Психологія посттравматичного стресового розладу (ПТСР)

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

За своє життя багато хто з нас зазнає тієї чи іншої психологічної травми.
Іноді ми уникаємо довгострокових наслідків.
Але для мільйонів людей травматичні переживання надовго залишаються реальністю, викликаючи нав’язливі спогади, нічні жахи й негативні думки, що заважають повсякденному життю.
Цей стан називається посттравматичним стресовим розладом, або ПТСР, і він не є якимось особистим недоліком.
Це виліковне порушення в роботі певних біологічних механізмів, і лікування може допомогти нам справитися з небезпечними переживаннями психотравмівних подій.
Щоб зрозуміти суть ПТСР насамперед необхідно з’ясувати як людський мозок обробляє широкий спектр випробувань, як от смерть близької людини, побутове насилля, травми чи хвороби, знущання чи цькування, зґвалтування, війни, ДТП і стихійні лиха.
Ці події можуть викликати почуття небезпеки й безпорадності, які, своєю чергою, активують захисну систему мозку, відому під назвою реакція "бийся, тікай, або замри".
Коли ця реакція запускається, гіпоталамічна, гіпофізична і ниркова системи, відомі як "вісь ГГН", працюють разом, надсилаючи сигнали до парасимпатичної нервової системи.
Це система, яка взаємодіє з наднирковими залозами й внутрішніми органами, допомагаючи регулювати такі функції, як серцебиття, травлення і дихання.
Ці сигнали запускають каскад хімічних реакцій, які наповнюють тіло деякими гормонами стресу, що, своєю чергою, викликає фізіологічні зміни, які приводять організм у стан готовності до самозахисту.
Наше серцебиття пришвидшується, дихання частішає, а м’язи напружуються.
Навіть після закінчення кризи рівень гормонів стресу може залишатися підвищеним ще кілька днів, сприяючи нервозності й викликаючи нічні жахи й інші симптоми.
У більшості людей гормональний фон стабілізується, а симптоми зникають в період від кількох днів до кількох тижнів.
Але невеликий відсоток тих, хто пережив психотравму, мають постійні проблеми, які іноді тимчасово зникають лиш для того, щоб знову з’явитися через кілька місяців.
Ми не до кінця розуміємо, що відбувається в мозку, але одна гіпотеза стверджує, що гормон стресу кортизол може постійно активувати реакцію "бийся, тікай або замри", одночасно обмежуючи функціонування мозку, викликаючи ряд негативних симптомів.
Ці симптоми часто поділяють на чотири категорії: нав’язливі думки, в тому числі сновидіння і переживання; уникання нагадування про травму; негативні думки та почуття, такі як страх, злість і почуття провини; а також реактивні симптоми, на кшталт дратівливості та порушень сну.
Не в кожного виникають усі ці симптоми, а їхня інтенсивність може відрізнятися.
Якщо проблеми тривають більше місяця, часто діагностується ПТСР.
Генетична схильність, безперервний сильний стрес та інші фактори ризику, як от психічні розлади, чи відсутність емоційної підтримки, ймовірно, відіграють важливу роль у визначенні того, хто відчуватиме ПТСР.
Однак справжня причина все ще лишається медичною загадкою.
Основною ціллю в лікуванні ПТСР є хвороблива реакція на тригери — фізичні та емоційні подразники, які мозок асоціює з первісною психотравмою.
Це можуть бути доволі буденні речі, які не становлять жодної небезпеки, але спричиняють сильні фізичні та емоційні реакції.
Наприклад, запах багаття може викликати спогади в людини, яка перебувала в пастці у палаючому будинку.
Для людини з ПТСР такі спогади можуть запустити такий же нейрохімічний каскад, що і вихідна подія.
Це, своєю чергою, породжує паніку та відчуття безпорадності, ніби людина знову і знову переживає психологічну травму.
Намагання уникнути цих тригерів, які іноді неможливо передбачити, може призвести до соціальної ізоляції.
Це може змусити людину почуватися ображеною, знехтуваною, такою, яку не розуміють, наче хтось поставив її життя на паузу, у той час, як решта світу вирує життям.
Але існують різні варіанти подолання такого стану.
Якщо ви вважаєте, що у вас посттравматичний синдром, то першим вашим кроком повинна бути оцінка стану психічного здоров’я професіоналом, який обере вам один з багатьох методів лікування.
Психотерапія може бути дуже ефективною при ПТСР, оскільки допомагає пацієнтам зрозуміти їхні власні тригери.
Деякі ліки можуть зробити симптоми більш керованими, а самолікування, як от ментальна практика і регулярні заняття спортом можуть полегшити стан.
Що робити, якщо ви помітили ознаки ПТСР в друга, або члена сім’ї?
Соціальна підтримка, прийняття і співпереживання є ключовими факторами в наданні допомоги та відновленні.
Нехай вони знають, що ви розумієте те, що вони відчувають.
І що ви не звинувачуєте їх через те, як саме вони реагують.
Якщо ці люди готові прийняти допомогу, заохочуйте їх пройти обстеження й отримати належне лікування.
ПТСР називають прихованою раною, тому що він протікає без зовнішніх фізичних ознак.
Але, якщо це навіть і невидима травма, вона не повинна замовчуватись.