Як долетіти до Сонця

Сонце (лат. Sol) — зоря, що є центром Сонячної системи.

Радіоактивні відходи - їх у нас багато, і вони лишатимуться небезпечними десятки тисяч років, і ми не знаємо, як їх повністю утилізувати.
То чому б нам просто не відправити їх у космос, на Сонце?
Ну, по-перше, використовувати ракету для запуску радіоактивних відходів дуже небезпечно, оскільки ракети іноді вибухають під час запуску, і така подія, фактично, буде вибухом великої брудної бомби.
Але головна причина полягає в тому, що дістатися до Сонця дуже важко.
Може здаватися, що це повинно бути легко, оскільки гравітація Сонця притягує нас постійно.
Так і є, але ми також обертаємося дуже швидко навколо Сонця.
Тож, падаючи на нього, ми фактично не наближаємося до Сонця.
Для того, щоб врізатися в Сонце, вам потрібно уповільнитися так, щоб ви не рухалися в бік надто швидко.
Земля і все на ній рухається навколо Сонця на швидкості приблизно 30 кілометрів на секунду, тож вам доведеться пришвидшитися до 30 км/с в бік, протилежний руху Землі по орбіті, щоб припинити рухатися навколо Сонця і почати нарешті вертикально падати на нього.
І ви мусите сповільнитися повністю, інакше, навіть через порівняно невелику горизонтальну швидкість, ви не влучите у Сонце, а лиш облетите його по еліптичній орбіті.
Гаразд, швидкість 30 км/с дуже велика, але наскільки це швидко?
Перебуваючи на земній орбіті, вам потрібно додатково збільшити свою швидкість на 11 км/с в бік руху Землі, щоб звільнитися від гравітаційних кайданів Сонячної системи.
Тобто, впасти на Сонце набагато важче, ніж взагалі вирватися з його гравітаційних обіймів.
Дозвольте мені сказати це ще раз:
Для того, щоб дістатися інших зірок потрібне менше прискорення, ніж щоб дістатися нашого власного Сонця.
Це не вкладається в голові.
Але все стає іще дивнішим, оскільки тяжіння, зумовлене масою об'єкта при наближенні до нього посилюється, то чим менше ваша орбіта, тим вищою буде ваша орбітальна швидкість.
Наприклад, Меркурій рухається навколо Сонця зі швидкістю в півтора раза вищою ніж Земля, тоді як швидкість Плутона у 6 разів менша.
А це означає, що долетіти до Сонця з орбіти Меркурія набагато важче ніж з орбіти Землі.
Хоча ви й ближче, але вам доведеться розігнатися до швидкості 48 км/с замість 30 км/с, як це було для Землі.
І досягнути Сонця простіше з орбіти Плутона, оскільки вам потрібно розігнатися до швидкості 5 км/с в напрямі проти руху Плутона.
Фактично, якщо ви намагаєтеся впасти на Сонце за допомогою ракети, набагато ефективнішим буде спочатку відправитися до зовнішньої сонячної системи, де ваша швидкість буде набагато нижчою і лиш тоді знову запустити двигуни, щоб компенсувати невисоку орбітальну швидкість, що дозволить вам впасти просто на Сонце.
І саме тому траєкторії перших місій космічних апаратів НАСА для вивчення Сонця пропонувалося прокласти спочатку до Юпітера, щоб легше було уповільнити рух і дістатися до Сонця.
Зрештою вони вирішили використати повторні прольоти біля Венери, щоб уповільнити зонд і заощадити ракетне паливо на шляху до Сонця.
Але те, як само сила тяжіння допомагає це зробити, є темою іншого відео.