Найрадіоактивніші місця на Землі
Випромінювання може лякати.
Щонайменше, деякі його види.
Наприклад, мій дозиметр не спрацьовує біля мого телефону, або вай-фай роутера, або мікрохвильовки.
Це тому, що лічильник Гейгера реєструє лише іонізуюче випромінювання, енергії якого достатньо для відривання електронів від атомів.
Його доза вимірюється в зівертах.
Якщо ви поглинете більше ніж 2 зіверти одноразово, то, найімовірніше, ви помрете невдовзі після цього.
Але ми постійно піддаємося дії низьких рівнів іонізуючого випромінювання.
Наприклад, банани багаті калієм і деяка частка цього калію природно радіоактивна.
Тож, коли ви їсте банан, то отримуєте дозу приблизно в одну десяту мікрозіверта, це одна десятимільйонна зіверта.
Давайте використовувати банан як міру дози випромінювання.
До речі, оскільки люди їдять банани, ми теж стаємо радіоактивними.
І ви насправді піддаєтесь більшому випроміненню, коли спите поруч з кимось, аніж спите самі.
Та я б не хвилювався щодо цього, оскільки така доза незначна у порівнянні з природним фоновим випромінюванням Землі.
Я маю на увазі, що іонізуюче випромінювання надходить з каміння, ґрунту, повітря, і навіть космосу.
Потужність дози тут, в Австралії, становить близько 0.15 мікрозіверта на годину.
І це близько середнього значення по всьому світу, що складає від 0.1 до 0.2 мікрозіверта на годину.
Але є місця зі значно вищими рівнями.
Отож, як ви думаєте, хто на Землі отримує максимальну дозу іонізуючого випромінювання?
Давайте відповімо на це запитання, відвідавши найбільш радіоактивні місця на Землі.
Деякі місця, в яких ви могли б очікувати високих рівнів випромінювання, можуть вас здивувати.
Я перебуваю в Хіросімі й це меморіал миру.
На висоті 600 метрів над цим куполом вибухнула ядерна бомба.
Вона була підірвана на цій висоті для того, щоб добитись максимальних руйнувань.
Рівень потужності дози цього дня, а це майже 80 років потому, всього 0.3 мікрозіверта на годину.
Словом, зараз ми заходимо у шахту ліфта, і ми спускаємося в штольню старої уранової копальні.
Це рудник, в якому уран був виявлений вперше.
Також це місце, з якого Марія Кюрі утримувала сировину для роботи.
1.7 мікрозіверта на годину, що майже в 10 разів більше, ніж природний фон.
НА сьогодні більша частина урану вже вилучена, але в цій стіні є ще невеликий шматок.
І ви можете побачити, як він світиться в ультрафіолеті.
Тільки погляньте, флуоресценція в урановій руді.
Це лабораторія Марії Кюрі.
Вона отримала дві Нобелівських премії, одну з фізики й одну з хімії.
Марія Кюрі виконувала значну частину свої робіт саме тут.
А це її кабінет.
Вона сиділа просто тут.
Напевно, деякі частини цього приміщення все ще радіоактивні.
Одна з них - ось ця ручка.
Рівень порівняно невеликий, але він в 10 разів вищий аніж фоновий.
Так, більше, ніж в 10 разів - 1.5 мікрозіверта на годину.
Іще одне - це спинка її стільця.
Ви ще можете зареєструвати альфа-частинки, що вилітають ось звідси.
Мабуть, після роботи в лабораторії, вона приходила сюди, відкривала двері, залишаючи сліди радію тут, потім ішла сюди й відсувала свій стілець.
Ласкаво просимо до Нью-Мехіко.
Це - Трініті, місто проведення випробування першої в світі ядерної бомби, просто тут, прямо в цій точці.
Вся ця ділянка була випаровувана.
Фактично, вибух бомб виділив таку кількість тепла, що воно переплавило весь цей пісок поблизу на це зеленувате скло.
І ви все ще можете знайти його тут.
Вчені назвали цей мінерал на честь випробування - трінітит.
Так, це єдине місце на Землі, де він утворився.
Рівень потужності дози тут близько 0.8 мікрозіверта на годину.
Сам трінітит дещо більш радіоактивний, я зареєстрував від 2-х до 3-х мікрозівертів на годину.
То в якому місці рівень іонізуючої радіації вищий, ніж в будь-якому що ми бачили досі?
