Коротка історія алкоголю
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Цей самець шимпанзе натрапив на купу опалих перестиглих слив.
Багато з них луснули, ваблячи його своїм п'янким фруктовим ароматом.
Він об'їдається сливами й починає відчувати дивні ефекти.
Цей примат несвідомо натрапив на процес, який люди зрештою використовуватимуть для створення пива, вина та інших алкогольних напоїв.
Цукри у фруктах приманюють мікроскопічні гриби, відомі як дріжджі.
Харчуючись фруктовими цукрами, дріжджі виробляють етанол — хімічну сполуку, вид спирту, що міститься в алкогольних напоях.
Цей процес називається спиртовим бродінням.
Неможливо точно сказати, коли люди почали створювати зброджені напої.
Найбільш ранні знахідки, виявлені в Китаї, датуються 7000 (семитисячним) роком до нашої ери: рештки глиняних горщиків показали, що люди робили алкогольні напої з ферментованих рису і проса, а також зброджених винограду і меду.
А через кілька тисячоліть різні зброджені напої вже готували по всьому світу.
Жителі Межиріччя і Стародавнього Єгипту робили пиво цілорічно, використовуючи запаси злаків.
Пиво було доступним для усіх соціальних класів, а прості робітники навіть отримували його в щоденних пайках.
Ці народи також робили вино, але оскільки місцевий клімат не був сприятливим для вирощування винограду, воно було рідкісним і дорогим делікатесом.
Навпаки, в Греції й Римі, де з вирощуванням винограду проблем не було, вино було настільки ж доступним, як пиво в Єгипті та Межиріччі.
А оскільки дріжджі зброджують практично будь-які рослинні цукри, давні народи виготовляли алкоголь з тих рослинних культур, які в них росли.
Наприклад, в Південній Америці виготовляли чичу з зерна, іноді додаючи в неї галюциногенні трави.
На території сучасної Мексики улюбленим алкогольним напоєм був пульке з соку кактуса чи агави, тоді як у Східній Африці — бананове і пальмове пиво, а на території сучасної Японії — саке з рису.
Майже в кожному куточку світу були свої ферментовані напої.
У міру того, як споживання алкоголю ставало частиною повсякденного життя, представники еліт почали вважати ефекти вживання чимось позитивним: давньогрецькі лікарі, наприклад, вважали вино корисним для здоров'я, а поети стверджували, що алкоголь сприяє творчості.
Інші були більше занепокоєні потенційним зловживанням алкоголем.
Грецькі філософи заохочували тверезість.
Ранні єврейські та християнські автори в Європі зробили вино частиною ритуалів, але вважали пияцтво гріхом.
А на Близькому Сході, в Африці та Іспанії ісламське правило, яке забороняло молитву в стані сп'яніння, поступово закріпилося в повній забороні алкоголю.
Стародавні напої, отримані шляхом зброджування, мали відносно низький вміст алкоголю.
При концентрації етанолу біля 13% побічні продукти, утворені дріжджами в процесі бродіння, стають токсичними й вбивають ці гриби.
Коли дріжджі гинуть, бродіння припиняється, і вміст алкоголю стабілізується.
Тому протягом тисячоліть концентрація алкоголю лишалася обмеженою.
Все змінилося з винайденням процесу під назвою "дистиляція" або "перегонка".
В арабських рукописах 9 століття описане кип'ятіння ферментованих рідин задля випаровування з них спирту.
Етанол кипить при нижчій температурі, ніж вода, тому він випаровується інтенсивніше.
Якщо зібрати цю пару й охолодити її, то після конденсації матимемо рідкий алкоголь, концентрація якого набагато вища, ніж у будь-яких ферментованих напоях.
Спочатку ці міцні спиртні напої використовувалися в лікувальних цілях.
Але незабаром вони стали важливим товаром, оскільки, на відміну від вина і пива, не псувалися з часом.
Ром, виготовлений з тростинного цукру в європейських колоніях Карибського басейну, став основним товаром для моряків, і продавався в Північну Америку.
Європейці завезли бренді й джин в Африку, і вимінювали його на рабів, землю, а також пальмову олію і каучук.
Міцні спиртні напої стали чимось на кшталт грошей в цих регіонах.
В епоху Великих географічних відкриттів алкогольні напої відігравали надзвичайно важливу роль в далеких морських подорожах.
Плавання з Європи у Східну Азію, Північну чи Південну Америку могло тривати багато місяців, і зберігання прісної води для екіпажів було проблемою.
Додавання відра бренді в бочку з водою дозволяло зберігати воду придатною для пиття довше, тому що алкоголь є консервантом, який знищує мікроби.
Тож, до 1600-х (тисяча шестисотих) років алкоголь перетворився з принади для тварин на головний рушій світової торгівлі та географічних відкриттів з усіма наслідками та їхнім значенням.
З часом його роль в житті людства лише ускладнюватиметься.
