Недавнє дослідження показує, що люди, які віддають перевагу світському мисленню та науці, а не релігійним авторитетам, найчастіше зберігають магічні чи забобонні уявлення — за умови, що у них зберігається хоча б слабкий зв'язок із якоюсь релігійною традицією. Ці висновки, опубліковані в журналі Social Forces, дозволяють припустити, що сучасне зрушення у бік раціональності не усуває "зачарованість" світом, а лише перенаправляє її, виводячи за межі організованих інститутів.
Соціологи вивчають процес секуляризації у постіндустріальних країнах. У цьому контексті цей термін зазвичай означає зниження соціального впливу релігійних інститутів, а не повне зникнення особистої віри. У міру того, як церкви та релігійні лідери втрачають здатність монополізувати питання моралі та регулювати поведінку людей, вакуум, що утворився, часто заповнюється альтернативними духовними практиками.
Історично магія і релігія існували пліч-о-пліч, хоча на практиці вони функціонують по-різному. Релігія, як правило, передбачає віру в бога чи богів, пропонує універсальні пояснення буття та об'єднує послідовників у єдину моральну спільноту. Магія ж, навпаки, будується на свого роду "угоді": людина намагається впливати на надприродні сили, щоб отримати цілком земні блага. І тому не потрібно ні формальної теології, ні централізованого інституту.
Багато в чому магія структурно схожа на ранні форми наукового мислення. Обидві системи виходять із того, що всесвіт функціонує згідно з деякими механічними закономірностями, які людина може розкрити та використовувати у своїх цілях. Магія обіцяє відчутні, практичні результати, не вимагаючи при цьому беззастережної відданості релігійній доктрині. Саме цей "механістичний" підхід робить магію привабливою альтернативою для тих, хто цінує наукові відкриття, але прагне зберегти відчуття таємниці.
В епоху наукової революції багато мислителів, які заклали основи природознавства, захоплювалися алхімією та астрологією. Вони сприймали всесвіт як складну загадку, яку можна розгадати за допомогою ретельних спостережень та таємних знань. І хоча сучасна наука з часом відмовилася від надприродних пояснень на користь суворої емпіричної перевірки, психологічна потреба впливати на невидимі сили нікуди не поділася. Магічне мислення може давати людині відчуття контролю за власною долею, зміцнюючи оптимізм у хаотичному світі.
Дослідження проводилося під керівництвом соціолога Пола Фрозе із Бейлорського університету; в роботі також брали участь Ісайя Кінг з Університету Карсон-Ньюман та Жуйцянь Лі з Американського університету. Метою вчених було вивчення уявлень про надприродне у людей, які ставлять науку та індивідуальну свободу вище за організовану релігію. Вони припустили, що науковий світогляд може, по суті, створювати умови, в яких стародавні забобони та магічне мислення процвітають поза рамками релігії.
Дослідники проаналізували дані опитування Baylor Religion Survey 2025 - репрезентативного для всієї країни дослідження, в якому взяли участь 1812 дорослих американців. Респондентам ставили широке коло питань про їхні духовні практики, відвідування релігійних служб та філософські погляди. На основі отриманих відповідей автори розробили шкалу для вимірювання концепції, яку вони назвали світським раціоналізмом.
Ця шкала дозволила виявити людей, які покладаються виключно на науку як спосіб пізнання світу. Вона також охопила тих, хто вважає, що моральні рішення мають ґрунтуватися на людському досвіді, а не на релігійних вченнях. Респонденти з високими показниками за цією шкалою воліли самостійно осмислювати духовні питання і загалом виявляли байдужість до офіційних релігійних доктрин.
Для класифікації надприродних вірувань дослідники розробили три окремі шкали, засновані на групах відповідей, отриманих під час опитування. Перша шкала оцінювала віру в традиційні чудеса — наприклад, переконання, що дива відбуваються в наші дні й відбуваються Богом. Друга шкала стосувалася віри в магію: сюди увійшли уявлення про привиди, прокльони, передбачення майбутнього, спілкування з мертвими, а також віра в те, що неживі предмети мають душу.
Третя шкала охоплювала повсякденні забобони. До них належали виконання невеликих ритуалів, щоб уникнути неприємностей, прагнення не "наврочити" будь-що або, наприклад, дискомфорт при покупці будинку, в якому сталося вбивство. Потім дослідники застосували статистичні моделі, щоб з'ясувати, як рівень світського раціоналізму людини співвідноситься з його показниками за кожною з трьох шкал - "чудеса", "магія" та "забобони".
