Чому Великий китайський мур настільки винятковий

Великий китайський мур (кит. 长城, пін. chángchéng, «довга стіна») — низка кам'яних та земляних укріплень у північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Дракон із землі та каміння завдовжки 21 000 кілометрів летить сільськими закутками Китаю, уособлюючи таку ж довгу та звивисту історію, як і він сам.
Великий мур спочатку складався із численних земляних стін, споруджених окремими феодальними державами у період Чуньцю для захисту від кочовиків із півночі Китаю та сусідніх держав.
Під час об’єднання держав у 221 до н.е. під проводом імператора Цінь Ши Хуанг, Тибетське плато й Тихий океан стали природними бар’єрами, однак гори на півночі залишилися вразливим місцем, що відкривало дорогу для вторгнень монголів, турків та сьонгну.
Для захисту імператор розбудував маленькі стіни, споруджені його попередником, з’єднуючи одні та фортифікуючи інші.
Коли споруда розрослася від Лінтао на заході до Ляодонг на сході, вона стала відомою як Довга стіна.
Для закінчення будівництва імператор залучав солдатів та селян, що часто відбувалося проти їхньої волі.
З десятків тисяч будівельників стіни в період династії Цінь, багато хто — насильно мобілізовані селяни, інші — злочинці, що відбували покарання.
У часи династії Хань стіна продовжувала рости, сягнувши 3700 миль, простягаючись від Дунхуанг до затоки Бохайвань.
Хань-Вуді, імператор династії Хань, далі використовував примусову працю, а стіна отримала репутацію горезвісного місця страждань.
У віршах та легендах переповідалося про поховання робочих у величезних могилах поблизу чи навіть у самій стіні.
І хоча жодних людських останків у стінах не знайдено, могили підтверджують факт, що багато робочих померло від нещасних випадків, голоду та виснаження.
Громіздкість стіни не робила її невидимою.
Чингісхан та його син Хубилай зуміли подолати стіну під час навали монголів в XIII столітті.
Із встановленням правління династії Мінь у 1368, стіну почали укріплювати й добудовувати, використовуючи цеглу та каміння з місцевих печей.
Заввишки 7 метрів і завширшки 6, 8850-кілометрова стіна мала сторожові вежі.
При появі кочівників із вежі на вежу передавалися вогняно-димові сигнали, поки не прибувало підкріплення.
Малі проміжки у стінах давали змогу скидати вогонь на нападників, більші — використовувались для кидання каміння.
Однак навіть цієї нової й покращеної стіни було не достатньо.
У 1644 північні клани Маньчжу скинули династію Мінь, так почалося правління династії Цін, яка приєднала територію Монголії.
Отже, уже вдруге Китаєм правили люди, яких намагалася стримати стіна.
З розширенням кордонів за межі Великого муру фортифікація втратила своє значення.
Без постійного підтримання стіна перетворилася в руїни, земляні укріплення розмилися, а цегла та каміння почали використовувати як будівельні матеріали.
Однак її місія не припинилася.
Під час Другої світової війни Китай використовував деякі її частини для оборони від японських загарбників, деякі частини, за чутками, слугують для військових навчань.
Головна цінність Великого муру сьогодні — культурна.
Як одна з найбільших створених людиною споруд на Землі у 1987 він увійшов до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Побудована для того, щоб не допустити людей в Китай, сьогодні Велика китайська стіна вітає мільйони відвідувачів щороку.
Наплив туристів призвів до погіршення стану споруди, тому китайський уряд запровадив низку ініціатив для її збереження.
Часто можна почути, що це єдина створена людиною споруда, яку видно з космосу.
На жаль, це не правда.
У межах низької навколоземної орбіти усі структури, як-от мости, магістралі та аеропорти, видимі, а Велика стіна лише ледь помітна.
З місяця її взагалі не побачиш.
Нам необхідно вивчати Велику китайську стіну на Землі, тому що кожного року відкриваються все нові частини стіни, які відходять від основних споруд, розширюючи цей визначний пам'ятник людським досягненням.