Коротка історія сиру
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Задовго до античності та середньовіччя, задовго до гончарства та винайдення письма, задовго до металевих знарядь праці та зброї існував сир.
Приблизно за 8000 років до нашої ери під час раннього неоліту в регіоні родючого півмісяця давні люди почали виготовляти сир, який, фактично, настільки ж давній, як і людська цивілізація.
Розвиток сільського господарства призвів до одомашнення овець і кіз, яких давні люди тримали задля молока.
Але, якщо свіже молоко залишається в теплі впродовж кількох годин, то воно стає кислим.
Молочна кислота в молоці змушує білки злипатися, або коагулювати, утворюючи згустки.
Звернувши увагу на це дивовижне перетворення, давні фермери виявили, що якщо відділити зайву рідину, названу сироваткою, то жовтуваті м’які грудочки можна в сирому вигляді вживати в їжу.
Ці грудочки, утворені при осадженні молока, стали основою для виробництва сирів, які будуть визрівати, дробитися, пресуватися та відтискатися, утворюючи усе різноманіття молочних делікатесів.
Винайдення сиру надало людям неоліту значну перевагу для виживання.
Молоко не лише багато життєво важливими білками, жирами й мінералами, але й містить велику кількість лактози, вуглеводу групи дисахаридів, який не засвоюється багатьма зі стародавніх та сучасних людей.
Однак, в сирах міститься набагато менше лактози, ніж в молоці, а корисних речовин стільки ж.
А оскільки сири можна запасати й накопичувати, ці необхідні нам поживні речовини можна було споживати навіть в періоди дефіциту їжі й під час довгих зим.
В Туреччині, на знайдених фрагментах гончарних виробів, датованих сьомим тисячоліттям до нашої ери, були виявлені характерні сліди сиру та масла.
До кінця бронзової доби сир був звичним товаром у морській торгівлі по всьому Східному Середземномор’ю.
У густонаселених містах-державах Месопотамії сир став основним продуктом кулінарного та релігійного життя.
Деякі найбільш відомі ранні записи містять згадки про квоти на сир, у яких вказаний перелік сирів для різних ритуалів та жителів по всій Месопотамії.
У письмових джерелах народів, що населяли сучасну Туреччину, також згадується сичужок.
Цей набір ферментів, що виробляється в шлунках жуйних ссавців може пришвидшувати й контролювати коагуляцію, або зсідання молока.
З часом цей комплексний інструмент для виробництва сиру поширився по всьому світу, створивши умови для появи цілого розмаїття нових твердих сирів.
Хоча деякі консервативні в їжі культури відкинули цей молочний делікатес, багато інших культур включили сир у свій раціон, створивши безліч унікальних місцевих смаків.
Монголи-кочівники використовували молоко яків для виготовлення твердого, висушеного на сонці сиру бяслах.
Єгиптяни ж полюбляли сир з козячого молока, відтискаючи сироватку очеретяними килимками.
У Південній Азії коагуляції молока досягали за допомогою різних харчових кислот, таких як лимонний сік, оцет або йогурт.
Тоді отриманий продукт сушили в підвішеному стані, отримуючи зрештою панір.
Цей м’який негострий сир можна додавати до соусів та приправ карі, або ж просто обсмажити на вогні, як вегетаріанську страву.
Греки виготовляли солоний сир фета у вигляді брусків, а також твердий різновид сиру, схожий на сучасний пекуріно романо.
Цей тертий сир виготовляли на Сицилії, і він використовувався у стравах середземноморської кухні.
За часів Римської імперії сухий сир, або казерус арідус, став важливою частиною раціону майже 500 тисяч вояків, що охороняли рубежі імперії.
А після падіння західної Римської імперії виробництво сирів продовжило розвиватися в маєтках по всій середньовічній Європі.
В сотнях бенедиктинських монастирів ченці постійно експериментували з різними видами молока, технологіями виробництва і способами витримування сиру, в результаті чого з’явилося багато популярних тепер видів сиру.
Пармезан, рокфор, мюнстер і деякі швейцарські сири були винайдені та доведені до досконалості цими сироварами в рясах.
Особливого успіху досягли виробники сиру зі Швейцарських Альп.
Вони створили безліч сирів з коров’ячого молока.
До кінця XIV століття альпійський сир зі швейцарського регіону Грюєр почав користуватися настільки великим попитом, що сусідня держава вторглася сюди, щоб взяти під контроль торгівлю сиром.
Сири залишалися популярними й в епоху Відродження.
А під час промислової революції його виробництво було перенесене з монастирів у фабрики.
Зараз у світі щорічно виробляється приблизно 22 мільярдів кілограмів сирів, які доставляються і споживаються по всьому світу.
Але через 10000 років після винайдення сиру місцеві виробники досі дотримуються методів своїх предків епохи неоліту, виробляючи вручну один з найдавніших і найулюбленіших продуктів харчування в історії людства.