Відповідь - у літаку.
З набором висоти над вами залишається менше атмосфери, що захищає вас від космічних променів.
Тому рівень радіації всередині літака може піднятися 0.5 мікрозіверта на годину на висоті 5.5 кілометрів, до 1 мікрозіверта на годину на 7 кілометрах, більше 2-х на 9, і більше 3-х мікрозівертів на годину на більших висотах і поблизу полюсів.
Це ЧАЕС і блок №4.
Реактор цього блоку вибухнув 26 квітня 1986 року.
Цей вибух був спричинений виділенням величезної кількості тепла всередині реактора із наступним відривом верхньої плити й розповсюдженням радіоактивних речовин по всій прилеглій території й майже по всій Європі.
Саме тому ми досі можемо виявити радіоактивне забруднення тут сьогодні.
Зараз тут близько 5-ти мікрозівертів на годину.
Якби я пробув тут одну годину, моє тіло отримало б таку ж дозу, яку ви б отримали при рентгенографії зубів.
Так що це не так вже й багато.
І одна з причин, з якої рівень іонізуючого випромінювання тут не дуже високий, полягає в тому, що було знято верхній шар ґрунту з усієї прилеглої території.
І саме тому ми можемо тут стояти.
Зараз ми їдемо в зону відчуження Фукусіми.
Я спостерігаю, як показання в моєму лічильнику Гейгера ростуть в міру наближення до зони.
Бачите ці чорні мішку обабіч дороги?
Японці зараз роблять те саме, що і ліквідатори біля ЧАЕС - знімають верхній шар ґрунту сантиметр за сантиметром.
Маска - це, ймовірно, надмірність.
Вона потрібна для того, щоб не дати радіоактивному пилу потрапити в мої легені.
Це, безперечно, одне з найбільш радіоактивних місць, в яких я коли-небудь бував.
Навіть при тому, що радіоактивних речовин було викинуто менше, ніж при аварії на ЧАЕС, близько 10%, але вони більш свіжі, всього три роки від катастрофи.
Тому набагато менше їх розпалися.
Я спостерігаю від 5 до 10 мікрозівертів на годину.
І через це я думаю нам не слід тут залишатися надовго.
Я збираюся зайти у лікарню в Прип’яті.
Саме сюди привозили пожежників після того, як вони боролися з пожежею на четвертому блоці.
В підвалі цього будинку вони залишили все свої спорядження, щойно зрозуміли наскільки воно радіоактивне забруднене.
Одразу біля дверей я фіксую 500 мікрозівертів на годину.
1500 мікрозівертів на годину.
Знаєте, якби ми провели тут кілька годин, то отримали б річну дозу фонового випромінювання.
Цей підвал був найрадіоактивнішим місцем з усіх, що я відвідав.
І він є одним з найбільш радіоактивних місць на Землі.
Якби я залишився там на одну годину, я б отримав 2000 мікрозівертів, це річна доза в умовах природного радіаційного фону.
Кожен жовтий піксель тут - це банан.
Може здатися, що це досить багато, але врахуйте, що при комп’ютерній томографії пацієнт отримує близько 7000 мікрозівертів.
А це 3 роки природного фонового випромінювання.
Було підраховано, що люди, які живуть біля Фукусімської АЕС отримають додатково 10000 мікрозівертів упродовж їхнього життя.
Для порівняння, максимальна річна доза для працівників атомних станцій в США складає 50000 мікрозівертів.
Але це менше, ніж для інших спеціалістів - космонавтів.
Космонавт на МКС за 6 місяців перебування там отримує приблизно 80 тисяч мікрозівертів.
Але навіть вони не піддаються впливу найвищих рівнів іонізуючого випромінювання.
Здогадайтеся хто?
А відповідь - людина, що курить.
Легені курця в середньому щороку отримують дозу опромінення 160 тисяч мікрозівертів.
Це пов’язано з радіоактивним полонієм та свинцем в тютюні.
Таким чином курці піддають себе впливу не лише канцерогенів і токсинів, вони також отримують дуже високі дози опромінення.
І, виходить, не мешканці Фукусіми або Чорнобиля, ні персонал атомних станцій, ні навіть космонавти не отримують найвищу дозу іонізуючого випромінювання.
Ця честь віддається середньостатистичному курцеві.
