Залежність

Наркоманія — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання наркотичних речовин.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Що викликає, скажімо, залежність від героїну?
Що за дурне питання!
Це ж очевидно.
Всі ми це знаємо: залежність від героїну викликає героїн.
Працює це так: якщо вживати героїн протягом 20 днів, то на 21-й день ваше тіло буде фізично дико відчувати потребу в героїні, оскільки в цьому наркотику присутні особливі хімічні речовини.
Це і називається залежністю.
Але є хитрість.
Майже все, що ми, як нам здається, знаємо про наркоманію, — неправда.
Якщо ви, наприклад, зламали стегно, вас відправлять до лікарні та будуть давати багато діаморфіну протягом тижнів або навіть місяців.
Діаморфін — це героїн.
Причому набагато сильніший, ніж може дістати наркоман, оскільки він не забруднений домішками, які в нього додають дилери.
Поруч з вами повно людей, які прямо зараз отримують в лікарнях високоякісний героїн.
Тож хоча б деякі з них повинні стати наркоманами, чи не так?
Це питання ретельно вивчалося.
Вони не стають наркоманами.
Ваша бабуся не підсіла на наркотики після заміни стегна.
Чому?
Сучасна теорія наркоманії виведена з експериментів, проведених ще на початку XX століття.
Експеримент досить простий: береться щур і поміщається в клітку з двома поїлками.
В одній — просто вода, в іншій — вода з додаванням героїну або кокаїну.
Майже після кожного такого експерименту щури прив'язуються до води з наркотиками та постійно до неї повертаються, поки не вмирають.
Але в 1970-х роках Брюс Александр, професор психології, помітив дещо дивне в цьому експерименті: щур поміщається в клітку один.
Йому не залишається нічого робити, крім того, як приймати наркотики.
Він подумав: «А якщо спробувати по-іншому?»
І побудував Щурячий парк — по суті, рай для щурів: розкішна клітка, де у щурів були кольорові кульки, тунелі, по яких можна лазити, купу друзів, з якими можна грати, і де щури могли займатися сексом — все, що щур може побажати.
І у них були поїлки зі звичайною водою і з водою з наркотиками.
І ось дивна річ: в Щурячому парку щури майже не пили воду з наркотиками.
В них не було залежності та передозування.
Але, може бути, це просто особливість щурів?
На щастя, схожий експеримент був здійснений і над людьми: війна у В'єтнамі.
20% американських солдатів використовували купу героїну.
Американці почали хвилюватися, що на вулицях США з'являться сотні тисяч наркоманів, коли війна закінчиться.
Але вдома солдатів досліджували та виявили дещо приголомшливе: вони не пішли лікуватися від наркоманії.
У них навіть не було ломки.
95% просто перестали приймати наркотики, повернувшись додому.
Якщо вірити в стару теорію наркоманії, це абсолютно незрозуміло.
Але якщо вірити в теорію професора Александра, все абсолютно ясно, оскільки якщо вас помістити в жахливі джунглі в чужій країні, де ви не хочете бути й де вас можуть змусити вбивати або можете померти, героїн — чудовий спосіб проводити час.
Але як тільки ви повертаєтеся додому, до друзів і сім'ї, вас все одно що беруть з тієї першої клітки та поміщають в людський Щурячий парк.
Справа не в хімічних речовинах, справа у вашій клітці.
Треба думати про наркоманію по-іншому.
У людей є природна потреба у зв'язках і контакті.
Коли ми щасливі й здорові, ми контактуємо з людьми навколо нас.
Але коли ми не можемо цього зробити через травми, ізоляції або життєві невдачі, ми прив'язуємося до чого-небудь, що дає нам відчуття полегшення.
Може бути, це смартфон, може бути, це порнографія, комп'ютерні гри, reddit, казино або кокаїн.
Але ми до чогось прив'язуємося, бо така людська природа.
Шлях від нездорових зв'язків — створювати здорові зв'язки, взаємодіяти з людьми, з якими вам приємно.
Наркоманія — всього лише один з симптомів кризи роз'єднаності, того, що відбувається навколо нас.
Ми всі це відчуваємо.
Починаючи з 1950-х років, середня кількість близьких друзів у американців постійно зменшується.
Одночасно з цим, площі їх будинків постійно збільшуються.
Люди воліють площу друзям, речі спілкуванню.
Війна з наркотиками, що триває вже майже ціле століття, зробила все ще гірше.
Замість того, щоб допомагати людям і полегшувати їх життя, ми ізолюємо їх від суспільства, ми ускладнюємо їм пошук роботи й стабільності, ми відбираємо допомогу і підтримку, якщо знаходимо у них наркотики, ми відправляємо їх в тюрми — буквальні клітки, ми поміщаємо людей, яким погано, в ситуації, де їм стає тільки гірше, і ненавидимо їх за те, що вони не одужують.
Ми занадто довго говорили про індивідуальне звільнення від наркоманії.
Але нам слід поговорити про соціальне звільнення.
Бо щось не так з нами, як з групою.
Нам потрібно побудувати суспільство, більше схоже на Щурячий парк і менше — на ізольовані клітки.
Потрібно змінити наш неприродний спосіб життя і заново знайти один одного.
Протилежність наркоманії не тверезість.
Протилежність наркоманії — спілкування.
Це відео створено спільно з Йоганном Харі, автором книги «В гонитві за криком: перший і останній дні Війни з наркотиками».
Він люб'язно погодився співпрацювати з нами, щоб створити це відео.
Радимо почитати його книгу.