Чому Земля має два висотні рівні?

Земна кора — зовнішній шар земної кулі, одна зі структурних оболонок планети, як ядро, мантія.

Вітаю на "Хвилині Землі".
Від вершини гори Еверест до дна Маріанського жолоба діапазон висоти дорівнює майже 20 (двадцяти) кілометрам.
Але всі ми знаємо, що такі екстремальні висоти й глибини дуже рідкісні, і що більша частина поверхні нашої планети потрапляє десь у середній діапазон відносно вертикалі.
Здається очевидним, що якщо підсумувати всі точки, що потрапляють десь у середній діапазон відносно вертикалі, від найвищої до найнижчої, то в підсумку ви отримаєте щось схоже на нормальний розподіл: з дуже малою площею вгорі й внизу, а також дуже великим "горбом" посередині, біля рівня моря.
І якби ми говорили про Венеру, то мали б рацію.
ось який вигляд має крива висотного розподілу для Венери.
Але висоти на Землі розподілена інакше - ось так.
Крива розподілу має два (!) горби: дуже мало точок на великій висоті й значній глибині, але багато точок біля рівня моря, і потім, знову ж таки, багато точок на глибинах біля 5 (п'яти) кілометрів.
Якщо взяти всі ці точки й розташувати їх від найнижчої до найвищої, то можна побачити два рівні твердої поверхні Землі.
Головна причина - в тому, що зовнішній шар Землі, земна кора, складається з двох різних речовин.
Вони обидві кам'янисті, але порода, яка утворює морське дно, має більшу густину, ніж порода, яка утворює континенти.
І ця відмінність в густині має важливі наслідки, оскільки океанічне дно і континенти не є чимось вічним і статичним.
Разом зі кам'яною мантією під ними вони розділені на великі літосферні плити, які рухаються завдяки конвекційним потокам у верхній мантії Землі.
І коли дві плити стикаються, результат зіткнення значною мірою визначається їхніми густинами: океанські плити мають більшу густину, ніж континентальні.
Коли дві різні плити стикаються, то через свою більшу густину океанська плита занурюється під континентальну плиту в мантію.
З іншого боку, коли стикаються дві континентальні плити, то жодна з них не опускається в мантію, вони обидві зминаються і здіймаються вгору, утворюючи гірські хребти, і потовщуючи таким чином континентальну кору.
В кінцевому підсумку середня товщина континентальної кори приблизно у чотири рази більша за товщину океанської.
Через це середня висота континентальної кори значно перевищує середню висоту океанського дна, що пояснює цю дивну, двогорбу криву розподілу висоти.
Насправді якби поверхня нашої планети була більше схожа на венеріанську, з так званим "нормальним" висотним розподілом, лише близько 5% (п'яти відсотків) її площі (що трохи менше, ніж Африка) було вище рівня моря, лишаючи дуже мало місця для сухопутних тварин на кшталт нас.
Іще один привід радіти, що на Землі далеко не все нормальне.