Чому ми відчуваємо свербіння
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Ви стоїте напоготові у воротах, і раптом ваша потилиця починає сильно свербіти.
Усім нас свербіж завдавав незручностей і дратував.
Але, чи замислювались ви, чому він виникає?
В середньому людина відчуває свербіж десятки разів упродовж дня.
Сверблячку можуть викликати різні чинники.
Як-от: алергічна реакція, сухість шкіри або повітря, і навіть деякі захворювання.
А іноді сверблячка виникає взагалі без жодної причини — або через звичайну згадку чи думку про неї.
Ви щойно почухали голову, чи не так?
Розгляньмо одну з основних причин — укуси комах.
У момент укусу комар впорскує у ваше тіло речовину, антикоагулянт, яка перешкоджає зсіданню крові.
Ця речовина також запускає легку алергічну реакцію, стимулюючи виділення гістаміну, речовини, що викликає розширення капілярів.
Це дозволяє збільшити приплив крові, що своєю чергою пришвидшує імунну відповідь організму на ймовірну загрозу.
Це пояснює утворення набряку.
І з тієї ж причини пилок може призвести до набрякання навколо очей.
Гістамін також активує нервові закінчення, які задіюються при свербінні.
Ось чому ви чухаєте шкіру в місці укусу комахи.
Однак, відчуття при свербінні ще не повністю вивчені.
Насправді значна частина наших знань заснована на дослідженні механізму свербіння у мишей.
Дослідники виявили, що сигнали сверблячки у шкірі передаються через підклас нервів, пов'язаних з болем.
Ці спеціальні нерви стимулюють виробництво гормону, мозкового натрійуретичного пептиду, який створює сигнал, що передається через спинний мозок до головного, де і виникає відчуття свербіння.
Коли ми чухаємо шкіру, вплив нігтів на неї викликає слабкий больовий сигнал, який перекриває відчуття свербіння.
Це своєрідне відволікання, що дає нам відчуття полегшення.
Але, чи є у сверблячки призначення, вироблене у процесі еволюції?
Або ж вона існує лише, щоб дратувати нас?
Згідно з основною теорією, наша шкіра в процесі еволюції розвинула миттєву реакцію на дотик.
Завдяки чому ми озброєні, щоб мати справу із ризиками навколишнього світу.
Задумайтесь над цим.
Наша автоматична реакція почухати може позбавити нас загроз, які, можливо, ховаються на шкірі.
Наприклад: небезпечне жало, кусюча комаха або вусики отруйної рослини.
Це могло б пояснити відсутність свербіння всередині тіла, наприклад — в кишківнику, який захищений від зовнішніх загроз.
Лиш уявіть, наскільки б сильно це дратувало.
У деяких людей збої в роботі нервових шляхів, відповідальних за свербіння, можуть викликати надмірний свербіж, який може навіть зашкодити їхньому здоров’ю.
Яскравий приклад — ненормальний психічний стан, під назвою дерматозойне маячення, при якому хворим здається, що їхні тіла інфіковані кліщами або блохами, які бігають на поверхні шкіри й під нею, спричиняючи постійний її свербіж.
Інший феномен, під назвою фантомний свербіж, може виникнути у пацієнтів, які перенесли ампутацію.
Оскільки ця травма завдає серйозної шкоди нервовій системі, це вносить плутанину у нормальний процес передачі сигналів і породжує чуття в кінцівках, які вже не належать до тіла.
Зараз лікарі шукають шляхи вирішення цих аномалій, пов’язаних зі свербінням.
У випадку з ампутацією використовують дзеркало для створення зображення кінцівки, що залишилася, яку пацієнт насправді чухає.
Це створює ілюзію, яка дозволяє обманути мозок і вгамувати уявний свербіж.
Як не дивно, такий фокус із дзеркалом працює.
Дослідники також шукають гени, задіяні в процесі сверблячки, і розробляють методи лікування, здатні заблокувати свербіж в екстремальних випадках.
Сверблячка, яку не можна вгамувати, відчувається як особисте пекло.
Данте Аліг’єрі б з цим погодився.
Італійській поет описав коло пекла, де люди, приречені на вічні страждання, відчували нескінчений свербіж.
