Як вуглеводи впливають на ваше здоров'я

Вуглеводи — органічні сполуки, що складаються з карбону, оксигену й гідрогену та за хімічною природою є полігідроксиальдегідами або кетонами (тобто мають кілька гідроксильних груп й одну карбонільну), або перетворюються на них шляхом гідролізу.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Який із цих продуктів містить менше вуглеводів?
Ця хлібина?
А може миска рису?
Чи банка газованої води?
Це запитання з підступом.
Хоча всі ці продукти містять різну кількість жирів, вітамінів та інших поживних речовин, вміст вуглеводів у них практично однаковий.
То, як це стосується вашого раціону?
По-перше, вуглеводи є загальним терміном для простих цукрів і великих молекул, які ваш організм розщеплює для отримання простих цукрів.
Вуглеводи можуть бути простими й складними, залежно від будови.
Ось простий цукор, або моносахарид.
До моносахаридів відносять глюкозу, фруктозу і галактозу.
З’єднавши два залишки моносахаридів, ми отримаємо дисахарид: лактозу, мальтозу або сахарозу.
Складніші вуглеводи у свою чергу складаються з більшої кількості простих цукрів, зв’язаних між собою.
Складні вуглеводи, що містять від двох до десяти моносахаридів, називаються олігосахаридами.
А з десятків чи сотень залишків моносахаридів отримуємо полісахариди.
В процесі травлення ваш організм розщеплює ці складні вуглеводи на моносахариди — будівельні блоки, які ваші клітини можуть використовувати для отримання енергії.
Тож, коли ви їсте будь-яку багату вуглеводами їжу, вміст цукру в крові, а це приблизно одна чайна ложка, підвищується.
Однак, ваша травна система реагує на різні вуглеводи по різному.
Розглянемо крохмаль і рослинну клітковину.
Обидві сполуки є полісахаридами, обидві містяться в рослинах, обидві складаються з сотень, або навіть тисяч з’єднаних між собою моносахаридів.
Однак, ці моносахариди з’єднані один з одним по різному. від чого залежить вплив, який вони чинять на організм.
Крохмаль, який рослини найчастіше нагромаджують в коренях, плодах чи насінні, складається з мономерів глюкози, зв’язаних між собою альфа-зв’язками, більшість з яких легко розщеплюється ферментами шлунково-кишкового тракту.
Але у рослинних волокнах, або клітковині, моносахаридні молекули з’єднані бета-зв’язками, які наш організм розщепити не здатний.
Рослинні волокна також можуть захоплювати молекули крохмалю, перешкоджаючи його розкладанню.
В результаті утворюється резистентний крохмаль.
Отже, їжа, багата крохмалем, зокрема печиво, крекер і білий хліб перетравлюється легко, внаслідок чого в кров швидко надходить велика кількість глюкози.
Те саме було б, якби ви випили щось із високим вмістом глюкози.
Такі продукти мають високий глікемічний індекс, який відображає вплив вуглеводів у продуктах на швидкість зростання рівня глюкози в крові.
Солодкі напої та білий хліб мають приблизно однакові глікемічні індекси, оскільки їхні вуглеводи розщеплюються до глюкози майже за один і той же час.
Але, коли ви їсте продукти багаті клітковиною, як от овочі, фрукти й цільні зерна, неперетравлювані молекули з бета-зв’язками уповільнюють вивільнення глюкози в кров.
Тож, такі продукти мають менший глікемічний індекс.
А яйця, сир і м’ясо взагалі мають найнижчий глікемічний індекс.
Коли цукор потрапляє з травної системи у кров, ваше тіло починає діяти, щоб перенести його до своїх тканин, де він буде перероблений і використаний як джерело енергії.
Інсулін — це гормон, який синтезується в підшлунковій залозі.
Він є одним з головних інструментів, що регулюють рівень цукру в крові.
Коли ви їсте і ваш рівень глюкози зростає, відбувається секреція інсуліну в кров.
Інсулін стимулює засвоєння глюкози м’язами та жировою тканиною, і запускає процес перетворення глюкози в енергію.
Ступінь впливу інсуліну на рівень глюкози в крові допомагає нам визначити чутливість до інсуліну.
Чим більше певна кількість інсуліну знижує рівень глюкози в крові, тим чутливішим до інсуліну є організм.
Недостатньа чутливість до інсуліну відома як інсулінорезистентність.
Підшлункова залоза продовжує вивільняти інсулін, але клітини, особливо м’язи все менше реагують на нього, тобто порушується їхня біологічна відповідь на інсулін.
Через це вміст глюкози не може знизитися, а концентрація інсуліну в крові продовжує зростати.
Постійне надмірне споживання вуглеводів може спричинити виникнення резистентності до інсуліну.
І багато вчених вважають, що інсулінорезистентність призводить до метаболічного синдрому.
Цей синдром включає в себе цілий ряд симптомів, таких як високий рівень глюкози в крові, збільшення маси вісцерального жиру і гіпертонію.
Також підвищується ризик розвитку серцево-судинних захворювань і діабету другого типу.
Поширеність цього синдрому швидко зростає по всьому світу.
32% населення США страждає на метаболічний синдром.
Отже, повернімося до вашого харчування.
Не залежно від того солодка ваша їжа чи ні цукор лишається цукром і занадто велика кількість вуглеводів може стати проблемою.
Тож, можливо, іноді варто відмовитися від сандвіча, макаронів, ролів, піти, буріто і пончиків?