Чому мозок восьминогів настільки винятковий
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Що спільного може бути у нас із восьминогами?
У них же немає ні легень, ні хребта?
Та і їхня назва англійською може спантеличувати.
А от що у них є, так це здатність вирішувати загадки, навчатися шляхом спостережень, і, навіть, використовувати інструменти, як це роблять деякі інші відомі нам тварини.
Але інтелект восьминога такий незвичайний насамперед тому, що він зумовлений біологічною структурою, яка абсолютно не схожа на нашу.
Усі, приблизно двісті видів восьминогів, є молюсками, що належать до класу головоногих, або з грецькою — цефалоподів.
Їхні голови містять вражаюче великий мозок.
За співвідношенням об’ємів мозку та тіла вони подібні до інших розумних тварин.
А їхня складна нервова система складається з такого ж числа нейронів, що і нервова система собаки.
Але замість концентрування в головному мозку, ці 500 мільйонів нейронів розподілені у мережі взаємопов’язаних нервових вузлів, організованих у трьох основних структурах.
Центральний мозок містить лише близько 10% нейронів, тоді як дві великі зорові долі середнього мозку близько 30%.
Решта нейронів, а це 60%, - у щупальцях.
Що для людей нагадувало б, що наші кінцівки мають власний мозок.
І ось тут все стає ще цікавішим.
Ми, як і всі хребетні, маємо жорсткий скелет, що слугує опорою і захистом для тіла, із суглобами, які дозволяють нам рухатися.
Але не усі такі рухи можливі.
Ми не можемо вигнути коліна назад, або зігнути передпліччя посередині.
Головоногі, навпаки, взагалі не мають кісток, що дозволяє їм згинати кінцівки в будь-якому місці й в будь-якому напрямку.
Тож здатність розташовувати щупальця, утворюючи довільні форми, сильно відрізняється від того, до чого ми звикли.
Візьмемо, наприклад просте завдання — взяти й з’їсти яблуко.
Людський мозок містить неврологічну карту нашого тіла.
Коли ми бачимо яблуко, моторна зона кори нашого мозку активує відповідні м’язи, що дозволяє нам дотягнутися до яблука рукою, взяти його у долоню, зігнути руку в лікті й піднести яблуко до рота.
Для восьминога цей процес суттєво відрізняється.
Замість карти тіла мозок головоногих має в собі поведінкову бібліотеку.
Коли восьминіг бачить їжу, його мозок активує не специфічну частину тіла, а поведінкову реакцію, призначену для того, щоби схопити здобич.
В міру поширення сигналу через мережу, нейрони в шпальтах приймають повідомлення і починають керувати рухом.
Як тільки щупальця торкаються їжі, хвиля скорочення м’язів проходить через нього до його основи, в той час, як саме щупальце відправляє назад ще одну хвилю, від основи до кінчика.
Ці сигнали зустрічаються посередині між їжею й основою щупальця, спричиняючи його згинання у цьому місці.
Все це означає, що кожна з восьми рук восьминога може фактично вирішувати самостійно.
Це робить восьминога навдивовижу гнучким і винахідливим, коли він стикається з новою ситуацією, чи проблемою.
Наприклад, він може відкрити пляшку, щоб дістати їжу, знаходити вихід з лабіринту, переміщуватися в новому середовищі, чи змінювати текстуру та колір шкіри для маскування.
Або, навіть, імітувати інших істот, щоб відлякати ворогів.
Можливо, головоногі розвинули складний мозок задовго до наших хребетних родичів.
Інтелект восьминога корисний не лише для нього самого.
Їхня кардинальна відміна від нашої нервової системи — автономні відростки — надихнули вчених на нові дослідження в розробці гнучких роботів, виготовлених з м’яких матеріалів.
І вивчення того, як інтелект міг розвинутись настільки різними еволюційними шляхами, допоможе нам дізнатися більше про розум і свідомість загалом.
Хто знає, які ще форми розумного життя можливі, і як вони взаємодіють з навколишнім світом.
