Чому тварини мають різну тривалість життя
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці. Або тут.
Життя крихітного лабораторного хробака під назвою «сі елеґанс» триває всього лише декілька тижнів.
Порівняйте це із черепахою, що може прожити більше ніж 100 років.
Смерть мишей та пацюків настає вже за чотири роки, тоді як гренландський кит, рекордсмен серед ссавців за тривалістю життя, може прожити більш як 200 (двохсот) років.
Переважна більшість тварин після досягнення статевої зрілості поступово починає процес руйнування і втрати життєвих функцій, більш відомий як старіння.
Але чим насправді є старіння?
На цей процес впливають багато різноманітних і складних чинників, та в кінцевому пі́дсумку старіння викликане відмиранням та дисфункцією клітин.
Коли ми молоді, наше тіло постійно відновлює пошкоджені клітини, щоб замінити мертві та відмираючі клітини.
Але з віком цей процес уповільнюється.
До того ж старі клітини не виконують своїх функцій настільки добре, як це роблять молоді.
Це спричинює виснаження нашого тіла, що, зрештою, призводить до хвороб та смерті.
Але якщо ці твердження є правильними, то чому існують такі значні відмінності в процесах старіння і тривалості життя у тваринному світі?
Відповідь залежить від декількох чинників, таких як середовище проживання та розмір тіла.
Вони можуть чинити потужний еволюційний тиск на тварин, який змушує їх пристосовуватись, що, своєю чергою, робить процес старіння різним для різних видів.
Уявіть холодні глибини Атлантики та арктичних морів, де гренландські акули можуть жити більше, ніж 400 років, тоді як морський молюск куахоґ може жити до 500 (п'ятисот) років.
Та, мабуть, найбільш вражаючими давніми мешканцями океану є антарктичні шестипромененеві або скляні губки, які можуть прожити в крижаній воді до 10 тисяч років.
В таких холодних умовах серцебиття та швидкість обміну речовин уповільнюються.
Дослідники припускають, що це також уповільнює процес старіння.
Саме так довкілля впливає на тривалість життя.
Коли ж йдеться про розміри, то часто, але не завжди, більші види мають більшу тривалість життя, аніж менші.
Наприклад, слон або кит живуть набагато довше, ніж миша, щур або полівка, які, своєю чергою, переживуть мух та червів.
Деякі маленькі тварини, як черви та мухи, також обмежені особливостями свого клітинного ділення.
Вони складаються переважно з клітин, що не здатні ділитися та не можуть бути замінені при пошкодженні, тож їхні тіла вичерпують свій ресурс дуже швидко.
Варто зазначити, що розмір є важливим еволюційним рушієм для тварин.
Менші істоти є вразливішими перед хижаками.
Миша, наприклад, навряд чи зможе прожити більше ніж рок в дикій природі.
Тож, миша еволюціонувала для швидкого росту і частого розмноження, що стало еволюційним захисним механізмом від короткого за тривалістю життя.
Більші тварини, навпаки, краще відбивають напади хижаків, і тому можуть дозволити собі таку розкіш, як час, щоб вирости до великих розмірів й розмножуватися декілька разів упродовж свого життя.
Винятками з цього правила є кажани, птахи, кроти й черепахи, але кожен із цих видів має різні пристосування, що дозволяють уникати хижаків.
Але є випадки, коли тварини зі схожими визначальними рисами, як розміри та місця існування, старіють зовсім різними темпами.
В таких випадках, за розбіжності в тривалості життя відповідають генетичні відмінності, що проявляються в тому, як клітини кожного організму реагують на загрози.
Таким чином, поєднання усіх цих факторів, що проявляються тою чи іншою мірою в різних тварин, пояснює розмаїття, яке спостерігається в царстві тварин.
А як щодо нас, людей?
Люди в цей час мають середню тривалість життя 71 (сімдесят один) рік.
А це означає, що ми все ще далекі від того, щоб стати організмами з найбільшою тривалістю життя на Землі.
Але ми досягли значних успіхів у збільшенні тривалості нашого життя.
На початку 20 століття люди в середньому жили лише 50 років.
З того часу ми навчились пристосовуватись, керуючи багатьма чинниками, що призводять до смерті, такими як вплив навколишнього середовища та харчування.
Ці та інші способи збільшення очікуваної тривалості життя роблять нас, можливо, єдиним видом на Землі, що встановив контроль над власною природною смертю.
