Чому океанам потрібна сіль?

Уся ця солона вода, з якої складається наш океан,..
насправді взагалі не містить солі!
Це здається смішним і неправдоподібним, але це факт.
І він має вирішальне значення для функціонування нашої планети.
Ласкаво просимо на "Хвилину Землі".
Солі - це хімічні сполуки, утворені позитивно і негативно зарядженими частинками - іонами.
Іони натрію і хлору, наприклад, утворюють добре знайомі нам кристалики кухонної солі.
Але солі здебільшого не можуть існувати у воді.
Ну, якщо й можуть, то недовго.
Це тому, що молекули води полярні, тобто вони мають протилежно заряджені "кінці", що дає їм можливість виривати позитивні та негативні іони з кристала солі.
Ось що відбувається, коли ви розчиняєте дрібку кухонної солі в склянці води.
Незважаючи на те, що ми називаємо цей розчин «солоною водою», кухонної солі "натрій-хлор" в ній немає - там є самі лиш іони.
І саме концентрацію цих іонів вимірюють, коли визначають «солоність» води.
Якщо ви додаватимете більше солі у склянку, то зрештою досягнете такої точки, коли у воді буде настільки багато іонів, що вони, зіштовхуючись, повторно утворюватимуть кристали швидше, ніж молекули води встигатимуть розривати їх.
Тож кристали солі накопичуватимуться на дні чи стінках склянки.
Така перекристалізація іноді відбувається в природі.
Прикладом може бути Мертве море.
Іони (переважно натрію і хлору) постійно надходять в озеро з водою річки Йордан.
Озеро постійно випаровується, а вказані іони лишаються.
Але в океані, хоча іони солей постійно надходять у воду - через вулканічну активність в океані та поза ним, з річковими водами, і через розчинення донних відкладів - визначальною є не лише більша кількість води для розчинення, а й той факт, що іони водночас постійно видаляються з води.
Частина іонів опиняється на суходолі, частина захоплюється морськими мешканцями, які будують з них тверді екзоскелети або мушлі, а частина поглинається гідротермальними жерлами, стаючи частиною земної кори.
В підсумку, загальна концентрація іонів в океані - його "солоність" - залишалася доволі постійною з часом.
І ці іони допомагають нашим океанам вирувати розмаїттям життя.
Коли морська вода поблизу полюсів замерзає, перетворюючись на лід, іони залишаються у рідкій воді, збільшуючи її густину.
Така вода опускається нижче біднішої іонами води.
Цей процес забезпечує існування потоку теплої морської води від екватора, а також переміщення поживних речовин і кисню по всьому світу.
Течії допомагають нагріти полярні області та охолодити екваторіальні.
Але через глобальні кліматичні зміни й танення полярних льодовикових шапок концентрація іонів у воді поблизу полюсів почала падати.
Дотепер ці впливи були незначними, але концентрації іонів продовжують змінюватися, що може взагалі зупинити океанічний водообмін.
В такому випадку морське життя, яким ми його знаємо, припинить своє існування.
Полюси та екватор стануть непридатними для життя.
Це також зумовить утворення небачених досі руйнівних бур та ураганів.
Якщо ми хочемо уникнути цього апокаліптичного сценарію, можливо, нам варто взяти на себе відповідальність за безпеку нашої планети й нарешті почати реагувати на кліматичні зміни.
Для уповільнення зростання глобальної температури ми також повинні стежити за нашими вуглецевими викидами - так званим вуглецевим слідом.
Ви можете це зробити на сайті Wren.co.
Цей сервіс допоможе вам оцінити ваш поточний вуглецевий слід, і запропонує шляхи його зменшення.
Wren також дозволяє компенсувати вивільнений вами вуглець шляхом підтримки екологічних проєктів.