Як діють океанські течії
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці. Або тут.
У 1992 році в шторм потрапив вантажний корабель, який перевозив іграшки для ванни.
Деякі контейнери були змиті водою за борт, і хвилі винесли 28000 гумових качок та інших іграшок у північну частину Тихого океану.
Але ці іграшки не трималися разом.
Навпаки, качок з того часу порозносило по всьому світу.
Дослідники використали їхні шляхи, щоб краще зрозуміти океанські, або морські течії.
Океанські течії керуються кількома факторами — вітром, рівнем води, припливами, змінами густини води й добовим обертанням Землі.
Топографія океанського дна і берегова лінія змінюють ці рухи, викликаючи прискорення, сповільнення і зміну напрямку руху течії.
Морські течії поділяються на дві основні категорії — поверхневі течії й глибинні течії.
Поверхневі течії контролюють рух 10% найвище розташованих океанських вод.
Тоді як глибинні течії приводять в рух решту 90%.
Хоча у них різні причини, поверхневі й глибинні океанські течії взаємодіють одні з одними в заплутаному танці, якій тримає весь океан в русі.
Біля узбережжя поверхневі течії приводяться в дії як вітром, так і припливами, які переміщують воду вперед і назад, коли її рівень падає і підіймається.
У відкритому океані вітер є головною рушійною силою поверхневих течій.
Коли вітер дме над океаном, то тягне за собою верхні шари води.
Ці шари води впливають на нижче розташовані шари, примушуючи їх рухатися також.
Фактично, вода на глибині до 400 метрів все ще відчуває вплив вітру на поверхні океану.
Якщо ви зменшите масштаб, щоб подивитися на мапу поверхневих течій по всій Землі, то побачите, що вони формують великі петлі, циркулюючи за годинниковою стрілкою в північній півкулі, і проти годинникової стрілки в південній.
Це пояснюється обертанням Землі, яке впливає на вітри, які своєю чергою породжують ці течії.
Якби Земля не оберталася, повітря і вода просто рухались б вперед і назад між зоною низького тиску на екваторі й зонами високого тиску на полюсах.
Але, оскільки Земля обертається, повітря, що рухається від екватора до Північного полюса, відхиляється на схід, і повітря, що рухається назад до екватора, відхиляється на захід.
Протилежне відбувається у південній півкулі.
Таким чином, великі потоки вітрів утворюють петлеподібні структури навколо океанічних басейнів.
Це називається ефектом Коріоліса.
Вітри приводять в циркуляційний рух воду під ними.
І, оскільки вода утримує теплоту ефективніше за повітря, ці течії допомагають перерозподілити тепло по всій земній кулі.
На відміну від поверхневих течій, глибинні течії обумовлені насамперед варіаціями густини морської води.
Рухаючись до північного полюса, вода стає холоднішою.
Вона також має вищу концентрацію солі, тому що лід містить, фактично, прісну воду, залишаючи сіль в рідкій воді.
Ця холодна і солона вода має більшу густину, тому вона опускається на дно і тепліша поверхнева вода займає її місце, утворюючи вертикальний потік, званий термохалінною циркуляцією.
Термохалінна циркуляція глибинних вод і спричинені вітрами поверхневі течії разом утворюють те, що має назву глобальний океанічний конвеєрний пояс.
Коли вода рухається з глибини на поверхню, вона несе з собою поживні речовини для мікроорганізмів, які є основою багатьох океанічних харчових ланцюгів.
Конвеєрний пояс є найдовшою течією у світі, звиваючись по всій планеті.
Але вода в ньому рухається зі швидкістю лише кілька сантиметрів на секунду.
Краплині води може знадобитися тисяча років, щоб здійснити цю подорож.
Однак, підвищення температури води й океанах викликає уповільнення океанічного конвеєра.
Моделі показують, що це викликає хаос в погодних системах по обидва боки Атлантики.
І ніхто не знає, що станеться, якщо він продовжуватиме сповільнюватися, або взагалі зупиниться.
Єдиний спосіб, яким ми зможемо правильно прогнозувати й підготуватися, це продовжувати вивчати течії й потужні сили, що їх формують.