Первинний аналіз виявив чітке розмежування між традиційними релігійними віруваннями та індивідуалізованим сприйняттям надприродного. Як і очікувалося, респонденти з високим рівнем світського раціоналізму набагато рідше вірили у традиційні дива. Прихильність до науки й людського розуму виявилася пов'язаною з рішучим неприйняттям ідеї божественного, інституціоналізованого втручання у перебіг подій.
Щодо альтернативних форм "зачарованого" сприйняття світу картина виявилася іншою: вищий рівень світського раціоналізму, навпаки, корелював із сильнішою вірою в магію та забобони. Таким чином, раціоналістична думка не викорінює віру в надприродне повністю, а швидше сприяє її трансформації у бік більш індивідуалізованих, "механістичних" форм.
Дослідники також врахували демографічні чинники, такі як вік, стать, рівень освіти та дохід. З'ясувалося, що дохід має слабкий негативний зв'язок із вірою в магію: більш забезпечені люди дещо рідше дотримуються подібних поглядів. Рівень освіти, своєю чергою, не показав статистично значущого зв'язку з жодною із трьох категорій надприродних вірувань.
Щоб глибше вивчити це питання, наукова група проаналізувала, як релігійне залучення взаємодіє зі світським раціоналізмом. Респондентів розділили на групи залежно від їхньої віри в Бога, релігійної приналежності та частоти відвідин церкви. Це дозволило з'ясувати, чи однаково проявляється зв'язок між раціоналізмом і вірою в магію у переконаних атеїстів і тих, хто зберігає певний зв'язок з церквою.
Результати показали, що переконані невірники, а також люди, які ніколи не відвідують релігійні служби, не відчули посилення магічного мислення через свої раціоналістичні погляди. У повністю світських людей зв'язок між раціоналізмом і вірою в магію чи забобони практично зникає, що узгоджується з традиційними уявленнями про процес секуляризації. Іншими словами, серед цих людей раціоналістичний склад розуму більше не був пов'язаний з сильнішою вірою в магію чи забобони.
Магія найбільш активно процвітає серед людей, які поєднують світський раціоналізм із релігійними звичками, що зберігаються. Позитивний зв'язок між раціоналізмом і вірою в магію особливо яскраво виражений у тих, хто продовжує вірити в Бога, зараховує себе до якоїсь релігії або відвідує церковні служби. Такі люди ніби існують у гібридному культурному просторі, де світське мислення є сусідами з духовною відкритістю.
Це співвідноситься з концепцією, яку соціологи називають "обмеженою спорідненістю" (bounded affinity). Відповідно до цієї теорії, помірний рівень релігійності створює сприятливе середовище виникнення альтернативних вірувань. Людина має бути достатньо відкритою надприродному, щоб допускати існування невидимих сил, але при цьому достатньо дистанційована від суворих релігійних догм, щоб виявляти інтерес до нетрадиційних ідей. Світський раціоналізм, мабуть, забезпечує саме таку дистанцію.
Дослідники інтерпретують це свідченням того, що традиційні релігійні інститути активно контролюють межі допустимого у сфері надприродного. Коли люди, зберігаючи відданість вірі, починають дотримуватися світського раціоналізму, вони поступово виходять за межі інституційних доктрин. Це створює благодатний ґрунт для захоплення "несанкціонованими" надприродними феноменами — такими як привиди, прокляття чи ворожіння.
Це дослідження пропонує детальний погляд на еволюцію сучасних систем вірувань, проте воно спирається на дані соціологічних опитувань. Оскільки ці дані фіксують ситуацію лише у певний час, автори неспроможні довести, що прийняття раціоналістичного світогляду безпосередньо веде до віри у магію. Результати лише вказують на наявність статистичного зв'язку між цими типами мислення.
Крім того, використане в роботі широке визначення магії поєднує різні духовні концепції. Полювання за привидами, ворожіння, діяльність екстрасенсів та "надприродне" цілительство — все це виявляється під однією концептуальною парасолькою. Хоча такий підхід допомагає виявити загальні тенденції, він може приховати різницю між звичайними забобонами й глибокою, щирою вірою в паранормальні явища.
У майбутніх дослідженнях можна було б вивчити, як подібні індивідуальні магічні уявлення поширюються в сучасну епоху, зокрема через соціальні мережі. Онлайн-платформи стали майданчиком для безлічі "гуру" у сфері добробуту (wellness) та духовних підприємців, які діють поза рамками традиційних інститутів. Це цифрове середовище може бути ідеальним каталізатором для синтезу наукоподібної лексики з давніми магічними концепціями.
