Чому деякі фрукти не «хочуть» дозрівати на столі?

Я вважав це "ананасовим прокляттям".
Куплені в магазині фрукти я залишав на столі для дозрівання.
Персики й диня в підсумку були дуже смачними, але ананаси щоразу були жахливими.
Усе тому, що я тоді не знав, як і чому дозрівають фрукти.
Ласкаво просимо на "Хвилину Землі".
Розумієте, рослини мають певні проблеми з розмноженням.
Оскільки вони не можуть переміщуватися, значна їхня кількість змушена покладатися на тварин, щоб ті проковтнули їхнє насіння і перемістили його (часто безцеремонно) туди, де насіння матиме можливість та ресурси, щоб прорости.
Але рослини "не хочуть", щоб тварини з'їдали насіння надто рано, адже недостигла насінина не зможе прорости на новому місці.
Однією з відповідей на цю дилему є фрукти.
До того, як насіння буде "готове", товста шкірка плоду, тверда м’якоть, гіркі речовини всередині й кольорове маскування працюють як система захисту, щоб віднадити тварин.
Але щойно насінини дозрівають, плід починає трансформуватися.
Його шкірка тоншає, а тверда гірка м’якоть перетворюється на м’яку і солодку поживу.
А чудовий запах і яскраві пігменти довершують привабливість фрукта для деяких тварин.
Наприкінці цієї трансформації, яку ми називаємо «дозріванням», плід більше не виконує стримувальної функції: тепер він став своєрідним підкупом для тварин, що розповсюдять насіння.
Але не всі фрукти зазнають такої трансформації однаково.
Це можна пояснити на прикладі порівняння яблук і апельсинів.
Деякі фрукти, такі як апельсини та ананаси, дозрівають за рахунок надходження цукру та гормонів, що контролюють дозрівання, з інших частин рослини.
Що більше цих інгредієнтів фрукти отримують, то смачнішими та привабливішими вони стають.
Але щойно фрукт падає або ж його зривають, його зв'язок з рослиною зникає, і дозрівання зупиняється.
Ось чому спроби дочекатися дозрівання ананаса на моїй кухні були марними.
Після збору ананас був таким же смачним, як йому і належить бути.
Потім він просто псувався на моєму столі.
Але іншим фруктам, як-от яблукам і бананам, не потрібно бути під'єднаними до рослини, щоб стати смачнішими.
Вони, по суті, можуть дозрівати самостійно, "безпровідним" способом.
До моменту повного дозрівання їхнього насіння ці фрукти вже накопичили велику кількість крохмалю, який вони можуть перетворити на солодкі цукри.
А гормоном, який координує це перетворення, є газ під назвою "етилен".
Він виробляється самим фруктом, і може навіть поглинатися іншими фруктами, що дозрівають поблизу.
Звісно ж, банан може дозріти й на своїй рослині, але оскільки він не потребує жодних додаткових ресурсів від рослини, він також може дозріти на листяній підстилці або ж... на вашому столі.
Такий шлях дозрівання здається достатньо хорошим.
Тоді чому всі фрукти не достигають "безпровідним" способом?
Ми не знаємо напевне, але одна ідея полягає в тому, що фруктам краще дозрівати там, де ходять чи бігають їхні "диспергатори", тобто тварини, які, з'їдаючи фрукти, розносять насіння.
Манго, наприклад, чиї великі насінини зазвичай розносяться великими наземними тваринами, ймовірно, виграють, дозріваючи на землі.
Але плодам вишні, чиє крихітне насіння зазвичай розносять дрібні тварини, що живуть на деревах, можливо, краще дозрівати, залишаючись під'єднаними до дерева.
Звичайно, більшість сучасних людей не живуть в кронах дерев або на лісовій підстилці, а (певною мірою) в супермаркеті, де у нас є доступ до великої кількості різних фруктів.
І через це нам іноді важко зрозуміти, як достигають усі ці фрукти.
Хоча ви самостійно можете зробити кілька достатньо обґрунтованих припущень.
Ось ця невелика схема може допомогти вам дізнатися правильну відповідь.