Що стало причиною великої французької революції

Велика французька революція (1789–1799) — одна з найважливіших подій в історії Франції, протягом якої республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції і спричинив радикальні зміни у французькому суспільстві.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Які права наявні у людини й звідки вони з'явилися?
Хто має право ухвалювати рішення за інших і хто дав їм на це право?
Як облаштувати суспільство так, щоб воно задовольняло потреби народу?
Ці питання не давали спокою цілій нації у розпал Французької революції.
До кінця 18 століття у Європі відбулися значні інтелектуальні й культурні зміни, відомі в історії як епоха Просвітництва.
Філософи та митці пропагували перевагу інтелекту і свободи людини над традиціями та релігією.
Поява середнього класу і друкованих видань поширила політичну обізнаність, а Війна за незалежність перетворила колишню колонію Англії у незалежну республіку.
Проте Францією, однією із найбільших та найбагатших країн Європи, все ще управляв стародавній режим трьох закостенілих соціальних класів, які називалися суспільним станом.
Влада монарха Луї XVI базувалася на божественному походженні його прав, він же ж надав спеціальні привілеї першому й другому суспільним станам, католицькому духовенству і знаті.
Третій стан, торговці середнього класу і ремісники, а також більше 20 мільйонів селян, мали набагато менше влади й були єдиними, хто платив податки не лише королю, але й іншим станам також.
У роки поганих врожаїв після сплати податків селяни залишалися фактично без нічого, тоді як король і знать жили на широку ногу на зібрані кошти.
Однак зі збільшенням боргів через підтримку війни за незалежність в Америці й затяжну війну з Англією, країна потребувала змін.
Король Луї призначив міністром фінансів Жака Неккера, який підтримував проведення податкової реформи й мав підтримку серед громадськості, відкрито публікуючи витрати уряду.
Однак радники короля виступили проти цих ініціатив.
Намагаючись знайти рішення, король скликав Генеральні штати, збори представників трьох станів, вперше за 175 років.
Незважаючи на те, що третій стан становив 98% населення Франції, його голос було прирівняно до голосів інших станів.
Не дивно, що обидва вищих стани виступили за збереження власних привілеїв.
Розуміючи, що він не може бути представлений на рівних правах, третій стан вийшов зі Штатів, проголосивши себе Національними зборами, і зобов'язав написати нову конституцію з іншими суспільними станами чи без них.
Король Луї наказав першому й другому станам зустрітися із представниками Національних зборів, він також зняв Неккера з посади міністра фінансів.
У відповідь на це тисячі розгніваних парижан, до яких приєдналися військові, захопили Бастилію, символ королівської влади та великий склад зброї.
Так розпочалася Велика французька революція.
Коли повстання охопило цілу країну, феодальну систему скасували.
Декларація прав людини й громадянина, проголошена Асамблеєю, запровадила радикальні на той час ідеї — особисті права і свободи є основою людської особистості, а уряд існує лише для того, щоб захищати їх.
З втратою привілеїв, багато знаті емігрувало, благаючи іноземних правителів вторгнутися у Францію і відновити порядок.
І хоча Луї залишався головою конституційної монархії, він не був впевнений у власному майбутньому.
У 1791 він намагався втекти з країни, але його спіймали.
Спроба втечі підірвала довіру народу до нього як до короля.
Королівську сім'ю заарештували, а короля звинуватили у зраді.
Після суду колишнього короля публічно стратили на гільйотині, що стало кінцем 1000-річної монархії й завершилося проголошенням 21 вересня Декларації першої Французької республіки, яка існувала під гаслом "свобода, рівність, братерство".
Дев'ять місяців по тому королеву Марію Антуанетту, яку іноземці, насміхаючись із неї, називали "Пані дефіцит" за екстравагантну репутацію, також стратили.
Однак революція на цьому не завершилася.
Деякі лідери, які виступали не лише за зміну уряду, прагнули повністю змінити французьке суспільство — її релігію, назви вулиць і навіть календар.
З утворенням багатьох фракцій, лідер екстремістських Якобінців Максимільян Робесп'єр запровадив режим терору, щоб знищити найменші розходження в поглядах, стративши більше ніж 20 000 людей перед падінням режиму Якобінців.
У той час Франція опинилася у війні із сусідніми країнами-монархіями, які прагнули придушити революцію перед тим, як вона пошириться.
У цьому хаосі генерал Наполеон Бонапарт очолив країну, став Імператором і проголосив себе захисником демократичних цінностей революції.
Загалом, протягом революції змінилося три конституції й п'ять урядів протягом 10 років, за якими прийшли десятиліття між монархіями та повстаннями, перш ніж 1871 року проголосили нову республіку.
Попри те, що ми дотримуємось ідей Французької революції, ми й досі ставимо собі найпростіші питання, що їх порушували два століття тому.