Відмінність між науковими законом і теорією
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Поговоріть з другом про підтверджену наукову теорію і ви, ймовірно, почуєте: "Та це всього лише теорія!"
Однак, розмова про встановлений науковий закон рідко коли завершується словами "це всього лише закон".
Чому так?
У чому відмінність теорії від закону?
І чи є щось з ним кращим?
Наукові закони й теорії мають різні призначення і функції.
Науковий закон передбачає результати за відомих початкових умов.
Він може передбачити можливий колір волосся вашої ще ненародженої дитини, або відстань, яку пролетить бейсбольний м’яч в залежності від кута кидання.
Теорія ж намагається забезпечити найбільш логічне пояснення того, чому якийсь процес чи явище відбуваються саме так, а не інакше.
Теорія може послатися на домінантні, або рецесивні гени, щоб пояснити, як у темноволосих батьків народилася рудоволоса дитина.
Або використати силу тяжіння для пояснення параболічної траєкторії польоту бейсбольного м’яча.
Простіше кажучи, закон передбачає, що відбувається, в той час, як теорія пропонує пояснення чому і як це відбувається.
Теорія ніколи не зможе стати законом, хоча розвиток одного часто викликає прогрес в іншому.
У 17-му столітті Йоган Кеплер вивів елегантні залежності для пояснення природи планетних орбіт на основі ідеї про космічні гармоніки.
Він відкрив три знамениті закони, що пояснюють рух планет навколо Сонця, після десятиліть аналізу точних астрономічних даних в спробах знайти підтвердження своєї гіпотези.
Три його закони використовуються досі, а його гіпотезу гармонік для пояснення руху планет згодом замінила гравітація.
Але, чому Кеплер зробив хибні висновки?
Ну, ми не отримували універсальних інструкцій з експлуатації.
Натомість ми постійно пропонуємо, випробовуємо, коригуємо, чи, навіть, замінюємо наші наукові ідеї в процесі роботи.
Закони, як правило, опираються змінам, оскільки вони не були б прийняті, якби не відповідали даним.
Хоча, ми іноді переглядаємо закони, з метою усунути помилки у випадку появи нової непередбаченої інформації.
Визнання ж теорії часто нагадує гладіаторські бої.
Кілька теорій можуть змагатися за найкраще пояснення нового наукового відкриття.
Після подальших ґрунтовних досліджень вчені схильні підтримувати ту теорію, яка пояснює більшу частину даних, хоча в нашому розумінні все ще можуть залишатися прогалини.
Вченим також подобається, коли нова теорія успішно передбачає неспостережувані раніше явища.
Як, наприклад, теорія Менделєєва щодо періодичної залежності передбачила існування кількох, ще не відкритих елементів.
Термін "наукова теорія" охоплює широкий обсяг знань.
Деякі теорії є новими ідеями з малою кількістю експериментальних даних.
І до таких теорій вчені ставляться з недовірою, або навіть висміюють їх.
Інші теорії, як от теорії Великого Вибуху, еволюції та зміни клімату витримали роки експериментального підтвердження, перш ніж отримали визнання більшості наукової спільноти.
Вам потрібно більше дізнатися про конкретне пояснення, щоб зрозуміти. як його сприймають вчені.
Одне лиш слово "теорія" вам цього не дасть.
Варто згадати, що наукова спільнота раніше часто робила ставку "не на того коня".
Алхімія, геоцентрична система світу, самозародження і міжзоряний ефір є лише кількома з багатьох теорій, відкинутих на користь кращих.
Однак, навіть неправильні теорії мають свою цінність.
Дискредитована алхімія дала початок сучасній хімії, а медицина досягла значних успіхів задовго до того, як ми зрозуміли ролі бактерій та вірусів.
Втім, найкращі теорії часто призводять до нових захопливих відкриттів, які неможливо було навіть уявити за старого способу мислення.
Не слід вважати, що всі наші сучасні наукові теорії витримають випробування часом.
Досить одного неочікуваного результату, щоб кинути виклик статусу кво.
Однак, вразливість до деяких потенційних кращих пояснень не послаблює поточну наукову теорію.
Навпаки, така вразливість захищає науку від перетворення на беззаперечну догму.
Хороший науковий закон — це чітко налаштована машина, яка чудово виконує своє завдання, але нічого не знає про те, чому вона працює саме так.
Хороша наукова теорія — це побитий, але непереможений боєць, який ризикує зазнати поразки, якщо буде не в змозі здолати наступного претендента, або адаптуватися до нього.
Не зважаючи на їхню відмінність, наука однаково має потребу і в законах і в теоріях, щоб мати повну картину.
Тож, наступного разу, коли хтось говорить, що це лиш теорія, запропонуйте їм протриматися дев’ять раундів проти чемпіона, і подивіться, чи зможуть вони перемогти.
