Коли настає смерть
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
З часів зародження цивілізації й до наших днів людству не дають спокою питання смерті й воскресіння з мертвих.
Так чи інакше майже в кожній релігії світу міститься своє трактування смерті.
Починаючи з давніх міфів і закінчуючи фільмами жахів наших днів, небіжчики повертаються у світ живих.
А чи можна воскресити з мертвих насправді?
І чим, власне, взагалі відрізняються живий організм і труп?
Щоб зрозуміти, що таке смерть, нам треба зрозуміти, що ж таке життя.
Одна з найдавніших теорій — це вчення під назвою «віталізм».
Суть його в тому, що живі створіння унікальні, оскільки несуть в собі особливу речовину або енергію, в якій міститься сутність життя.
У неї було багато імен: «ці», «життєва сила», «гумори».
Віра в такі речовини була досить поширена в минулому й існує понині в казках про істот, які здатні якось «харчуватися» чужими життєвими силами, і в легендах про чарівні джерела їх поповнення.
У науковому світі Європи віталізм почав згасати в епоху науково-технічної революції 17 століття.
Рене Декарт розвинув вчення, вважаючи, що організм людини нібито нічим не відрізняється від механізму, пробуджує до життя божественною силою душі, розташованої в шишкоподібному тілі.
У 1907 році учений Дункан Макдугалл навіть стверджував, що душа має масу, яку він вимірював, зважуючи пацієнтів до і після смерті.
І хоча результати його дослідів були спростовані, як і вчення віталізму, сліди висунутої ним теорії все ще існують в масовій культурі.
Що ж залишається після всіх спростувань старих теорій?
Зараз ми знаємо, що життя всередині нас не існує у вигляді «чарівної» речовини або іскри, але є безперервною низкою біологічних процесів.
А щоб зрозуміти ці процеси, нам необхідно потрапити в клітини нашого організму.
Усередині клітини постійно відбуваються хімічні реакції, енергія для яких береться з глюкози й кисню, які в організмі перетворюються в молекули-переносники енергії, відомі як АТФ.
Клітини використовують енергію для своїх потреб: ремонту, зростання, розмноження.
На створення потрібних молекул не тільки витрачається маса енергії, але ще більше потрібно, щоб доставити їх, куди слід.
Загальне явище ентропії означає, що молекули будуть прагнути до безладного розсіювання, рухаючись від областей з високою концентрацією до областей з низькою, навіть розпадаючись на більш дрібні молекули й атоми.
Тому клітини повинні постійно тримати під контролем ентропію, використовуючи енергію для підтримки складних молекулярних структур, необхідних для здійснення біологічних функцій.
Розрив цих ланцюжків приведе до ентропії клітин цілком, що в кінцевому підсумку означає смерть.
Ось чому не можна просто «вдихнути» життя в організм після настання смерті.
Можна накачати повітря в легені, але це нічого не змінить, якщо інші процеси, задіяні в дихальному циклі, більше не функціонують.
Аналогічно, електроімпульсний вплив при дефібриляції не «запускає» мертве серце, а виробляє ресинхронізацію клітин серцевого м'яза при аритмії серця.
Тобто струм лише відновлює нормальний ритм, що може вберегти людину від смерті, але не зможе воскресити мерця або зомбі, «зшитого» з частин трупів.
Може здатись, що багато чудес медицини здатні лише відстрочити, запобігти, але не повернути смерть назад.
Але все не так просто, адже постійний прогрес в областях техніки й медицини дозволяє ставити нові діагнози, наприклад, констатувати кому, яка б означала запуск потенційно оборотних процесів, при настанні яких раніше люди вважалися мертвими.
В майбутньому точка неповернення може бути відсунута ще далі.
Відомо, що тварини здатні продовжити термін життя або виживати в украй важких умовах завдяки уповільненню процесів життєдіяльності до такої міри, коли буквально відсутні прояви життя.
Подібного ефекту намагаються досягти в експериментах з кріоконсервації, коли вмираючих заморожують, щоб потім розморозити їх після винаходу технологій по поверненню до життя.
При заморожуванні в клітинах майже не відбуваються молекулярні реакції, клітини майже не втрачають енергії.
Навіть якщо були припинені всі клітинні процеси в організмі, вони можуть бути відновлені за допомогою безлічі нанороботів, які перенесуть молекули до потрібних місць і одночасно доставлять їм АТФ, що, як вважають, дозволить організму знову почати роботу з того моменту, коли він її припинив.
Тому, якщо життя для нас не якась там «чарівна іскра», а процес роботи неймовірно складної, самопідтримуваної системи, тоді смерть - це всього лише стадія зростання ентропії, яка руйнує крихкий баланс всередині системи.
І тому той момент, коли хтось остаточно мертвий, зовсім не означає якусь фіксовану константу.
Це всього лише питання того, яку кількість ентропії ми здатні звернути назад в цей момент.
