Чому деякі птахи не можуть літати
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
В гущавині тропічних лісів Австралії пташки гніздяться на нижніх гілках, неспішно походжають під деревами, насолоджуються затінком та тропічними фруктами.
Однак, в джунглях вони не самі.
У тіні крадеться австралійський собака динго, і цікавлять його зовсім не фрукти.
Відчувши небезпеку, птахи відлітають.
Усі, крім казуара, який не може відірватися від землі через свої слабкі крила.
Замість цього він нападає на хижака, використовуючи лапи з гострими як лезо кігтями.
І динго рятується втечею.
Казуар єдиний сучасний рід нелітаючих птахів, що налічує приблизно шістдесят видів.
Ці, нездатні до польоту пернаті, живуть по всій планеті, від внутрішніх районів Австралії до африканських саван і антарктичного узбережжя.
Не літають також деякі види качок, всі види пінгвінів, скрадливі болотяні птахи, прудконогі страуси, гігантські ему і крихітні ківі.
Хоча спільний предок усіх сучасних птахів міг літати, деякі види птахів незалежно один від одного цю здатність втратили.
Політ дає незрівнянні переваги, особливо в униканні хижаків, полюванні й міграціях на великі відстані.
Але він також має велику ціну.
Політ потребує великої кількості енергії й накладає обмеження на розміри й вагу тіла.
Нелітаючі птахи заощаджують енергію, тож вони, на відміну від літаючих птахів, можуть жити в умовах нестачі їжі, або її низької поживної цінності.
Наприклад, птахи такахе, що живуть у Новій Зеландії, харчуються в основному м’якими травами альпійських лук.
У птахів, що гніздяться, або годуються на землі, схильність до нездатності літати проявляється досить сильно.
Коли особини певного виду птахів не стикаються з необхідністю літати, то вони перестають це робити досить швидко — за кілька поколінь.
Потім, через тисячі, або навіть мільйони років тіла цих птахів змінюються, щоб відповідати новій поведінці.
Їхні кістки, які раніше біли порожнистими для мінімізації ваги, ущільнюються.
Їхні міцні пери перетворюються на пух.
Їхні крила вкорочуються, і, в окремих випадках, зовсім зникають.
Зменшується в розмірах, або цілком зникає кіль, характерний виріст грудини, до якого кріпляться грудні, або махові м’язи.
Винятком є пінгвіни, які пристосували свої грудні м’язи і кіль для плавання.
Найчастіше, втрата здатності літати розвивається у певного виду після переселення на острів, на якому немає хижаків.
І доки хижаків не буде, ці птахи процвітатимуть там.
Проте, вони будуть дуже вразливими до змін в навколишньому середовищі.
Наприклад, переселення людей може мати наслідком появу собак, котів, і таких небажаних гостей, як щури.
Ці тварини часто полюють на нелітаючих птахів і можуть стати причиною їхнього вимирання.
У Новій Зеландії горностаї, що потрапили сюди разом з європейськими поселенцями, поставили під загрозу багато місцевих видів нелітаючих птахів.
Деякі з цих видів вимерли, інші ж перебувають на межі зникнення.
Отже, незважаючи на енергетичні переваги, багато нелітаючих видів птахів досить скоро можуть розділити сумну долю маврикійського дронта.
Але кілька видів нелітаючих птахів вижили на великих островах і навіть континентах поруч із хижаками.
На відміну від більшості видів малих нелітаючих пернатих, які швидко з’являються і зникають, ці птахи-гіганти були нездатними літати впродовж десятків мільйонів років.
Їхні предки з’явилися приблизно в той же час, що й перші дрібні ссавці, і їм, найімовірніше, вдалося вижити тому, що в процесі еволюції вони збільшувалися в розмірах одночасно з хижими ссавцями.
Більшість цих видів, як от ему та страуси, досягли велетенських розмірів і маси понад 100 кілограмів, а це більше, ніж могли б підняти крила.
Їхні ноги стали товстими, кінчики пальців міцними, а розвинені стегнові м’язи перетворили їх на першокласних бігунів.
Хоча ці птахи більше не використовують крила для польоту, вони пристосували їх для інших цілей.
Наприклад, вони кладуть голову під крила, щоб зігрітися.
Махають ними, щоб привернути увагу потенційних партнерів.
Вкривають ними кладку яєць.
І навіть використовують їх для балансування під час бігу.
І нехай ці птахи не літають, вони добре пристосувалися жити без польоту.
