Великий шовковий шлях – перша всесвітня павутина
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Банкір з Лондона надсилає актуальну інформацію своїм колегам у Гонконзі менше ніж за секунду.
Одним клацанням миші купець у Нью-Йорку замовляє електроніку, зроблену в Пекіні, яка транспортується через океан за кілька днів на вантажному літаку чи контейнеровозі.
Швидкість і обсяг, з якими товари й інформація переміщуються світом сьогодні є безпрецедентними в історії.
Але сам по собі глобальний обмін набагато давніший, ніж може здаватися.
Він простягається на дві тисячі років у минуле і на вісім тисяч кілометрів шляхів, відомих як Великий шовковий шлях.
Він був не окремою дорогою, а мережею безлічі маршрутів, які поступово утворювалися протягом століть, під'єднуючись до різних поселень і міст нитка за ниткою.
Перші землеробські цивілізації були зосереджені в родючих долинах річок.
Їхнім переміщенням перешкоджали географічні бар'єри й страх перед невідомим.
Однак, в міру свого розвитку вони виявили, що посушливі пустелі були населені не демонами з фольклору, а кочовими племенами на конях.
Скіфи, що жили на територіях від Угорщини до Монголії встановили контакти з такими цивілізаціями як Греція, Єгипет, Індія і Китай.
Такі зустрічі часто були далеко не мирними.
Але, навіть шляхами набігів і воєн, а також через торгівлю і захист мандрівних торговців і обмін на мито кочівники почали поширювати товари, ідеї й технології між культурами, які між собою прямо не контактували.
Одним із найважливіших напрямів цієї зростаючої павутина була Царська дорога, облаштована перським царем Дарієм Першим у 5-му столітті до нашої ери.
Її довжина була майже 2700 кілометрів від річки Тигр до Егейського моря.
Перевалочні пункти дозволяли товарам і повідомленням переміщуватися майже вдесятеро швидше, ніж у випадку поодиноких мандрівників.
Із завоюванням Персії Олександром Македонським, а також експансією в Середню Азію через захоплення таких міст як Самарканд і заснуванням нових, таких як Александрія Есхата, мережа грецькою, єгипетської, перської та індійської культур і торгівлі поширилася на схід далі, ніж будь-коли раніше, заклавши основу для моста між Китаєм і Заходом.
Це було здійснено у другому столітті до нашої ери, коли посол, на ім'я Джан Цянь, відправлений на переговори з кочівниками на заході, повернувся до імператора династії Хань з розповідями про розвинені цивілізації, процвітаючу торгівлю й екзотичні товари за межами західних кордонів.
В Персію та Індію були відправлені посли й торговці, щоб обмінювати там шовк і нефрит на коней і бавовну.
Їх супроводжували війська, які охороняли каравани.
Східні й західні маршрути поступово об'єдналися в єдину систему, яка простяглася через усю Євразію, створюючи умови для культурного і товарного обміну.
Китайські товари потрапили в Рим, спричинивши там відтік золота, що призвело своєю чергою до заборони на шовк, в той час, як римські вироби зі скла високо цінувалися в Китаї.
Військові походи в Центральну Азію також супроводжувалися контактами між китайськими й римськими солдатами.
І, можливо, саме тоді технологія виготовлення арбалета опинилася в західному світі.
Попит на екзотичні іноземні товари й прибуток, який вони приносили, забезпечили тривале існування Великого Шовкового Шляху, не зважаючи на розпад Римської Імперії, а також злети й падіння китайських династій.
Навіть монгольські орди, відомі своїми грабежами й мародерством, активно захищали торгові маршрути, а не руйнували їх.
Але, разом з переміщенням товарів, ці маршрути також сприяли руху традицій, інновацій, ідеологій і мов.
Зародившись в Індії, буддизм мігрував у Китай і Японію, де став панівною релігією.
Іслам поширився з Аравійського півострова у Південну Азію, змішуючись з місцевими віруваннями, що призвело до появи нових релігій, на кшталт сикхізму.
Порох потрапив з Китаю до Середнього Сходу, визначивши майбутнє Османської, Сефевідської імперій та імперії Великих Моголів.
В певному сенсі, успіх Великого Шовкового Шляху привів його до занепаду, оскільки нові морські технології, як от магнітний компас, знайшли власний шлях до Європи, зробивши довгі сухопутні маршрути невикористовуваними.
А тим часом за падінням монгольського панування відбувся вихід Китаю з міжнародної торгівлі.
Але, навіть не зважаючи на те, що старі маршрути й мережі не проіснували довго, вони змінили світ назавжди.
І ті зміни було не змінити.
Європейці в пошуках нових морських шляхів до жаданих багатств у Східній Азії, дали початок великим географічним відкриттям, а також експансії в Африку й Америку.
Сьогодні глобальна взаємопов'язаність формує наше життя так, як ніколи раніше.
Канадські споживачі купують футболки зроблені в Бангладеш.
Японські глядачі дивляться британські телевізійні шоу.
А тунісці використовують американське програмне забезпечення, щоб почати революцію.
Вплив глобалізації на культуру й економіку незаперечний.
Але, не зважаючи на його переваги й недоліки, він не є чимось новим.
І хоча гори, пустелі й океани, які колись розділяли нас, сьогодні не становлять шкоди для літаків, міжконтинентальних кабелів зв'язку і сигналів, що транслюються через космос, що неможливо навіть порівняти з повільними караванами, усе це було б неможливим без цивілізації першопроходців, які своїми зусиллями створили Великий Шовковий Шлях, першу всесвітню павутину в історії.
