Будьте готові до гібридного мислення (Рей Курцвейл)

Мислення — процес перетворення фактів, інформації, емоцій тощо на цілісне й упорядковане знання.

Дозвольте я розкажу вам історію.
Вона почалась 200 мільйонів років тому.
Це історія про неокортекс, що значить "нова кора".
Перші ссавці - а тільки в них був неокортекс - були мишоподібними створіннями.
У них він був розміром, як поштова марка, такий же тонкий, і створював тонку оболонку навколо їхнього мозку, величиною з волоський горіх, але він був здатний до нового типу мислення.
Окрім фіксованої поведінки, яку демонстрували не ссавці, він міг винаходити нову поведінку.
Коли миша втікає від хижака, її шлях блокований і вона спробує винайти нове рішення.
Це може спрацювати, а може й ні, але якщо так, вона запам'ятає це і матиме нову поведінку, це може поширюватись як вірус між рештою виду.
Інша миша, спостерігаючи за цим, могла б сказати: "О, це дуже розумно, обійти навколо того каменя", і прийняти нову поведінку до себе.
Не ссавці не могли робити нічого з того.
Вони мали фіксовану поведінку.
Вони могли б засвоїти нову поведінку, але не протягом одного життя.
Протягом, можливо, тисячі життів, може розвинутись нова фіксована поведінка.
Це було абсолютно нормально 200 мільйонів років тому.
Середовище змінювалось дуже повільно.
Проходили 10 000 років, щоб відбулась значна зміна в середовищі, і протягом того періоду часу створювалась нова поведінка.
І коли все йшло добре, щось трапилось.
Шістдесят п'ять мільйонів років тому, трапилась раптова, жорстока зміна в середовищі.
Ми називаємо її Крейдове вимирання.
Це було тоді, коли вимерли динозаври разом з 75-ма відсотками видів тварин і рослин, і ось тоді ссавці заповнили свою екологічну нішу.
І еволюція тоді сказала: "О, цей неокортекс непоганий матеріал", і почала вирощувати його.
Ссавці почали збільшуватись, їх мозок збільшувався ще більшими темпами, а неокортекс збільшувався ще швидше за них і сформував ці складки та звивини, по суті, щоб збільшити свою площу поверхні.
Якщо ви візьмете людський неокортекс і розтягнете його, то він буде розміром зі столову серветку, і усе ще тонкий.
Його товщина приблизно, як в столової серветки.
Але в ньому дуже багато звивин і складок, які складають 80 відсотків нашого мозку, і саме тут проходять наші думки, він також є величезним субліматором.
Ми усе ще маємо старий мозок, що відповідає за наші базові прагнення та стимули, можливо, в мене є прагнення до підкорення, але воно буде сублімоване неокортексом у написання поеми, чи розробку додатку, чи презентацію на TED.
І всі ці дії насправді відбуваються в неокортексі.
П'ятдесят років тому я написав статтю, де описав свій погляд на те, як працює мозок, і я описав це, як послідовність модулів.
Кожен модуль може працювати згідно з шаблоном.
Він може вивчити шаблон.
Він може запам'ятати шаблон.
Він може реалізувати шаблон.
І ці модулі були ієрархічно організовані, ми створили цю ієрархію власним мисленням.
50 років тому цього було замало для продовження.
Це привело мене до зустрічі з президентом Джонсоном.
Я думав про це 50 років, і півтора року тому я видав книгу "Як створити Розум", в якій була та ж теза, але тепер є безліч доказів.
Кількість даних, які ми отримуємо про мозок в нейрології, збільшується вдвічі кожного року.
Просторова точність сканування мозку всіх типів подвоюється кожного року.
Зараз ми можемо заглянути всередину живого мозку і побачити окремі міжнейронні з'єднання, що з'єднуються та роз'єднуються в реальному часі.
Ми можемо бачити, як ваш мозок створює власні думки.
Ми можемо бачити, як ваші думки створюють ваш мозок, що є ключем до того, як він працює.
Дозвольте я коротко опишу, як він працює.
Я підрахував кількість цих модулів.
Їх приблизно 300 мільйонів, і ми створюємо з них ієрархію.
Я дам вам простий приклад.
Є велика група модулів, що можуть розпізнавати горизонтальну риску великої літери "Я", і це все, за що вони відповідають.
Може грати чудова пісня, проходити красива дівчина - їм це байдуже, але коли вони бачать горизонтальну риску великої "Я", вони збуджуються і говорять "горизонтальна риска", і вони подають з високою імовірністю сигнал на свій вихідний аксон.
Це переходить на наступний рівень, ці прошарки організовані в концептуальні рівні.
Кожен абстрактніший за наступний, отже наступний може сказати "велика Я".
Це продовжується до вищого рівня, що може сказати "Яблуко."
Інформація також проходить вниз.
Якщо розпізнавач яблука побачить Я-Б-Л-У-К, то подумає "М-м, я думаю, найімовірніше далі буде О", і відправить сигнал до всіх розпізнавачів букви О, говорячи, "Будьте напоготові для О, я думаю, вона може з'явитись."
Розпізнавачі О понизять свій поріг і побачать деяку розпливчасту річ, схожу на О.
