Парадокс прісної води (прісноводний парадокс)

Менше однієї десятої відсотка води на Землі припадає на прісноводні озера та річки.
Але ця крихітна частина усієї земної води містить близько половини усіх видів риб на Землі!
Океанська вода, а це 99,6% (дев'яносто дев'ять цілих і шість десятих відсотка усієї води, містить іншу половину видів.
Ви можете подумати, що величезний океан має порівняно небагато видів, оскільки значна його частина доволі порожня.
Власне так і є.
Більша частина океану занадто гаряча або холодна, надто темна або бідна поживними речовинами, щоб вижити там.
Але навіть якщо ви відкинете всю цю практично "безжиттєву" океанську воду, то залишиться у 1000 разів більше придатної для життя риб океанської води, ніж доступної прісної.
Насправді в океані набагато більше окремих рибин, ніж в озерах і річках, але не більше видів.
То чому ж у прісних водах порівняно багато видів риб?
Вчені назвали це «парадоксом прісної води».
Протягом довгого часу головним кандидатом на розв'язок був той факт, що ізоляція популяцій призводить до появи нових видів.
Звісно ж, озера та річки набагато більш відокремлені й ізольовані, ніж океан.
Як тому, що вони часто буквально не з'єднані, так і тому, що їхні русла та з'єднання змінюються дуже швидко з часом, об’єднуючи та роз’єднуючи популяції тварин протягом мільйонів років, що потенційно може спричиняти появу нових видів.
Отже, базуючись на гіпотезі ізоляції, можна було б очікувати, що в прісній воді нові види риб виникатимуть частіше, ніж в океані, що пояснює більшу кількість видів риб у прісних водах.
Але недавнє дослідження показало, що і в річках, і в океані темпи появи нових видів приблизно однакові.
Тож сама лиш ізоляція не може бути розв'язком парадокса.
Ізоляція - не єдина річ, яка може призвести до появи нових видів.
Конкурентна боротьба, особливості поведінки в шлюбний період, різноманіття екологічних ніш і стабільність умов середовищ.
Як виявилося, озера мають ідеальне поєднання усіх цих речей, і породжують нові види у п’ять разів частіше, ніж річки чи океан.
Ось і все!
Озера просто повинні "створити" стільки нових видів риб, щоб ті заповнили усі прісноводні екологічні ніші.
Однак тут є крихітна проблема.
Хоча нові види й виникають в озерах швидше, нинішня загальна кількість видів у озерах не така вже й велика - у річках видів риб набагато більше!
Тож, пояснення парадокса прісної води може бути пов'язане з чимось іншим. З вимиранням.
Коли ми дивимося на скам’янілості, на палеонтологічний літопис, то бачимо більше видів океанських риб, ніж прісноводних видів.
Але багато цих видів вимерли або переселилися у річки, щоб вижити.
Водночас прісноводні види риб у літописі скам’янілостей постраждали через вимирання менше, що пояснює, чому залишилося приблизно стільки ж, скільки океанських видів.
Проте, як завжди, все дуже непросто.
Скам'янілості легше утворюються на м’якому, незбуреному океанському дні, ніж у таких бурхливих місцях, як річки.
Отже, можливо, існує більше скам’янілих видів океанської риби не тому, що було більше океанської риби, а тому, що океанські риби частіше ставали фосиліями, тобто скам'янілостями.
Хух! То як нам тоді пояснити "парадокс прісної води"?
Наразі остаточної відповіді немає.
Це може бути якась комбінація ізоляції, конкуренції, вимирання тощо.
Можливо, це просто дивний збіг, а можливо, це невідоме нам природне явище чи процес.
Нам залишається просто чекати й спостерігати.