Як Магеллан здійснив навколосвітню подорож

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці. Або тут.

6 вересня 1522 (тисяча п'ятсот двадцять другого) року в гавань на півдні Іспанії увійшов корабель «Вікторія».
Пошарпане судно з 18 (вісімнадцятьма) членами екіпажу — усе, що залишилося від флотилії, яка вийшла з цього порту трьома роками раніше.
Проте, ця мандрівка була визнана успішною, оскільки «Вікторія» здійснила дещо безпрецедентне — першу морську навколосвітню подорож.
Ця історія почалася ще у 1494 (тисяча чотириста дев'яносто четвертому) році, через два роки після подорожі Колумба під іспанським прапором.
Відкриття Колумба спонукали іспанських правителів-католиків звернутися до Папи, щоб попередити будь-які претензії Португалії на нові землі.
Папа владнав цю суперечку, провівши уявну лінію на карті світу.
Іспанія могла претендувати на території на захід від цієї лінії, а Португалія — ​​на схід від неї.
Іспанія і Португалія, дві основні морські наддержави того часу, погодилися на ці умови, і підписали Тордесільяський договір.
Водночас обидві країни "поклали око" на ще один ласий шматок — торгові шляхи до Островів Прянощів на території сучасної Індонезії.
Виявлені там спеції використовували як приправи, харчові консерванти, і як афродизіаки.
А їхня вартість у багато разів перевищувала вартість золота тієї ж маси.
Але оскільки Португалія контролювала східні торгові шляхи, в Іспанії залишався єдиний можливий варіант — плисти на захід.
Тож, коли португальський утікач, на ім'я Фернан Магеллан заявив, що існує західний шлях до Островів Спецій, Король Карл I (перший) призначив його капітаном іспанської групи кораблів, і забезпечив його усіма необхідними ресурсами.
Король пообіцяв Магеллану частку прибутку від подорожі й дав йому п'ять кораблів з екіпажем у 260 (двісті шістдесят) осіб.
Серед матросів був молодий раб, на ім'я Енріке, схоплений Магелланом у попередній подорожі в Малакку, а також Антоніо Пігафетта — венеційський дворянин, який шукав пригод.
20 вересня 1519 (тисяча п'ятсот дев'ятнадцятого) року флот знявся з якоря і попрямував на південний захід.
Підійшовши до берегів сучасної Бразилії, вони пройшли вздовж узбережжя в пошуках шляху вглиб суші.
Вони шукали легендарний прохід, що з'єднує Схід та Захід.
Під час чергової негоди, у португальця Магеллана виникло протистояння з іспанським капітаном одного із суден.
На кораблі спалахнув справжній заколот, який Магеллан придушив з невимовною жорстокістю.
Але то був лише початок усіх їхніх бід.
Потрапивши у бурю під час розвідувального плавання, розбився «Сантьяго».
Пізніше, досліджуючи вузьку протоку, капітан «Сан Антоніо», скориставшись можливістю втекти, відплив назад додому.
Магеллан прагнув рухатися вперед, і 21 (двадцять першого) жовтня 1520 (тисяча п'ятсот двадцятого) року почав досліджувати частини протоки.
Через 27 днів три кораблі, що залишилися, вийшли з протоки, яку ми зараз називаємо Магеллановою, у Тихий океан.
Учасники експедиції не очікували, що новий океан настільки величезний.
Через 98 днів у водному безмежжі десятки моряків померли від цинги й голоду.
Коли вони, нарешті, досягли землі, раптом виявилося, що молодий раб Енріке з Суматри може спілкуватися з аборигенами.
Їхня мета була дуже близько.
Просуваючись на захід, Магеллан висадився на острові Себу, де подружився з володарем острова раджею Хумабоном.
Правитель попросив Фернана допомогти підкорити свого супротивника — правителя з сусіднього острова Мактан.
Капітан охоче погодився.
Але ця пригода стала для нього останньою.
Самовпевнені бійці Магеллана суттєво поступалися в чисельності противнику, тож були переможені.
Бамбуковими списами тубільці вбили й капітана.
Однак подорож треба було продовжувати.
Магеллан хотів дарувати свободу Енріке, але перекладач все ще був потрібен учасникам експедиції.
З поставленою на кін власною свободою, Енріке вступив у змову з раджею, в результаті чого 30 іспанців були вбиті під час святкування на березі.
Відтоді про Енріке ніхто нічого не чув.
Але, якщо йому вдалося повернутися в Малакку, то, він, можливо, був першою людиною в історії, яка здійснила навколосвітню подорож.
Тим часом ті, що вижили, спалили «Консепсьйон» і вирушили далі.
У підсумку, вони дісталися до Островів Спецій в листопаді 1521 (тисяча п'ятсот двадцять першого) року і повантажили на борт дорогоцінний вантаж.
Але перед ними був ще зворотний шлях до Іспанії.
«Тринідад» затонув незабаром після нападу на корабель португальців.
«Вікторія» продовжила свій шлях на захід під командуванням Себастьяна Елькано, одного з помилуваних заколотників.
Долі наперекір, невелике судно повернулося в Іспанію, доставивши додому повні трюми гвоздики й кориці, достатньо, щоб покрити витрати на експедицію й отримати прибуток.
Історіограф експедиції Антоніо Пігафетта описав місця і людей, що зустрілися їм на шляху.
За допомогою звичайного раба він також склав перший у світі розмовник тубільних мов.
Завдяки його щоденнику ми змогли розповісти цю історію.
Спадщина Магеллана жива і сьогодні.
На його честь названі галактики й космічні програми.
Елькано теж шанують в Іспанії: його герб і портрет помістили на банкноти та марки.
Об'єднані долею і ті, хто вижили, кинули виклик традиційним тогочасним уявленням, здійснивши історичну подорож, яка до них вважалося неможливою.