Зазвичай, ви б так не думали, але ми очікуємо на О, це досить добре, і так, я побачив О, і тоді яблуко говорить, "Так, я побачив Яблуко."
Піднімемось ще на п'ять рівнів, зараз ви на досить високому рівні цієї ієрархії.
Зараз це може стосуватись різних відчуттів, ви можете мати модуль, що бачить певну тканину, чує певний голос, сприймає певний запах, і каже "Моя дружина увійшла до кімнати."
Піднімімось ще на 10 рівнів, і ви на найвищому рівні.
Ви, ймовірно, у фронтальному кортексі, де у вас модулі, що кажуть, "Це було безглуздо. Це було смішно. Вона мила."
Ви можете подумати, що вони більш складні, але, насправді, більш складною є ієрархія під ними.
16-річній дівчині проводили операцію на мозку, і вона була при свідомості, бо хірурги хотіли говорити з нею.
Це можливо, тому що больові рецептори відсутні в мозку.
І як тільки вони стимулювали певні, дуже малі точки її неокортексу, показані тут червоним, вона сміялась.
Спочатку вони думали, що перемикали певний вид рефлексу сміху, але ні, вони швидко зрозуміли, що знайшли точки в неокортексі, що визначають гумор, і їй просто здавалось все смішним в момент, коли вони стимулювали ці точки.
"Ви, хлопці, такі смішні - стоїте навколо", - це був типовий коментар, але вони не були смішні, не під час операції.
Тож, що ми маємо на сьогодні?
Комп'ютери насправді починають засвоювати людську мову за допомогою технік, що схожі до неокортексу.
Я, насправді, вже описував алгоритм, який схожий до того, що ми називаємо ієрархічною прихованою моделлю Маркова, дещо, з чим я працював з 90-х.
"Jeopardy" - дуже поширена лінгвістична гра, і Ватсон отримав більше балів, ніж два найкращі гравці разом.
Він зрозумів питання правильно: "Довга, виснажлива промова, проголошена пінистою начинкою для торта", і він швидко відповів: "Що таке безе просторікувала?"
І Дженнінґс, та інший хлопець не зрозуміли цього.
Це дуже складний приклад того, як комп'ютери по-справжньому розуміють людську мову, вони отримують знання, читаючи Вікіпедію та декілька інших енциклопедій.
Через п'ять чи десять років від сьогодні пошукові браузери будуть базуватись не тільки на пошуку комбінацій слів та посилань, але й розумінні, під час читання, щоб зрозуміти мільярди сторінок в Інтернеті та в книжках.
Отже, коли ви гулятимете, Гугл з'явиться і скаже, "Знаєте, Мері, місяць тому ви висловили занепокоєння, що ваші глутатіонові добавки не проходять гематоенцефалічний бар'єр. 13 секунд назад з'явилось нове дослідження, яке демонструє повністю новий підхід до цього і новий шлях приймання глутатіону. Дозвольте я зроблю узагальнення для вас."
Через двадцять років в нас будуть наноботи, як наслідок різкого тренду зменшення технологій.
Вони увійдуть в наш мозок через капіляри, і взагалі підключать наш неокортекс до синтетичного неокортексу в "хмарі", забезпечуючи розширення нашого неокортексу.
Сьогодні ви маєте комп'ютер в телефоні, але якщо вам треба 10 000 комп'ютерів на декілька секунд, щоб здійснити складний пошук, ви можете зробити це за секунду чи дві в "хмарі".
У 2030-х, якщо вам буде потрібен додатковий неокортекс, ви зможете під'єднатись до нього через "хмару" прямо з вашого мозку.
Я прогулююсь, і кажу, "О, Кріс Андерсон. Він йде мені назустріч. Я краще подумаю, що ж розумного сказати. В мене є три секунди. Мої 300 мільйонів модулів в неокортексі не справляться з цим. Мені треба на мільярд більше."
Мені буде доступне все це в "хмарі".
І наше мислення, в такому випадку, буде гібридом біологічного і небіологічного мислення, проте небіологічна частина підлягає моєму закону пришвидшеної віддачі.
Воно розростатиметься експоненціально.
І пам'ятаєте, що відбулось останнього разу, коли ми розширили неокортекс?
Це було два мільйони років тому, коли ми стали гуманоїдами й розвинули ці великі лобні ділянки.
Інші примати мають похилий лоб.
В них немає фронтального кортексу.
Але фронтальний кортекс не відрізняється якісно.
Це кількісне розширення неокортексу, але це додаткове збільшення мислення стало вирішальним фактором для нас, щоб зробити якісний стрибок і винайти мову, і мистецтво, і науку, і технологію, і TED-конференції.
Жоден з інших видів не зробив цього.
І так, протягом наступних кількох десятиліть ми збираємось зробити це знову.
Ми збираємось знову розширити наш неокортекс, тільки цього разу ми не будемо обмежувати себе фіксованою архітектурою оболонки.
Він буде розширений безмежно.
Ця додаткова кількість знову буде вирішальним фактором для іншого якісного стрибка в культурі й технології.
Дуже дякую.
(Оплески)