Як розв'язати будь-яку глобальну кризу?

Криза (грец. κρίσις — рішення; поворотний пункт) — розлад, занепад, загострення (політичних, економічних, соціальних) суперечностей, а також переломний момент хвороби, коли стан хворого поліпшується чи погіршується.

Привіт, це "Хвилина Землі".
У 1985 році ми дізналися, що світу, яким ми його знали, настав кінець: озоновий шар нашої атмосфери, який поглинає левову частку ультрафіолетового випромінювання від Сонця, у деяких місцях втратив до 40% озону за 10 років.
Якби ця тенденція збереглася, "озоновий щит" став би настільки "слабким", що за кілька десятиліть УФ-промені знищили б світові запаси їжі та спричинили епідемії сліпоти й раку шкіри по всьому світу.
Але ось ми тут, сорок років потому.
У нас є багато проблем, але "озонова антиутопія" не стала реальністю.
І все завдяки тому, що в 1985 році ми почали дотримуватися напрочуд простої формули, яка допомогла нам відвернути ймовірний озоно-апокаліпсис.
Перший крок: Зрозуміти проблему.
Що ж викликає руйнування молекул озону?
Головними "підозрюваними" стали штучно створені сполуки під назвою CFC (сі-еф-сі) або хлорфлуоркарбони, які використовувалися повсюди: в аерозольних балончиках і холодильниках.
Вчені виявили, що коли ці молекули досягають дуже холодних стратосферних хмар, і потрапляють під вплив ультрафіолетового випромінювання Сонця, то вивільняють хлор і монооксид хлору, які руйнують озон в циклі реакцій, де кожен атом хлору може зруйнувати сто тисяч молекул озону.
Другий крок: Застосувати науковий підхід при плануванні.
Невдовзі стало зрозуміло: хлорфлуоркарбонів потрібно позбутися.
Але оскільки сотні промислових підприємств використовували сполуки CFC як паливо чи холодоагенти, вченим довелося напрочуд швидко розробити молекули-замінники, які могли б робити те саме, що й молекули CFC, але без супутніх побічних "озоноруйнівних" ефектів.
Крок третій: Добитися підтримки політичних сил.
До 1987 року, всього через два роки після виявлення "озонової діри", багато розвинутих країн підписали договір - Монреальський протокол - про припинення виробництва деяких речовин, що руйнують озон.
Таким чином, хлорфлуоркарбони поступово перестали надходити у повітря.
Крок четвертий: Використовуйте кожну нагоду.
Багато різних речей могли завадити підписанню Монреальського протоколу.
Наприклад, тодішній президент США Рональд Рейган - один з найбільших потенційних противників через його негативне ставлення до регуляторних заходів - пережив рак шкіри.
Його на подив палка підтримка була ключовою для ратифікації договору.
Відтоді концентрація CFC в атмосфері знизилася на 98%.
І ми на шляху до того, що озоновий шар до 2075 (дві тисячі сімдесят п'ятдесятого) року повністю відновиться.
Ми використали таку ж чотириетапну формулу для успішного подолання інших глобальних криз на кшталт ліквідації натуральної віспи.
Перший крок: усвідомлення проблеми.
Вірусологи з'ясували, що на відміну від таких хвороб як бубонна чума і жовта гарячка, збудники яких інкубуються в інших тваринах, натуральна віспа була унікальною хворобою нашого виду, яка залежала виключно від поширення між людьми.
Другий крок - науково обґрунтоване планування.
Якби ми змогли унеможливити передачу вірусу від людини до людини, то змогли б позбутися його назавжди.
Було використано стратегію задіяння груп висококласних фахівців, які вакцинували людей в місцях спалахів хвороби.
Третій етап. Політична угода.
У 1966 (тисяча дев'ятсот шістдесят шостому) році Всесвітня організація охорони здоров’я залучила всі країни до участі в програмі ліквідації натуральної віспи.
По-четверте, нам певною мірою пощастило, оскільки ті, хто пережив віспу, мали характерні впізнавані шрами, тож було легко помітити спалахи хвороби, і швидко вакцинувати всіх поблизу.
До 1979 року на Землі вже не було жодної людини, інфікованої вірусом натуральної віспи.
Ця хвороба була ліквідована, що врятувало приблизно 200 мільйонів життів.
Але сам лиш факт існування базової формули запобігання глобальної катастрофи не означає, що її втілення буде легким.
Наші теперішні та майбутні кризи - від кліматичних змін та пандемії до ядерної війни та віроломства штучного інтелекту - розв'язати буде набагато важче.
Незважаючи на те, що в нас є розвиненіша наука, ми також маємо роз'єднувальну політику, що ускладнює міжнародне співробітництво.
Але ми успішно врятували світ від руйнівних молекул і людство - від небезпечного вірусу в минулому.
Якщо ми слідуватимемо формулі, то зможемо зробити це знову.
І знову, і знову, і знову.