Leopardus tilcayo (або тілкайська тигрова кішка) - це струнка плямиста тварина з округлими вухами. Ця кішка менша за звичайну домашню; вона мешкає в болівійських Юнгасах - хмарних лісах на стику Анд та басейну Амазонки. Опис нового виду було вперше опубліковано у журналі Current Biology.
Виявлення нового відносно великого ссавця — велика рідкість. Не дивно, що більшість новостворених видів тварин відрізняються невеликими розмірами, зазначила Паола Ногалес-Аскаррунс, співавтор дослідження та керівник програми зі збереження диких кішок *Programa de Investigación de Félidos Bolivia* (Болівійська програма досліджень та охорони котячих).
"Цього разу йдеться про кішку. Це справді щось нове. Такого не траплялося вже 100 років", — сказала вона. "Ніхто раніше не давав їй назви та не описував цей вид."
Чисельність популяції Leopardus tilcayo поки не встановлена.
"Ми справді не знаємо, скільки таких кішок залишилося у дикій природі", — каже Ногалес-Аскаррунс, чия природоохоронна діяльність фінансується National Geographic. "Нам необхідні наукові дані та додаткові дослідження, щоб відповісти на це питання, адже це є критично важливим для збереження виду."
Тигрові кішки — невеликі дикі представники роду Leopardus, що мешкають у Південній та Центральній Америці, — стикаються із серйозними загрозами виживанню через розширення господарської діяльності та розвитку сільського господарства.
Згідно з новим дослідженням, у Південній Америці налічується п'ять видів тигрових кішок.
"Всі вони мешкають у місцях, які стрімко зникають", - зазначив Тадеу де Олівейра, співавтор дослідження та еколог з Університету штату Мараньян у Бразилії.
Вигляд "Leopardus tilcayo", можливо, так і залишився б непоміченим, якби не спостережливість Ногалес-Аскаррунс. Вона працює волонтером у центрі реабілітації диких тварин Senda Verde («Зелена стежка»), розташованому неподалік Ла-Паса.
"Я побачила цю кішку. Вона була дуже, дуже маленькою – я навіть не могла повірити, наскільки", – розповіла Ногалес-Аскаррунс. "Я подумала, що це кошеня."
Тварину приніс чоловік із лісового поселення неподалік Ла-Паса, який прийняв його за домашнє кошеня (згідно з записами центру). Він годував звіра локшиною, рисом та яйцями, але потім зрозумів, що має справу з дикою твариною і не зможе забезпечити йому належного догляду, тому й відвіз його до притулку.
Спочатку колеги в центрі припустили, що це може бути вже відомий вид кішки з Бразилії, однак Ногалес-Аскаррунс сумнівалася в цьому.
"Якщо придивитися до плям або хвоста, стає ясно, що вони не збігаються", - пояснила вона.
Ногалес-Аскаррунс провела генетичний аналіз, використовуючи зразки тканин цієї кішки та ще однієї особини, яка також потрапила в Senda Verde. Результати показали, що обидві кішки належать до того самого унікального виду, який відокремився від інших ліній тигрових кішок приблизно 1,4 мільйона років тому. Цього генетичного розходження досить, щоб класифікувати його як новий вид.
Втім, за словами Ногалес-Аскаррунс, місцеві жителі Болівії знали про існування цього виду протягом багатьох поколінь.
"Цю кішку називають 'тілкайо' (tilcayo). І коли запитуєш: 'Чи є у цього слова значення в мовах кечуа, аймара чи інших мов корінних народів?', вони відповідають: 'Ні, мій дідусь просто казав, що це тилкайо'", - розповіла Ногалес-Аскаррунс. "Це традиційні знання, які має місцева спільнота. Ми хотіли зберегти ці знання і не давали тварині іншу назву."
Вчені нерідко поповнюють класифікацію ссавців новими видами: згідно з дослідженням, опублікованим минулого року, це відбувається приблизно 65 разів на рік. Проте багато хто з цих нових видів — у тому числі деякі нещодавно описані дикі кішки — з'являються внаслідок поділу вже відомих видів. Це відбувається, коли вчені виявляють, що тварини, які раніше вважалися представниками одного виду, мають достатньо генетичних відмінностей, щоб їх можна було розділити на два самостійні види.
Наприклад, димчастий леопард Зондських островів (вид Neofelis diardi), що мешкає на острові Борнео, був офіційно визнаний окремим видом лише у 2006 році, після того, як вчені виявили генетичні відмінності його геному від геному материкових родичів. При цьому зразки цієї тварини зберігалися у музейних колекціях задовго до цього моменту.
А ось Тілкайо став для вчених абсолютно новим відкриттям.
"У нас не було музейних зразків", – зазначив де Олівейра. "Раніше цей вид не був описаний та не потрапляв у колекції."
Ногалес-Аскаррунс вважає, що цей новий вид, ймовірно, перебуває під загрозою зникнення. Вона розглядає це відкриття як ще один аргумент на користь охорони природи.
"Це ще одна причина захищати наш світ", - сказала вона.
