Чому наші тіла старіють

Старіння — процес поступового руйнування і втрати важливих функцій організму або його частин, зокрема здатності до розмноження і регенерації.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

У 1997 році француженка, на ім'я Жанна Кальман померла через 122 роки й 163 дні після народження, ставши таким чином найстарішою відомою в історії.
Її вік був настільки приголомшливим, що один багатій пообіцяв один мільйон доларів тому, хто поб’є її рекорд.
Однак насправді дожити до такого віку, чи навіть більше, це — свого роду досягнення, на яке не кожний, а може і взагалі ніхто не здатен.
Організм людини не розрахований на екстремальну тривалість життя.
Ми обмежені приблизно дев’яноста роками.
Але, що ж таке старіння?
І як воно протидіє намаганню організму залишатися живим якнайдовше?
Інтуїтивно, ми розуміємо, що означає ставати старшим.
Для декого це означає рости або дорослішати, а ось для інших — старішати.
Однак, дати чітке наукове визначення старіння — це не просте завдання.
Можна сказати, що старіння відбувається, коли внутрішні процеси й взаємодія організму з навколишнім середовищем, наприклад, сонячним випромінюванням і токсинами в повітрі, воді і їжі викликають зміни в структурі й функціонуванні молекул та клітин тіла.
Ці зміни, своєю чергою, викликають погіршення функцій, а потім і відмову всього організму.
Точні механізми старіння поки недостатньо добре вивчені, однак, нещодавно вчені виділили дев’ять фізіологічних ознак старіння, починаючи від генетичних змін, і аж до змін в регенеративній здатності клітин, які відіграють головну роль.
По-перше, з роками наш організм накопичує генетичні помилки у вигляді пошкодження ДНК.
Це відбувається природним чином під час реплікації ДНК, а також ДНК клітин, які не діляться.
Особливо схильними до таких пошкоджень є органели під назвою мітохондрії.
В мітохондріях синтезується аденозин трифосфат, або скорочено АТФ, головне джерело енергії для всіх клітинних процесів.
До того ж мітохондрії регулюють багато різних процесів в клітині й грають важливу роль в запрограмованій клітинній смерті.
Якщо функціонування мітохондрій згасає, то функціонування клітин, а потім і цілих органів теж погіршується.
Інші зміни спостерігаються в профілях експресії генів, також відомих як епігенетичні зміни, які стосуються клітини тканин організму.
Ті гени, які мовчать, або їх експресія пригнічена у новонароджених, стають помітними у старших людей, через що розвиваються дегенеративні захворювання, які пришвидшують старіння, як от хвороба Альцгеймера.
Навіть, якби ми могли уникнути всіх цих шкідливих генетичних змін, навіть наші власні клітини не змогли б врятувати нас.
Загально відомий факт: клітинна регенерація, джерело або суть життя, погіршується з віком.
ДНК у наших клітинах упаковано у вигляді хромосом, кожна з яких має дві захисні ділянки на своїх кінцях — теломери.
Вони вкорочуються з кожним поділом клітини.
Коли теломери стають занадто короткими, клітини припиняють ділитися і вмирають, зменшуючи здатність організму до самовідновлення.
З віком клітини також старіють і цей процес зупиняє клітинний цикл в загрозливій для клітини періоди, наприклад, під час розвитку раку.
В той самий час, реакція стає активнішою в міру старіння.
Ріст клітин припиняється, через що їхня здатність розмножуватись теж зникає.
Старіння також зачіпає стовбурові клітини в багатьох клітинах, які можуть необмежено ділитися для поповнення інших клітин.
З віком кількість стовбурових клітин зменшується.
І вони, як правило, втрачають свій регенеративний потенціал, що впливає на оновлення тканин її підтримання функціонування наших органів.
Інші зміни стосуються здатності наших клітин функціонувати належним чином.
У міру старіння вони все менше здатні контролювати якість білків, через що в організмі накопичуються пошкоджені білки, або, навіть, токсичні речовини, що приводять до надмірної метаболічної активності, яка може бути смертельною для цих клітин.
Також сповільнюється обмін речовин між клітинами, через що, в підсумку, погіршується функціонування організму загалом.
Багато чого про старіння ми ще не розуміємо.
Зрештою, чи все, що потрібно для довгого життя зводиться до харчування, фізичної активності, медицини?
Або ж потрібно щось іще?
Чи можуть технології, на кшталт нанороботів, які відновлюють клітини, або генної терапії, продовжити наше життя?
І чи хочемо ми жити довше, ніж живемо зараз?
Обравши як джерело натхнення 122 роки, ми не знаємо, куди нас заведе цікавість.