
Тобто було б не дуже добре, якби очищення якогось предмета призводило до його руйнування, або якби звичайний дощ міг знищити ціле місто.
Але той факт, що вода є суперрозчинником, пояснює, чому наш світ влаштований саме так, як влаштований.
Ми робимо стільниці з кварцу, одяг - з бавовни, вікна - зі скла і пластику, а вулиці з асфальту, тому що вода не може розчинити ці речовини, адже вони здебільшого складаються з молекул без заряджених частин.
Було б нерозумно робити, скажімо, вікна з чогось, що може розчинятися у воді, наприклад, з цукру, якщо лиш ви не збираєтеся їх їсти.
Багато речовин, які вода розчиняє, як-от змивні маркери, були розроблені так, щоб їх можна було змити.
Ми також розробили нерозчинні у воді речовини, коли не хочемо, щоб їх могла змивати вода.
Переконавшись, що вода розчиняє те, що ми хочемо - лише те, що ми хочемо, - ми змогли пристосувати наші життя до світу, в якому вода розчиняє настільки багато речей.
Ми, люди, також в процесі еволюції пристосувалися до такого світу, - ось чому ми не розчиняємося у воді.
Зовнішній шар нашої шкіри побудований таким чином, що робить його незарядженим – і тому нерозчинним у воді.
Клітинні мембрани, що оточують кожну з клітин всередині нас, мають схожий нерозчинний шар.
Єдина причина, через яку ми, люди, взагалі існуємо на цій водяній планеті - і не лише ми, а й риби, бактерії або будь-що живе, - полягає в тому, що ми розвинули бар'єри, які здатні захистити нас від перетворення наших тіл водою на безформний слиз.
Будь-які форми життя, які не були здатні на це, просто вимерли.