Чому тварини прикидаються мертвими

Танатоз (дав.-гр. Θάνατος, бог смерті) — рефлекторна чи поведінкова реакція широкого кола тварин, при якій організм імітує власну смерть, зазвичай з метою уникнути нападу з боку хижака, зрідка з метою агресивної мімікрії.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Уявіть, що на вас напав розлючений хижак.
Без шансу на втечу ви робите те, що і будь-який відважний, поважаючий себе опосум: нерухомо скорчитесь, впадете в кататонію, висолопите язик, пускатимете слину, а з ваших анальних залоз просочиться рідина з неприємним запахом.
Від огиди ваш нападник послабить хватку, вирішить, що ви не та їжа, яку він шукав, та піде геть.
Через 10 хвилин ви воскресаєте та весело йдете далі.
Від лемурів до ящірок, від мурах до амфібій, від акул до курчат, сотні тварин "прикидаються мертвими" - це тактика виживання.
"Грою в опосума" в честь першого виконавця, називають симуляцію смерті, або ще танатоз.
Назва від Танатоса, давньогрецького бога смерті.
Але більшість науковців називають це тонічним заціпенінням, або ТЗ.
Як і чому з'являється ТЗ, залежить від видів та ситуації.
Виділяти запахи та приймати дивні пози — поширено, це часто відіграє важливу роль.
Інші тварини жертвують своїми сусідами: курчата перепілки завмирають, коли їхні родичі бігають в паніці, таким чином мають більше шансів вижити, коли за ними женеться кіт.
Говорячи про котів, кішки-матері можуть брати своїх дитинчат за задню частину шиї, та провокують інший тип нерухомості — кліпнозис.
Через це кошенята спокійні та їх легко переносити.
Більшість фізіологічних механізмів, які є в основі цих вистав, зароджуються в парасимпатичній нервовій системі, яка контролює процеси відпочинку та травлення.
В опосумів парасимпатична система уповільнює серцебиття наполовину, частоту дихання на третину, а температуру тіла більш ніж на пів градуса Цельсія майже за годину.
Нейромедіатор дофамін теж відіграє роль.
Борошняні хрущаки з низьким рівнем дофаміну прикидаються мертвими частіше, ніж ті, у яких високий рівень, і все, що блокує чутливість дофаміну, може подовжити кататонію.
Але підтримувати цю хитрість нелегко.
Виконавці завжди оглядають околиці, аби визначити, чи безпечно підійматися.
Курчата, для прикладу, можуть відчувати, коли очі хижака звернені до них.
Дослідники довели це, коли використовували опудала яструба для експерименту, їхні піддослідні — курчата виходили з кататонії швидше,
коли очі яструба були відвернуті.
Інші тварини використовують ТЗ і для інших цілей, не лише для захисту.
Коли цихлід, який спить, відчуває небезпеку, він западає на дно озера та лежить непорушно, його схоже на багнюку забарвлення робить його подібним на гниючу тушку.
Якщо малий падальник обнюхує його, то він відразу "оживає" й нападає.
Деякі тварини навіть прикидаються мертвими задля сексуальної пастки.
Павуки-пізаури пропонують обгорнутих в павутину комах як подарунок, сподіваючись звабити самку.
Але ці самки відомі тим, що пожирають прагнущих любові самців.
Прикидаючись мертвими, поки самка завзято пожирає закуску, ці павуки можуть тихо ожити та збільшити шанси на успішне парування.
Отож ТЗ є перевагою для тварини, якщо суперник не знає про цей феномен.
Каліфорнійські косатки можуть перевернути молоду велику білу акулу, провокуючи ТЗ на такий довгий період, що незворушна акула, яка мусить рухатись, аби дихати, неодмінно задихнеться.
Люди також можуть ввести акулу в ТЗ.
Погладжуючи чутливу до струму морду акули та обережно перевертаючи її, науковці можуть продовжити ТЗ до 15 хвилин.
Цього достатньо, аби вставити датчики, вийняти гачки, та навіть виконати операцію.
Проте, є ризики: ТЗ перешкоджає диханню та провокує гіперглікемію, ознаку стресу.
Цю техніку слід використовувати лише за необхідністю.
Люди теж переживають ТЗ, коли завмирають від страху під час нападів.
Розпізнання цієї давньої, несвідомої форми самозахисту має сильні наслідки для розуміння того, чому деякі жертви не тікають та не борються перед лицем небезпеки.
Отож, вивчати ТЗ в інших тваринах не лише допомагає краще зрозуміти деякі типи дивної поведінки, але й допомагає краще зрозуміти власну, іноді таку, яка суперечить інтуїції, реакцію на насильство.