Як рухаються літосферні плити

Літосферні плити — великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені одна від одної тектонічними розривами (швами) по осьових лініях сейсмічних поясів Землі.

Уявлення про те, що континенти нашої планети дрейфують по усій земній кулі, періодично об'єднуючись і розділяючись, існує вже, принаймні, двісті років.
Але більшість геологів не вірили в континентальний дрейф до 1960-х, аж доки завдяки доказам стало очевидним, що земна кора розділена на фрагменти й що ці фрагменти, які називаються тектонічними плитами, рухаються.
І тепер ми безпосередньо відстежуємо цей рух з міліметровою точністю за допомогою космічних апаратів.
Поширене спрощене пояснення причини руху тектонічних плит полягає в тому, що вони переносяться повільними потоками у верхній мантії, розташованій відразу під земною корою.
Збіжні потоки зміщують плити назустріч одна одній.
Розбіжні - розтягують і розділяють їх.
Значною мірою це правильно.
Розігріта біля ядра мантійна порода підіймається і рухається горизонтально під корою доки не охолоне і знову не опуститься.
Але плити не просто пасивно переміщуються цими конвеєрними потоками, ніби валізи на багажній стрічці.
Насправді все не так, оскільки деякі плити рухаються швидше, ніж мантійні потоки під ними.
Плита НАСКА, наприклад, яка є блоком океанічної кори біля західного узбережжя Південної Америки, рухається на схід зі швидкістю до 10 сантиметрів на рік, тоді як мантія під ним повільно переміщується лише на 5 сантиметрів щороку.
Ні тектонічні плити, ні багаж на конвеєрі не можуть рухатись швидше, ніж потік чи стрічка під ними, якщо тільки щось інше не допомагає штовхати або тягнути їх.
І деякі земні тектонічні плити, як виявилось, тягнуть себе самі.
Коли океанічна плита стикається з іншою океанічною плитою, або з плитою, яка містить товсту кору континентальних мас суходолу, то менша з двох цих двох плит згинається і проковзує під іншою.
В міру того, як край морського дна занурюється в мантію, він тягне за собою решту плити позаду.
Це нагадує ланцюжок, який зісковзує зі столу.
Що більше стає занурена частина плити, то сильніше і швидше вона тягне решту плити.
Ви можете побачити де це відбувається, скориставшись Гугл Ерзю
Надзвичайно глибокі й вузькі океанські борозни біля берегів деяких континентів та острівних дуг позначають заглиблення, які утворюються, коли океанічна кора занурюється у мантію, вигинаючи при цьому край іншої плити.
Ба більше, ці фрагменти колись морського дна після занурення впливають на активні потоки речовини в мантії під ними.
Затонулі частини океанічної кори переспрямовують рух потоків породи донизу.
Зрештою ці фрагменти стають надто важкими й відламуються, повільно опускаючись до ядра і створюючи позаду себе область зниженого тиску, яка приводить в рух речовину мантії.
Отже, кора морського дна певною мірою більше нагадує частину конвеєрної стрічки, ніж щось, що на ній лежить.
З іншого боку, континенти - це валізи.

Автор: Цікава наука
ОСТАННІ КОМЕНТАРІ