Чому позаземне життя може загрожувати нашому існуванню

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Уявіть, що НАСА оголосила б сьогодні про виявлення позаземного життя.
Бактерій на Марсі, химерних риб в океанах Європи, а також стародавніх руїн іншопланетної цивілізації на Титані.
Хіба це не було б чудово?
Власне кажучи, ні.
Це стало б жахливою, навіть катастрофічною новиною.
Це означало б практично неминучий кінець існування людства, і те, що він може бути дуже близьким.
Чому?
Як може бути найприголомшливіше відкриття в історії поганим?
Уявімо розвиток життя від моменту його зародження до сьогодні як сходи.
Перша сходинка — хімія неживого, яке повинно організуватися в структури, здатні самовідтворюватися в стабільні й стійкі.
Але в той же час такі, що можуть змінюватися і розвиватися.
Другий крок для нашого раннього життя — стати складнішим, отримати можливість будувати більш складні структури й використовувати доступну енергії набагато ефективніше.
На наступній сходинці ці клітини об’єднуються, щоб стати багатоклітинними організмами, які здатні створити неймовірне розмаїття і ще більшу складність.
На щабель вище види, які розвинули великий мозок, що дозволяє їм використовувати знаряддя праці, культуру і поширення знань, що створює більшу складність.
Ці істоти тепер можуть стати панівною формою життя на своїй планеті й змінити її відповідно до своїх потреб.
Відбуваються перші боязкі спроби покинути рідну планету.
Це та ступінь розвитку, на якій ми зараз знаходимось.
Сутність життя, як ми його знаємо, полягає в охопленні усіх доступних ніш.
А оскільки життєвий простір і термін існування планет обмежені, заради виживання види шукатимуть інші місця для свого поширення.
Таким чином, наступна сходинка здається логічною — колонізувати власну сонячну систему, а потім досягти інших зірок, щоб реалізувати можливо останній етап — стати галактичною цивілізацією.
Дуже ймовірно, що це універсальний принцип розвитку цивілізація, незалежно від місця розташування.
Якщо вид конкурентний і досить сильний, щоб взяти під контроль рідну планету, він, швидше за все, на цьому не зупиниться.
Ми знаємо, що в Чумацькому шляху є майже п'ятсот мільярдів планет, і щонайменше десять мільярдів схожі на Землю.
Багато з них старші за нашу планету на мільярди років.
Але ми не спостерігаємо жодної галактичної цивілізації.
Ми повинні були б побачити хоча б щось, але... немає нічого.
Космос здається порожнім і мертвим.
Це означає, що щось заважає життю піднятися по сходах на щабель вище, ніж той, на якому знаходимося ми зараз.
Щось, що робить становлення галактичної цивілізації надзвичайно важким, а, може, і неможливим завданням.
І це — Великий Фільтр.
Перешкода, чи загроза, яку настільки важко подолати, що вона знищує майже будь-який вид, що з нею стикається.
І тут є два варіанти.
Перший з них передбачає, що ми надзвичайно особливий і удачливий вид.
А другий — що ми вже приречені й практично мертві.
Усе залежить від того, де знаходиться фільтр на наших сходах — позаду, чи попереду нас?
Перший варіант.
Фільтр позаду нас.
І ми перші, хто його подолав.
Якщо фільтр залишився позаду, це означає, що на одну з пройдених нами сходинок майже неможливо зійти.
На якому кроці він був?
Чи може життя само по себе бути надзвичайно рідкісним явищем?
Дуже складно передбачити, наскільки ймовірним є виникнення життя з неживих частин.
У цьому питанні немає одностайності.
Деякі вчені вважають, що життя розвивається повсюди, де для цього є відповідні умови.
Інші ж вважають, що Земля може виявитися єдиним місцем у Всесвіті, де існує життя.
Іншій кандидат — крок до складних тваринних клітин.
На цьому кроці відбулася вкрай важлива подія, наскільки нам відомо, сталася вона лише один раз.
Примітивна давня клітина захопила іншу клітину, але замість того, щоб перетравити її, вона утворила з нею союз.
Більша клітина прихистила меншу, взяла на себе взаємодію з зовнішнім середовищем, і забезпечила надання ресурсів.
В той час, як менша використовувала свій новий дім і безкоштовні ресурси, щоб зосередитися на наданні великої кількості додаткової енергії для свого хазяїна.
