Що вб’є вас швидше: висока чи низька температура тіла?

Привіт, це "Хвилина Землі".
Моя температура тіла трохи нижча, ніж 37 °C (градусів за Цельсієм).
Така температура є нормальною для людини.
Та ось цікавий факт щодо нашої температури: найвища температура тіла, за якої людина вижила, була не набагато вищою за "нормальну".
Але найнижча температура тіла була вдвічі "віддаленішою" в інший бік.
Чому ми можемо вижити при сильному зниженні температури, а при відносно незначному підвищенні - ні?
Виявляється, ми "граємось із вогнем", якщо описувати те, що відбувається всередині нашого тіла.
Білки, які виконують критично важливі біологічні функції, працюють краще при високій температурі.
Тому що тепло ослаблює їхню структуру, роблячи їх достатньо гнучкими й рухливими для взаємодії з іншими молекулами.
До того ж вищі температури сприяють роботі нашої імунної системи, ускладнюючи мікробам процес інфікування.
Але існує межа того, наскільки високу температуру може витримати певна молекула білка в нашому тілі, перш ніж зруйнуватися.
За температури у понад 40 °C (сорок градусів) деякі білки починають повністю розмотуватися.
Такі білки з порушеною структурою не лише не можуть більше виконувати свою роботу; вони починають щільно сплутуватися, утворюючи більші комплекси, які можуть ніби склеювати клітини.
Таке сплутування ви можете бачити, коли смажите яйце.
Але стійкі яєчні білки можуть "витримувати" набагато вищі температури, ніж делікатніші білки в наших клітинах.
Інші сполуки також починають руйнуватися за температури вище 40 °C (сорока градусів): мембрани з молекул жирів починають зріджуватися, і канали в наші клітини й між ними перестають працювати, тож текучими стають ті частини клітини, які такими не повинні бути.
До того моменту, як температура нашого тіла досягне 47° (сорока семи градусів), важливі компоненти зруйнуються, і нам кінець.
Однак завдяки підтриманню температури людське тіло (як і тіла багатьох інших теплокровних тварин) еволюціонувало, щоб функціонувати достатньо близько до цієї критичної точки, з невеликим діапазоном відхилення вгору у випадках гарячки чи перевантаження.
Але діапазон відхилення в бік зниження набагато більший.
При охолодженні речовини здатність її молекул до взаємодії знижується, що уповільнює хімічні реакції.
Ваше тіло гірше засвоює їжу, електрична активність мозку зменшується, як і обсяг прокачуваної крізь тіло крові.
Це уповільнення по суті не є смертельним.
Воно насправді може бути навіть корисним, оскільки чим повільніше відбуваються реакції, тим менше енергії та кисню потребують органи.
Ось чому ми охолоджуємо органи перед трансплантацією та викликаємо гіпотермію (тобто переохолодження) у людей з пошкодженнями головного мозку.
І це частина того, як ведмеді та деякі інші тварини переживають величезні падіння температури тіла в зимовий час.
Але існує межа, наскільки повільно у нас може відбуватися обмін речовин, і отже, наскільки низькою може бути температура нашого тіла.
Навіть охолоджені й уповільнені органи вимагають кровообігу для постачання важливих поживних речовин і кисню, а також видалення небезпечних токсинів.
Інакше ми помираємо.
Але доти, доки температура тіла людини або ведмедя у сплячці залишається достатньо високою для функціонування органів,
ми, як правило, можемо повернути зміни, викликані холодом, назад, просто знову нагрівшись (але повільно).
І все повернеться в норму.