Телескоп «Габбл» побачив згасання шторму на Нептуні!

Нептун — восьма за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи.

Космічний телескоп НАСА Габбл спостерігав, як шторм на Нептуні зникає в нього на очах, точніше, на лінзах.
Першим і єдиним космічним апаратом, що відвідав Нептун, був Вояджер-2 у 1989 році.
Він відкрив дві гігантські темні бурі, що вирували у щільній атмосфері планети.
Після цього апарат відправився за межі Сонячної системи й з тої пори наш основний засіб спостереження Нептунових бур — космічний телескоп Габбл.
Через земну атмосферу синє світло важко спостерігати у високій роздільній здатності, так що зараз Габбл єдиний телескоп, який може бачити ці шторми.
Більший з двох штормів, що були відкриті Вояджером на Нептуні, було названо "великою темною плямою", бо вона походила на "велику червону пляму" планети Юпітер.
Вік червоної плями сотні років, але коли Габбл направив свій погляд на Нептун у 1994 році, велика темна пляма вже зникла.
Замість неї була нова буря у північній півкулі.
Її назвали "північною великою темною плямою".
З тої пори ця пляма теж встигла зникнути й тепер всього ми спостерігаємо на Нептуні п’ять різних "темних плям".
Отже, великі шторми на Нептуні з’являються та проходять набагато частіше, аніж на Юпітері.
І шторми Нептуна набагато більш різноманітні у тому, як вони виглядають, та рухаються.
Ці темні вихори Нептуна дають вченим неймовірну можливість вивчати поведінку бур на інших планетах.
Але погляд Габбла привертає маса інших об’єктів нашого всесвіту, тому телескоп міг спостерігати Нептун лише кожні пару років, а цього недостатньо, щоб відстежити формування і згасання конкретного шторму.
Однак, у 2014 році було розпочато проект Габбла під назвою "Програма спостереження атмосфер зовнішніх планет", або OPAL, для щорічного оновлення глобальних карт газових гігантів аж до кінця місії Габбл.
Тепер, завдяки даним OPAL, та додатковим спостереженням телескопу, вперше було отримано серію знімків, які показували поступове затихання шторму на Нептуні.
Вихор на цих знімках підіймає речовину з глибин атмосфери Нептуна.
Можливо, це сірководні, в такому разі цей шторм дуже неприємно пахне.
На першому знімку 2015 року шторм мав 4800 кілометрів у ширину.
Його б вистачило, щоб розкинутися через увесь Атлантичний океан від Бостона до Португалії.
Шторм темний у діапазоні синього кольору, але в діапазонах червоного і зеленого його затьмарюють сусідні хмари.
Кольори темного вихора встигла потемніти до кінця 2018 року, але він все ще мав 3000 кілометрів у ширину.
Спостерігаючи розвиток цього шторму, вчені отримали можливість перевірити ідеї того, як вони уявляли взаємодію антициклона з повітряними потоками на Нептуні.
Цей вихор поводить себе не так, як передбачали деякі динамічні моделі.
І це чудово!
Адже, це означає, що про Нептун нам доведеться дізнатися ще багато нового.
І космічний телескоп Габбл допоможе вченим розширити межі наших уявлень про атмосфери планет.