За допомогою надлишкової енергії батьківська клітина отримала можливість збільшитися у розмірі й побудувати нові, більш затратні структури для поліпшення себе.
Тоді як клітина-гостя стала енергостанцією клітини-батька.
З таких клітин складається кожна тварина на планеті.
Можливо в Чумацькому шляху існують мільярди планет вкритих бактеріями.
Але на жодній з них, за винятком Землі, не було досягнуто нашого рівня складності, чи інтелекту.
Ми, люди, вважаємо себе дуже розумними й досвідченими з нашими кросвордами й любовними романами.
Але великий мозок — це перш за все дуже витратна еволюційна інвестиція.
Мозок тендітний, він не допоможе в сутичці з ведмедем, він споживає величезну кількість енергії.
І хоча завдяки йому сучасна людина за двісті тисяч років пройшла шлях від загострених палок до цивілізації, бути розумним не означає автоматичного досягнення бажаного.
Можливо інтелект не настільки чудова річ і нам з ним просто пощастило.
Другий варіант.
Великий Фільтр, що чекає на нас попереду.
Безліч інших вже загинули.
Якщо Великий Фільтр перед нами, то він набагато небезпечніший, ніж усе, з чим ми стикалися досі.
Навіть якщо б глобальна катастрофа вбила більшість з нас, або відкинула нас на тисячі років назад, ми б вижили й відновилися.
А якщо ми зможемо це зробити, навіть якщо знадобиться мільйон років, то це точно не Великий Фільтр.
А лише перепона на шляху до можливої галактичної цивілізації.
В масштабі віку Всесвіту навіть мільйони років лиш коротка мить.
Якщо Великий Фільтр дійсно перед нами, він повинен бути настільки небезпечним, настільки руйнівним і потужним, що він вже знищив більшість, або взагалі всі розвинені цивілізації в нашій галактиці впродовж мільярдів років.
По справжньому серйозна і гнітюча гіпотеза полягає в тому, що як тільки вид захоплює контроль над своєю планетою, він вже на шляху до самознищення.
Технологія хороший спосіб для досягнення цієї мети.
Це повинно бути щось настільки очевидне, що практично кожен може відкрити його.
І щось настільки небезпечне, що його відкриття майже завжди призводить до загибелі цивілізації.
Повномасштабна ядерна війна.
Нанотехнологія, що вийшла з-під контролю.
Створена засобами генетичної інженерії супербактерія.
Експеримент, який спалить усю атмосферу.
Це може бути надрозумний штучний інтелект, який випадково, або ж навмисно знищить своїх творців.
Або подія, яку ми прямо зараз не можемо передбачити.
Або ж все набагато простіше.
Види достатньо конкурентно спроможні, щоб захистити цілу планету, обов’язково знищать її в процесі внутрішньовидової конкуренції за ресурси.
Можливо, в кожній екосистемі можуть виникнути нестримні ланцюгові реакції, які, одного разу почавшись, призведуть до непоправних наслідків.
Тож, як тільки цивілізація стане достатньо могутньою, щоб змінити склад атмосфери, вона зробить свою планету непридатною для життя в 100% випадків.
Сподіваймося, що цей сценарій не наш випадок.
Якщо цей фільтр перед нами, то наші шанси дуже примарні.
На що ми можемо сподіватися?
І ось чому виявлення позаземного життя може бути жахливим.
Чим більше життя поширене у всесвіті, і чим більш воно розвинуте і складне, тим ймовірніше, що Великий Фільтр знаходиться перед нами.
Бактерії — погана ідея.
Дрібні тварини — ще гірша.
Розумне життя — загроза нашій цивілізації.
Руїни древніх позаземних цивілізацій — жахлива знахідка.
Найкращий сценарій для нас прямо зараз у тому, що Марс стерильний, океани Європи позбавлені життя, а величезні рукави Чумацького шляху приховують лише порожні океани, які омивають мертві континенти.
У тому, що є мільярди порожніх планет, які чекають, аби їх відкрили й наповнили життям.
Мільярди нових домівок очікують, коли ж ми нарешті прибудемо.
Наскільки ймовірно, що ми виявимо за межами Землі життя, яке схоже на наше?
Це залежить від того, як багато планет існують в зоні, придатній для життя біля своїх зірок.
Там де вода може перебувати в рідкому стані.
Оскільки зірки можуть мати різний розмір і склад, ця зона відрізняється для кожної зоряної системи, і потрібна фізика, щоб визначити її місцезнаходження.